Ухвала суду № 914623, 24.04.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24.04.2007№К-20997/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І.,  ГолубєвоїГ.К.,  РибченкаА.О.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників: позивачаЛебедєваВ.В., відповідача:ТерстуяхО.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМангуської міжрайонної державної податкової інспекції у Донецькій області на рішення Господарського суду Донецької області від29.09.2005 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від24.11.2005 по справі№28/367А

за позовом   Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Вікторія”

до                               Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції у Донецькій області (Державної податкової інспекції в Першотравневому районі Донецької області)

про                 визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги (зі змінами) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від08.09.2004 №0000962340/0 з мотиву безпідставності застосування штрафних (фінансових) санкцій, як таких, що не передбачені діючим законодавством.

Рішення Господарського суду Донецької області від29.09.2005, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від24.11.2005 по справі№28/367А - позов задоволено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач (далі-ДПІ) подав касаційну скаргу, обґрунтовуючи її п.4.1, п.4.5 ст.4, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», послалась на те, що судами помилково не визнано той факт, що ДПІ були встановлені наступні порушення, а саме: -включення до складу податкового кредиту в сільськогосподарській декларації по ПДВ податкових накладних в яких був відсутній обов'язковий реквізит - опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг); -не включення до складу податкового зобов'язання сум від реалізації соломи та кукурудзи; -не включення суми корегування з спецдекларації за березень2004року на зменшення ПДВ по податковому кредиту згідно податкової накладної №19 отриманої від ТОВ«КомпаніяАГД».

На думку Скаржника порушуючи норми вищезазначеного Закону судом не було враховано, що данні порушення спричинили заниження податкового зобов'язання у сільськогосподарських деклараціях по ПДВ, а саме суми податку на додану вартість, яка підлягала перерахуванню на розрахунковий рахунок. А так як в спірному податковому повідомленні-рішенні донарахована за Актом перевірки сума визначена як штрафна санкція, а не основний платіж, це на думку суду і є приводом для визнання його недійсним, так як підстав для застосування даної санкції законом не передбачено. Разом з тим, приймаючи рішення та ухвалу, Скаржник вважає, що судом не були враховані фактичні порушення норм Закону, а податкове повідомлення-рішення було визнано недійсним тільки виходячи з формальних підстав, а саме не дотримання на думку суду форми та змісту податкового повідомлення - рішення.

Таму враховуючи все зазначене в скарзі ДПІ просить скасувати Господарського суду Донецької області від29.09.2005 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від24.11.2005 по справі№28/367А та відмовити в задоволенні позову.

Позивач (далі–СТОВ) надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що перерахування ПДВ на спеціальний рахунок відбулось згідно законодавства, нецільового використання ПДВ не встановлено. При цьому позивач зазначив, що ДПІ не нарахувало ПДВ а в податковому повідомленні-рішенні вказало тільки штрафні санкції без зазначенні норми закону. І враховуючи все зазначене в запереченні, СТОВ просить судові рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Також в судовому засіданні визнано Державну податкову інспекцію в Першотравневому районі Донецької області правонаступником Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції на підставі наказу ДПА в Донецькій області від24.01.2006 №20.

Досліджуючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної інстанції встановлені фактичні обставини справи про те, що МангуськоюМДПІ проведено перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства СТО«³кторія» за період з 01.08.2002 по 01.08.2004 та складено Акт перевірки від03.09.2004 №353/23-30774163 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від08.09.2004 №0000962340/0, яким до СТОВ застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 48115грн. за встановлене заниження суми ПДВ в розмірі 48115грн. в порушення п.п.4.1, 4.5 ст.4, пп.7.2.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від26.02.1999 №271.

При цьому судами встановлено, що в Акті зазначено, що СТОВ до бази оподаткування ПДВ вартість наданих послуг не включила та не перерахувала податкове зобов'язання у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним. Також в порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно включено до податкового кредиту сума ПДВ за податковими накладними, оформлених з порушенням вимог Закону.

Позивачем же встановлені в Акті перевірки порушення не оспорюються, позивач заявив позовні вимоги виключно з мотиву безпідставності застосування штрафних (фінансових) санкцій, як таких, що не передбачені діючим законодавством.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що визначення ДПІ в спірному податковому повідомленні-рішенні суми податку, нарахованої позивачу у вигляді штрафної санкції є неправомірним, так як діючим законодавством не передбачено застосування будь-яких штрафних (фінансових) санкцій до платників податку - сільськогосподарських товаровиробників у випадку порушення ними вимог законодавства щодо особливого порядку оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва податком на додану вартість, встановленого п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, судом першої інстанції зазначено, що перерахуванню з поточного рахунку на спеціальний рахунок підлягає різниця між сумою ПДВ, одержаною сільгосптоваровиробником від покупців та сумою ПДВ, сплаченою ним постачальникам, що зумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача за спірним податковим повідомленням-рішенням.

При прийнятті постанови, суд апеляційної інстанції, підтримав позицію суду першої інстанції повністю.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так при визначенні податкових зобов’язань необхідно враховувати п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, та дія якого була поширена до 01.01.2005 і зупинена дія п.7.7 ст.7, п.10.1 і п.10.2 ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

В даному випадку необхідно погодитись із позицією судів, що відповідно до положень ст.19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України, тобто в даному випадку, керуючись Законом України «Про державну податкову службу в Україні». А за вимогами ст.11 Закону України «Про систему оподаткування» відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) лише відповідно до законів України.

Оскільки право застосування штрафних санкцій до платників податків надано контролюючому органу лише у випадках, передбачених законами України, тому штрафна санкція застосована на підставі п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірною, так як вищенаведені правові норми не передбачають можливість застосування будь-яких штрафних (фінансових) санкцій до платників податку - сільськогосподарських товаровиробників, у випадку порушення ними вимог законодавства щодо особливого порядку оподаткування податком на додану вартість, передбаченого п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином спірним податковим повідомленням-рішенням штрафна санкція нарахована в порушення п.11.29 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі пп.4.2.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка передбачає обов’язок контролюючого органу самостійно визначати суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчить про заниження або завищення сум податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях. Як встановлено судами – з Акту перевірки не вбачається встановлення розбіжності у сумах ПДВ, які підлягали сплаті позивачем до бюджету, тому податкове повідомлення-рішення правомірно встановлене таким, що не відповідає вимогам законодавства і законно визнане недійсним.

Ґрунтовне дослідження судами фактичних обставин справи повністю спростовує доводи Скаржника стосовно неправильного застосування норм матеріального права. Відповідно аналізуючи наведені норми Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення та ухвалу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції у Донецькій області (Державної податкової інспекції в Першотравневому районі Донецької області) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від29.09.2005 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від24.11.2005 по справі№28/367А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                           О.В.Карась

Судді                                                                        А.І.Брайко

                                                                                  Г.К.Голубєва

                                                                                  А.О.Рибченко

                                                                                  М.О.Федоров