Рішення № 91457139, 08.09.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7433/20

Провадження № 2/522/4614/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання - Вадуцкої В. І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні цивільну справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

До суду 12 травня 2020 року надійшов позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за яким просили стягнути із відповідачки надміру виплачені кошти у сумі 14 794, 22 грн. та витрати по сплаті судового збору, посилаючись на те, що відповідач після оформлення вказаним Департаментом виплати щомісячної державної соціальної допомоги одиноким матерям не надала відомості щодо зміни обставин, які можуть вплинути на отримання соціальної допомоги, а саме щодо отриманих нею доходів від ТОВ «Лінія 12ЕТС». За період із 01.12.2018 року по 30.11.2019 року відповідачці було надміру нараховані та виплачені кошти державної допомоги на загальну суму 14 794, 22 грн.. Вказували, що 10.12.2019 року відповідачкою було під підпис отримано лист Департаменту про необхідність повернення суми надміру виплаченої державної допомоги, проте в добровільному порядку дані вимоги виконанні не були. За викладених обставин представника позивача вимушений звернутися до суду з дійсним позовом.

Ухвалою суду від 28.05.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні в судовому засіданні 26.06.2020 року.

У зв`язку з неявкою сторін, розгляд справи 26.06.2020 року відкладено на 08.09.2020 року.

У судове засідання 08.09.2020 року сторони не з`явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином. Жодних клопотань від сторін не надходило, заяв по суті справі відповідачка не надала. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 10.09.2020 року.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» Громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога на дітей одиноким матерям. (ст. 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми»).

Судом встановлено, що відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та на підставі заяви від 03.12.2018 року ОСОБА_1 було призначено державну соціальну допомогу одиноким матерям на сина - ОСОБА_2 , 2014 року народження, на період із 01.12.2018 року по 31.05.2019 року.

У вказаній заяві відповідачка була повідомлена під підпис про обов`язок повідомляти орган соціального захисту населення про зміни обставин, які можуть вплинути на отримання соціальної допомоги та про відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей.

Також згідно заяви, відповідачка зазначила, що вона не працює, не навчається, у центрі зайнятості на обліку не перебуває та як приватний підприємець не зареєстрована.

Державну допомогу було призначено з 01.12.2018 року по 31.05.2019 року у розмірі 1626, 00 грн.. щомісячно, виплата вказаної допомоги здійснювалась через банківську установу шляхом перерахування на особових рахунок відповідача.

У подальшому, 05.06.2019 року відповідачка повторно звернулась до Департаменту із заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, згідно якої просила призначити допомогу на дітей як одинокій матері.

Також згідно вказаної заяви, відповідачка зазначила, що вона не працює, не навчається, у центрі зайнятості на обліку не перебуває та як приватний підприємець не зареєстрована.

Державну допомогу було призначено з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року у розмірі 1626,00 грн. та з 01.07.2019 року по 30.11.2019 року у розмірі 1699,00 грн..

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, ст.15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18? Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Згідно із пунктом 34 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (у редакції, що діяла на час звернення із заявою про призначення соціальної допомоги, далі - Порядок № 1751) допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги. До складу сім`ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім`єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім`ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні.

Зазначена допомога призначається на кожну дитину.

Пунктом 35 Порядку № 1751 встановлено, що для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення подаються такі документи: 1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку; 3) копія свідоцтва про народження дитини; 4) довідка про реєстрацію місця проживання матері та дитини. У разі неможливості одержати таку довідку допомога призначається на підставі висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім`ї, наданого центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, із зазначенням факту проживання дитини з матір`ю. Якщо дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, подається довідка про реєстрацію місця проживання матері та довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування (навчання) дитини.

Таким чином, допомога на дітей одиноким матерям та допомога малозабезпеченим сім`ям, є різновидами державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надаються з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки малозабезпечених сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

Статтею 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року зі змінами визначено, що право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Відповідно до ст. 22 вказаного Закону одержувачі державної допомоги зобов`язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги. Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім`ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно з законом.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Судом встановлено, що при перевірці достовірності даних, наданих відповідачкою, Департаментом було отримано довідку з Державної фіскальної служби України із державного реєстру фізичних осіб-платників податків , згідно якої встановлено факт отримання відповідачкою доходів, а саме заробітної плати від ТОВ «Лінія 12ЕТС».

Листом Департаменту від 10.12.2019 року відповідачку під підпис було повідомлено про необхідність повернення надміру виплачених коштів у розмірі 14794, 22 грн. на рахунок Департаменту, проте станом на травень 2020 року переплачені кошти в добровільному порядку повернуті не були.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 03.12.2018 року та 05.06.2019 року зверталася до позивача з заявами про призначення допомоги на дітей одиноким матерям та подавала декларації про доходи та майновий стан, при цьому не повідомила, що у періоди з грудня 2019 року по травень 2019 року отримувала заробітну плату, чим не виконала свій обов`язок щодо зазначення у декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, достовірних даних про доходи сім`ї, що призвело до набуття нею державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям у розмірі 1626, 00 грн. (за період із 01.12.2018 року по 31.05.2019 року; за період із 01.06.2019 року по 30.06.2019 року) та у розмірі 1699 грн. (за період із 01.07.2019 року по 30.11.2019 року) без достатніх на те правових підстав.

За таких обставин, оцінивши докази, подані сторонами, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_3 по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення суми коштів грошової допомоги, виплачених надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями є обґрунтованим та таким підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки обставини встановлені ст. 1212 ЦК України, якою передбачено повернення безпідставно отриманої допомоги знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

У порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути зі ОСОБА_3 на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн., які сплачені позивачем при зверненні з даним позовом до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст.15-16, 1166, 1212, 1215 Цивільного кодексу України, ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», ст. 22 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», п. 34, п. 46, п. 49 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, ст.ст. 10-13, 43, 44, 49, 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280-281, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 36290160, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Косовська, 2-д) надмірно виплачені кошти державної соціальної допомоги як одинокій мамі у розмірі 14 794, 22 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот дев`яносто чотири гривень 22 копійок) та судовий збір у розмірі 2102, 00 грн. (дві тисячі сито дві гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 10.09.2020 року

Суддя Л. В. Домусчі