Ухвала суду № 91454879, 31.08.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/6939/20

Справа №760/17976/20

У Х В А Л А

31 серпня 2020 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми грошових коштів за листками непрацездатності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 18.08.2020 р. звернувся до суду із зазначеним позовом до Дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми грошових коштів за листками непрацездатності, в якому просить:

- визнати бездіяльність Дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно», яка полягає у не прийнятті відповідного рішення про призначення матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі - ОСОБА_1 відповідно до листків непрацездатності серії АДШ № 259365 та серії АДШ № 259898, - протиправною;

- визнати бездіяльність Дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно», яка полягає у не оформленні та не передачі до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України заяви - розрахунку фінансування для надання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі - ОСОБА_1 на підставі листків непрацездатності серії АДШ № 259365 та серії АДШ № 259898, - протиправною;

- стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» на користь позивача грошові кошти (матеріальне забезпечення по тимчасовій непрацездатності) на підставі листків непрацездатності серії АДШ № 259365 та серії АДШ № 259898 у розмірі 50000 гривень;

- зобов`язати Дочірнє підприємство «Агрофонд-Зерно» оформити та передати до відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України заяву - розрахунок фінансування для надання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі - ОСОБА_1 на підставі листків непрацездатності серії АДШ № 259365 та серії АДШ № 259898.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 18.08.2020 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Ознайомившись із змістом та формою позовної заяви, судом встановлено, що вона подана без додержання вимог, викладених в ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме в порушення вимог ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить:

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір в розмірі встановленому цим законом.

Також, відповідно до Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, вищевказаним законом встановлено, що особа, яка звертається до суду з відповідними вимогами повинна сплатити судовий.

При зверненні до суду з позовом, позивачем судовий збір не сплачено та не надано оригінал квитанції про сплату судового збору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем заявлено 3 (три) позовні вимоги немайнового характеру та 1 (одну) позовну вимогу майнового характеру щодо стягнення суми грошових коштів за листками непрацездатності.

При цьому, вимоги позивача не є такими, які дають підстави для звільнення його від сплати судового збору повністю чи частково.

Згідно із положеннями ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (зі змінами), від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Тобто, в зазначеній нормі Закону міститься вичерпний перелік вимог позову, за якими позивачі звільнені від сплати судового, збору, а саме про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Так, структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. На підставі вказаної статті Закону структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженоїнаказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» таЗакону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції N 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції N 114/8713, згідно з пунктами 3.2, 3.3, 3.9 якого до них відносяться допомога та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування: допомога по тимчасовій непрацездатності, оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації, та нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Тобто допомога та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів фондів державного соціального страхування: допомога по тимчасовій непрацездатності, оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто такі суми не входять до структури заробітної плати.

Вимога про стягнення суми грошових коштів за листками непрацездатності не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати, тому не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в ред. від 22.05.2015 р., яка набрала законної сили 01.09.2015 р.), сплата судового збору не передбачена.

Відтак, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивача про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми грошових коштів за листками непрацездатності.

Таким чином, вимоги позивача не є такими, що дають підстави для звільнення від сплати судового збору.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду .

Так, відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Зазначене також узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16.

Тобто, Верховний Суд прийшов до висновку, що п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» чітко визначено вимоги, які випливають з норм трудового законодавства, які не підлягають оплаті судовим збором при зверненні до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто не менше 840,80 грн. та не більше 10510,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 840,80 грн.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характер.

Відповідно до наявної редакції позовних вимог, позивач ставить 3 (три) позовні вимоги немайнового характеру та 1 (одну) позовну вимогу майнового характеру, кожна з яких підлягає оплаті судовим збором.

Таким чином, позивачу необхідно здійснити оплату судового збору за позовні вимоги (3 - немайнового характеру та 1 - майнового характеру) у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Відповідна оплата судового збору повинна бути здійснена на наступні реквізити:

рахунок UA388999980313181206000026010, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, отримувач коштів: УК у Солом`янському районі м. Києва/22030101.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 9 ст. 185 ЦПК України, заяви, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді.

Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми грошових коштів за листками непрацездатності - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків на протязі десяти днів з дня отримання ним копії ухвали, шляхом подання нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кушнір С.І.