Ухвала суду № 91453670, 10.09.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 10.09.2020

ЄУН 937/6572/20

1-кс/937/3251/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді – Честнєйшої Ю.О.

за участю секретаря – Піщевої А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Челпанова Ігоря Анатолійовича про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12020080140002242, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.186 КК України, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Строганівка Приазовського р-ну Запорізької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працює, неодруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 27.09.2019 Приазовським районним судом за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від покарання з іспитовим строком на один рік;

2) 27.03.2020 Приазовським відділенням Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ст.162 ч.1 КК України направлено до Приазовського районного суду;

3) 31.03.2020 Приазовським відділенням Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ст.185 ч.1 КК України направлено до Приазовського районного суду;

4) 23.04.2020 Приазовським відділенням Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ст.185 ч.3 КК України направлено до Приазовського районного суду,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 186 КК України,

за участю:

прокурора – Довгань М.А.,

слідчого – Челпанова І.А.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного – адвоката Анашкіної С.В.,

В С Т А Н О В И В :

10 вересня 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Челпанова Ігоря Анатолійовича про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12020080140002242, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.186 КК України, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що 08.09.2020, приблизно о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, користуючись корисливим мотивом, діючи повторно, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 , через незаперту хвіртку, проник у двір будинку АДРЕСА_2 , що є сховищем, де для подальшого викрадення відшукав майно ОСОБА_2 , а саме: дві садові лопати, вартістю 100 грн. кожна на суму 200 грн., сокиру, вартістю 200 грн. та ручну пилку, вартістю 100 грн. Після цього, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, з метою подальшого викрадення, виніс дві лопати, сокиру та ручну пилку з двору будинку АДРЕСА_2 , де його противоправні дії були помічені потерпілим ОСОБА_2 , після чого ОСОБА_1 усвідомлюючи, що його противоправні дії сталі відомі оточуючим, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, відкрито викрав вказане майно, яке належало ОСОБА_2 , чим спричинив потерпілому майнову шкоду на суму 500 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з проникненням у сховище, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 3 ст. 186 КК України.

Вказане правопорушення 08 вересня 2020 року внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020080140002242, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч.3 ст.186 КК України.

«08» вересня 2020 року, о 18.00 годині ОСОБА_1 затримано у порядку ст.208 КПК України.

«09» вересня 2020 року, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.186 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування: протоколом огляду місця події; протоколом огляду лопати та металевої пилки; протоколом огляду сокири; постановою про визнання речовим доказом; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання з потерпілим ОСОБА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ; протоколом пред`явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_3 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 ; протоколом ст.208 КПК України; повідомленням про підозру ОСОБА_1 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 ..

Оскільки ОСОБА_1 не працює, постійного джерела прибутку не має, обвинувальний акт відносно нього за вчинення умисних корисливих злочинів, передбачених ст.185 КК України, перебуває на розгляді у Приазовському районному суді, на шлях виправлення не став та знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного корисливого тяжкого кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.186 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотності покарання за його вчинення, існує ризик того, що підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а відсутність стійких соціальних зав`язків, постійного місця роботи, що свідчить про можливість підозрюваного ОСОБА_1 без перешкод залишити своє місце проживання.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:

- при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні; відсутність таких осіб, а також близьких родичів ОСОБА_1 , враховуючи, що сам ОСОБА_1 не працевлаштований та не має постійного доходу, унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 176, ч. 2 ст. 177, ст. 178, ст. 183 КПК України, слідчий вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу, більш м`якого, ніж взяття під варту строком на 60 днів.

Прокурор у судовому засіданні підтримала зазначене клопотання в повному обсязі та зазначила, що запобігти вказаним у клопотанні ризикам при застосуванні інших більш м`яких запобіжних заходів неможливо. Зазначила, що інкримінований злочин підозрюваний вчинив протягом іспитового строку, встановленого за вироком Приазовського районного суду від 27.09.2019, просила клопотання задовольнити та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні свою причетність до вчиненого злочину визнав, однак просив застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Захисник підозрюваного – адвокат Анашкіна С.В. у судовому засіданні проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечувала, просила обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, мотивуючи тим, що не доведено ризики, передбачені ст..177 КПК України. ОСОБА_1 не має намірів ухилятися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Пояснила, що відсутні матеріальні збитки внаслідок вчинення злочину, викрадене повернуто. Крім того, у провадженні Приазовського районного суду Запорізької області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , який регулярно з`являється за викликами до суду, тобто намірів переховуватися у нього немає.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

На стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи та кваліфікації її дій є передчасною, тому неможлива.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Так, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, вислухавши пояснення самого підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.

Слідчий суддя погоджується із доводами прокурора, що повідомлена ОСОБА_1 підозра станом на час розгляду цього клопотання, повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).

Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, даними протоколів огляду місця події; огляду лопати та металевої пилки; огляду сокири; про визнання речовим доказом; допиту потерпілого ОСОБА_2 ; пред`явлення особи для впізнання з потерпілим ОСОБА_2 ; допиту свідка ОСОБА_3 ; пред`явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_3 ; допиту свідка ОСОБА_4 ; допиту свідка ОСОБА_5 ; затримання у порядку ст.208 КПК України; допиту підозрюваного ОСОБА_1 ; повідомлення про підозру ОСОБА_1 .

Наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Разом з тим, кваліфікація діяння підозрюваного може бути змінена протягом проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та не може бути предметом дослідження під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 статті 177 КПК, у даному кримінальному провадженні слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування підозрюваного від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі підозрюваного.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування від правосуддя обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Злочин, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Наведені вище обставини, дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 раніше був засуджений за вчинення умисного злочину у сфері обігу наркотиків, судимість за вчинення якого не знята і не погашена у встановленому законом порядку. На теперішній час йому інкримінується вчинення злочину під час дії іспитового строку, встановленого вироком Приазовського районного суду від 27.09.2019. Крім того, на розгляді Приазовського районного суду Запорізької області знаходяться обвинувальні акти відносно ОСОБА_1 у вчиненні інших умисних корисливих злочинів.

Таким чином, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов переконання про доведеність чинників, які передбачені ч. 1 ст. 194 КПК.

Доводи захисника про те, що підозрюваний не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування не спростовують існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на момент розгляду слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Як слідує з наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , а також те, що підозрюваний не має офіційного місця роботи, у зв`язку з чим не має постійного джерела доходів та засобів до існування, раніше судимий, обвинувальний акт відносно нього за вчинення умисних корисливих злочинів, передбачених ст.185 КК України перебуває на розгляді у Приазовському районному суді, тому є достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим суд вважає, що запобігти вказаним ризикам неможливо при застосуванні до нього запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, суд дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 84080 гривень. Суд вважає, що внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області та прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_1 відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останньої під вартою.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 492 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Челпанова Ігоря Анатолійовича про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12020080140002242, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.186 КК України, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_1 , згідно з протоколом затримання, тобто з 08 вересня 2020 року з 18 години 00 хвилин до 06 листопада 2020 року до 18 години 00 хвилин.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді тривалістю до 06 листопада 2020 року до 18 години 00 хвилин.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 84 080 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області: Отримувач – ТУ ДСАУ в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ – 26316700; рахунок № UA 378201720355249002000001250 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172; призначення платежу: вид платежу (застава), ПІБ особи, за яку вноситься застава, номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області та прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяця.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику Запорізького СІЗО для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Ю.О. Честнєйша