Ухвала суду № 91453410, 08.09.2020, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/2558/15-ц

Провадження №: 4-с/332/4/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого суддіМарченко Н.В.,за участю секретаряСабліній.А. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на незаконні дії та постанови старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро) Потапової К.І., заінтересована особа: Акціонерне товариство «УкрСіббанк», -

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2020 року до Заводського районного суду м. Запоріжжя звернувся боржник ОСОБА_1 із зазначеною скаргою.

У своїй скарзі заявник вказує на те, що 21.04.2020 року отримав копію постанови Заводського відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження за ЄДРВП 61790471 від 10.04.2020 року щодо стягнення з нього заборгованості на користь АТ «УкрСіббанк» в сумі 35591,23 дол. США. 28.04.2020 року його представник ознайомився із матеріалами виконавчого провадження та з`ясував, що старшим виконавцем ОСОБА_2 були ще винесені постанови, що обмежують його конституційні права, а саме: постанову від 16.04.2020 року про арешт майна боржника, постанову від 16.04.2020 року про арешт коштів боржника, постанову від 16.04. 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Вважає дії старшого державного виконавця незаконними, адже держвиконавець не встановив можливість добровільного виконання ним судових рішень. Разом з цим, зазначає і інші підстави: 1) представник АТ «УкрСіббанк» Русілов С.М. не мав повноважень представляти інтереси банку щодо стягнення заборгованості саме з нього, адже у копії витягу з реєстру боржників від 06.04.2017 року його прізвище, ім`я, по-батькові відсутнє; 2) пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, адже виконавчий лист вступив у законну силу 23.06.2016 року, а питання відкриття виконавчого провадження вирішувалося 10.04.2020 року; 3) арешт був накладений на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати, а згідно вимог чинного законодавства передбачена лише можливість звернення стягнення на заробітну плату та ін.. не більше ніж 20% від усіх доходів боржника.

Згідно заперечень на скаргу старший державний виконавець Заводського ВДВС у м. Запоріжжі ПСМУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) Потапова К.І. просила суд відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що під час виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 23.06.2016 року у справі № 332/2558/15-ц, провадження 2/332/19/16 чітко дотримувалась нормам Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень при закінченні виконавчого провадження та інших нормативних документів.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав подану скаргу, просив її задовольнити з підстав указаних в ній. Особа дії, якої оскаржуються державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро) Потапова К.І. просила відмовити у задоволенні скарги посилаючись на її безпідставність.

Суд, з`ясувавши позицію сторін, вивчивши матеріали виконавчого провадження, матеріали справи, оцінивши всі представлені докази в сукупності приходить до наступних висновків.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 23.06.2016 року скасовано рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2016 року. Цим рішенням стягнуто зі ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» прострочену заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11396124000 від 22 вересня 2008 року, розмір якої станом на 19 грудня 2014 року становить 3999,38 доларів США.

Крім того, стягнуто зі ОСОБА_3 , з поручителів ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з кожного окремо як із солідарних з позичальником ОСОБА_3 боржників на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11396124000 від 22 вересня 2008 року, що утворилася після 19 грудня 2014 року, розмір якої станом на 04.06.02015 року становить 32591,23 долари США, а також 24090,90 грн. – пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання, нарахованої за період з 19.12.2014 року по 04.06.2015 року. У іншій часині рішення суду першої інстанції залишено без змін. А саме за рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2016 року стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 1218,00 грн. з кожного (т. 2 а.с. 224-237).

На виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 23.06.2016 року у справі № 332/2558/15-ц, провадження 2/332/19/16 був виданий виконавчий лист. Строк пред`явлення до виконання 23.06.2017 року. 09.11.2017 року виконавчий лист був повернутий на підставі п. 2 ст. 37, ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (т. 2 а.с. 217).

Постановою старшого державного виконавця Заводського ВДВС у місті Запоріжжі ПСМУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) Потапової Катерини Іванівни від 10.04.2020 року було відкрито виконавче провадження (ВП 61790471) з виконання виконавчого листа № 332/2558/15-ц, виданого 27.10.2016 року (т. 2 а.с. 132-133).

Звертаючись із зазначеною скаргою, ОСОБА_1 посилався на її незаконність, однак суд не погоджується із доводами боржника, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтею 16 вказаного Закону передбачено, що сторони виконавчого провадження можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону.

Так, 09.04.2020 року до ВДВС надійшла заява про прийняття виконавчого документу до виконання виконавчого листа №332/2558/15-ц, виданого 27.10.2016 року Заводським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСибБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 32591,23 долари США, пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання в розмірі 24090,90 грн. та судовий збір у розмірі 1218,00грн.(т. 2 а.с. 191).

Відповідно до довіреності №21-1-01/92660 від 05.12.2019 року АТ «УКРСИББАНК» в особі Директора з питань реструктуризації та стягнення боргів ОСОБА_5 уповноважує ТОВ «Юридична фірма «Дельта М» в особі Русілова С.М. відповідно до Договору про надання послуг №01/06 від 01.06.2016 року в тому числі, але не виключно, представляти інтереси АТ «УКРСИББАНК» в будь-яких органах державної виконавчої служби України, щодо боржників, перелік яких визначено у Договорі про надання послуг №01/06 від 01.06.2016 року. Довіреність дійсна за умови наявності вказаного Договору про надання послуг(т. 2 а.с. 194).

З Реєстру від 06.04.2017 року кредитних угод, щодо яких виконавець надає послуги за Договором №01/06 від 01.06.2016 року вбачається, що виконавцю ТОВ «Юридична фірма «Дельта М» на виконання переданий, зокрема, й кредитний договір №11396124000, позичальником за яким є ОСОБА_3 (а.с. 196-197).

З рішень Заводського районного суду м. Запоріжжя та Апеляційного суду Запорізької області вбачається, що ОСОБА_3 як позичальник, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як поручителі за зобов`язаннями за кредитним договором №11396124000 від 22 вересня 2008 року відповідають в солідарному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.368 ЦПК України, якщо рішення ухвалено проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Оскільки в реєстрі кредитних угод, щодо яких Виконавець надає послуги, спрямовані на погашення заборгованості за Договором № 01/06 від 01.06.2016 року у п. 104 міститься номер кредитного договору №11396124000, за яким ОСОБА_1 є солідарним боржником разом із ОСОБА_3 , відповідно, ОСОБА_6 як представник стягувача підтвердив свої повноваження на вчинення дій щодо пред`явлення виконавчого документу на стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором.

В обґрунтування незаконності постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№61790471 від 10.04.2020 року скаржник посилався на пропущення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання, але з цими доводами суд також не погоджується.

За загальним правилом виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, що передбачено ч.1 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження». Згідно п.1 ч. 4 ст. 12 цього ж Закону строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно п.22 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень при закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Як було зазначено раніше, на зворотному боці виконавчого листа №332/2558/15-ц, виданого 27.10.2016 року, мається відмітка державного виконавця Сопіної К.Г. про повернення виконавчого листа стягувачу 09.11.2017 року за п.2 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», підпис державного виконавця, який скріплений печаткою. Цим пунктом передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною 5 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Оскільки виконавчий лист повертався стягувачу 09.11.2017 року, відповідно, строк пред`явлення цього виконавчого листа після переривання встановлюється до 10.11.2020 року.

Щодо посилання скаржника на дії держвиконавця щодо неповідомлення про відкриття виконавчого провадження та здійснення дії, спрямованих на добровільне виконання, суд зазначає наступне.

Закон України «Про виконавче провадження» містить лише одну згадку про добровільне виконання рішень, це стаття 7, де мова йде про добровільне виконання рішень про стягнення періодичних платежів, і такі виконавчі документи надсилаються стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, а не на виконання у виконавчу службу.

Натомість розділ ІV Закону України «Про виконавче провадження» встановлює загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження.

Так, приписами ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця, зокрема, про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена на адресу боржника, вказану у виконавчому листі.

Відповідно до статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, в тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Будь-яких інших умов, Закон не містить.

А отже, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№61790471 від 10.04.2020 року є законною та не підлягає скасуванню з вказаних скаржником підстав.

Скаржник посилався також на незаконність інших постанов старшого державного виконавця.

Постановою старшого державного виконавця Заводського ВДВС у місті Запоріжжі ПСМУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) Потапової Катерини Іванівни від 16.04.2020 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (т.2 а.с. 184-185).

Постановою старшого державного виконавця Заводського ВДВС у місті Запоріжжі ПСМУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) Потапової Катерини Іванівни від 16.04.2020 року було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 (т.2 а.с. 186-187).

Постановою старшого державного виконавця Заводського ВДВС у місті Запоріжжі ПСМУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) Потапової Катерини Іванівни від 16.04.2020 року було звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 (т.2 а.с. 184-185).

Оскаржуючи дані постанови, ОСОБА_1 зазначав, що державним виконавцем накладений арешт на банківський рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати, а згідно вимог чинного законодавства передбачена лише можливість звернення стягнення на заробітну плату та ін. не більше ніж 20% від усіх доходів боржника. Однак із такими доводами не можна погодитись, виходячи з наступного.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому розділом VII Закону. Після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. При виконанні в примусовому порядку виконавчих документів виконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів на рахунках боржника шляхом направлення відповідних запитів.

Крім того, на виконання вимог ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про виконавче провадження», банк зобов`язаний перевіряти наявність інформації про внесення відомостей про фізичну особу до Єдиного реєстру боржників, а в разі наявності такої інформації повідомляти органи державної виконавчої служби або приватних виконавців.

Приписами ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 10.04.2020 року у боржника наявний рахунок, відкритий у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (т. 2 а.с. 218).

Отже постанова про арешт коштів боржника, винесена 16.04.2020 року, відповідає вищенаведеним вимогам законодавства щодо строків.

Частиною 2 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено заборону звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Крім того, згідно Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів фізичні особи мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору і власних потреб, в тому числі, але не виключно - поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Отже, банк може відкрити фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати або ж фізична особа може використовувати для цих цілей будь-який інший власний рахунок. Інформація про те, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, зазначається в додатковому договорі по договору банківського рахунку.

Проте, рахунки, на які зараховується заробітна плата, нормативно не визначені як рахунки зі спеціальним режимом використання, не є такими рахунками, а є звичайними поточними рахунками.

Згідно відповіді ПФУ про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи від 13.04.2020 року – інформації про останнє місце роботи ОСОБА_1 не знайдено(т. 2 а.с. 220).

Разом з тим, з відповіді Державної фіскальної служби України від 10.04.2020 року вбачається, що боржник – ОСОБА_1 – отримує доходи від податкового агента та є самозайнятою особою. Ознака доходу – 157, що згідно Довідника ознак доходу – для податкового розрахунку форми 1 ДФ, є доходом, виплаченим самозайнятій особі (т. 2 а.с 219).

Доходи, які податковий агент виплачує іншим особам, у межах їх незалежної професійної діяльності (за умови, що вони зареєстровані як самозайняті особи), є доходами, виплаченими самозайнятій особі, з яких податкові агенти не утримують податку на доходи (ст. пп. 165.1.36, 177, 178 Податкового кодексу України).

З листа генерального директора ІП «СЖС Україна» від 15.05.2020 року № 444, вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває із Підприємством у господарсько-правових відносинах, отримуючи договірну винагороду із відповідним зазначенням коду, як самозайнята особа. Підприємство також не здійснює функцій податкового агента у відношенні доходів боржника. Законом України «про виконавче провадження» не передбачено проведення стягнень з контрагентів, а саме з доходів, які перераховуються ФОП. Підприємство не має право самостійно проводити стягнення з доходів само зайнятої особи без отримання її письмової згоди (т. 2 а.с. 221).

Визначення поняття «заробітна плата» надано у ч.1 ст.1 ЗУ «Про заробітну плату», згідно якої заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оскільки рахунок боржника ОСОБА_1 , на який державним виконавцем накладений арешт, не є рахунком зі спеціальним режимом використання, а отримана винагорода як само зайнятої особи не є заробітною платою, постанова державного виконавця від 16.04.2020 року є законною та скасуванню не підлягає.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що вимоги скаржника задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.450-451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на незаконні дії та постанови старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро) Потапової К.І., заінтересована особа: Акціонерне товариство «УкрСіббанк» – залишити без задоволення.

Повний текст ухвали виготовлено 10.09.2020 року

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.В. Марченко