Вирок № 91448992, 10.09.2020, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 616/424/20

Провадження № 1-кп/616/89/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„10" вересня 2020 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ЛОГВІНОВОЇ М.В.

прокурора КУЛИКА К.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Великий Бурлук матеріали кримінального провадження № 12020220250000135 по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пересічне Дергачівського району Харківської області, громадянина України, українця, безпартійного, освіта професійно - технічна, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2020 року біля 22 год. 30 хв. ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, переконавшись в тому, що його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, через не зачинену хвіртку проник на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у користуванні ОСОБА_5 , де реалізуючи злочинний умисел, шляхом пошкодження навісного замка, проник в приміщення сараю, звідки таємно викрав електричну корморізку торгової марки «АИР», модель «80А6У3», вартістю 887 грн 00 к. та апарат хімічної обробки городини (оприскувач), торгової марки «Луч», модель «Єра ОРР-1А», вартістю 417 грн 00 к., після чого з викраденим з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, забравши до себе додому, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальні збитки на загальну суму 1 304 грн 00 к.

Розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і по обставинам скоєння злочину дав показання відповідно до вищевикладеного. Просив суд суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 також підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті, вказавши, що обвинувачений дійсно проник до її домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , звідки викрав з приміщення сараю зазначені в обвинувальному акті належні їй речі. Також вказала, що завдану матеріальну шкоду обвинувачений відшкодував у повному обсязі, а тому матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_4 вона не має. Просила призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.

Розгляд судового провадження провадиться відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення у повному обсязі. Окрім повного визнання провини обвинуваченим у скоєні злочину, його вина підтверджується наступними дослідженими в суді доказами, обсяг яких був визначений за погодженням з учасниками судового провадження та наданими стороною обвинувачення і підтверджується зібраними по кримінальному провадженню в порядку ст.ст. 84-86, 91-93 КПК України доказами.

Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження і які судом дослідженні в порядку ст.358 КПК України, а саме:

- протоколом прийняття заяви від 03 липня 2020 року від ОСОБА_5 , в якій остання звернулась до поліції з повідомленням про крадіжку речей в період часу з 24.06.2020 по 03.07.2020 з території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.08);

- протоколом огляду місця події від 03 липня 2020 року та фототаблицею до нього. Місцем огляду є територія домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яка огороджена дерев`яним забором. Під час огляду місця події ОСОБА_5 вказала на майно, яке було викрадено (т.1 а.с.09-41);

- постановою про визнання речових доказів від 04 липня 2020 року, якою викрадене у потерпілої ОСОБА_5 майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню та передано їй на відповідальне зберігання (т.1 а.с.45-46);

- розпискою ОСОБА_5 від 03 липня 2020 року, якою вона зобов`язалась зберігати майно до вирішень питань по суті (т.1 а.с.47);

- висновком експерта від 09 липня 2020 року № 6/1593СЕ-20, яким визначено ринкову вартість електричної корморізки торгової марки «АИР», модель «80А6У3» - 887 грн 00 к., апарат хімічної обробки городини (оприскувач), торгової марки «Луч», модель «Єра ОРР-1А» - 417 грн 00 к. (т.1 а.с.78-85);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15 липня 2020 року, яким встановлено, що підозрюваному ОСОБА_4 було запропоновано показати механізм вчинення ним кримінального правопорушення на що останній погодився та показав як проник через незачинену, на замикаючі пристрої, хвіртку до подвір`я ОСОБА_5 та вказав на місця з яких було викрадене майно ОСОБА_5 (т.1 а.с.98-106).

Суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши письмові докази, які надані органом обвинувачення, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку суду, доведена повністю.

Так, досліджені докази повністю узгоджуються між собою і відповідають інкримінованому обвинуваченому обставинам кримінального правопорушення та вказують на направленість прямого умислу обвинуваченого на заволодіння чужим майном, вказаний злочин вчинений з корисливих мотивів.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини у вчинені кримінального правопорушення (злочину) та кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України, а саме: як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

У відповідності з п.1 ч.1 ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд вважає його щире каяття у вчиненому.

Обставин, передбачених ст.67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він одружений, має постійне місце реєстрації, за місцем мешкання характеризується посередньо (т.1 а.с.59), є пенсіонером (т.1 а.с.55), раніше не судимий (т.1 а.с.57), на обліку у лікаря - психіатра та у лікаря - нарколога не перебуває (т.1 а.с.56).

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (т.2 а.с.42-45).

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі ЄСПЛ) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Відповідно до п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом».

Згідно з ч.5 ст.9 КК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Відповідно до позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 року зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, вважає, що ступінь його небезпечності не перевищує принципу поваги до особистої свободи, а тому враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою провину, щиро кається, раніше не судимий, відшкодував завдану потерпілій майнову шкоду в повному обсязі, суд вважає за необхідне, призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст.ст.75,76 КК України, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Саме таке покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і зважує на вимоги ст.65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 не обирався та підстав для його обрання суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлений.

Питання про долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України, а щодо витрат на залучення експерта - відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, районний суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання звільнити з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на засудженого обов`язки відповідно до ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого

органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про

зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим

органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

Запобіжний захід не обирався.

Речові докази: - дві чавунні плити, дверцята, фрагмент решітки, ручна дробарка, фрагмент тачки для перевезення бідонів, кільце металевого люку, люк, корморізку, оприскувач, каструлю з нержавіючої сталі, залізне відро, ножівку, сокиру, мішок, алюмінієву каструлю, ручну пилу, які знаходяться на відповідальному зберіганні у власника ОСОБА_5 - залишити у її розпорядженні.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 6/1593СЕ-20 від 09 липня 2020 року у сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн 80 к. (код доходів 24060300, отримувач платежу: УК Слобідсь/мХар Слобідськи/ 24060300, п/рахунок UA298999980313050115000020005, код отримувача (ЄРДПОУ) 37999680, банк: Казначейство України (ЕАП).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області М.І.РИКОВ