Ухвала суду № 91446344, 09.09.2020, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/101/20

Провадження №2-п/382/11/20

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2020 року Яготинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 13.05.2020 року за позовом Акціонерного товариства "УКРСИББАНК", в особі представника Продан Іванни Станіславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернулася з заявою про перегляд заочного рішення від13.05.2020 року за позовом Акціонерного товариства "УКРСИББАНК", в особі представника Продан Іванни Станіславівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в котрій вказано, що 5 червня 2020 року ОСОБА_1 було отримано заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 13 травня 2020 року по справі за позовом АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" 69865 гривень 95 копійок заборгованості за кредитним договором № 94110935000. Вважає, що в судовому засіданні не було в повному обсязі з`ясовано обставини справи. Так, задовольняючи позовні вимоги позивача в повному обсязі судом не було дано оцінки відзиву відповідачки, зокрема її аргументам щодо незаконності та обґрунтованості вимог позивача.

Разом з тим, згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Позиція ОСОБА_1 у даній справі фактично була обґрунтована відзивом у даній справі, а тому свою явку до зали суду, остання вважала необов`язковою. Однак, суд на зазначені обставини уваги не звернув, і як наслідок при винесені рішення не врахував наступне. Так, визначений позивачем розмір заборгованості не відповідає фактичній дійсності. Зокрема, під час нарахування була невірна обрахована заборгованість за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами, оскільки після направлення ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення кредиту, кредитодавець позбавлений можливості продовжувати нараховувати заборгованість по кредиту за процентами та пенею, що узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 та знайшло своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 05.03.2019, відповідно до якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Тобто, після направлення позивачем на адресу ОСОБА_1 вимоги від 07.11.2019 банк немає право нараховувати відсотки за кредитним договором та пенею, а тому стягненню фактично підлягає узгоджена кредитором сума заборгованості по відсоткам на день надсилання вимоги у розмірі 12 891, 68 грн.. Між тим, не можна й погодитись із вимогою позивача про стягнення комісії та пені за несвоєчасну її сплату. Зокрема, перевіряючи правомірність нарахування позивачем цього виду заборгованості, слід вказати наступне:

Відповідно до ч.3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки за умовами п 3.3. Договору, укладеного між сторонами, кредит надається на споживчі цілі, то особливості регулювання відносин сторін у цьому випадку визначається Законом України "Про захист прав споживачів".

У цьому випадку, Додатком № 1 до Договору установлено розмір і порядок сплати комісій.

Зокрема, передбачено такі види комісії : 1) щомісячна комісія за управління кредитом; 2)комісія за надання послуг з управління кредитом при отриманні та використанні кредиту; 3)комісія за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні чергового платежу; 4)комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника.

При цьому, щомісячна комісія за управління кредитом нараховується за двома варіантами : 1) 0,00 % від суми кредиту і включається до суми ануїтетного платежу та 2) 1,60 % від суми кредиту і також включається до суми ануїтетного платежу.

Перелік послуг, за які позивач нараховує комісії установлений у Правилах.

Однак, доказів того, за надання яких саме послуг позивач нарахував комісію, матеріали справи не містять.

Так само, конкретних операцій, що пов`язані із управлінням кредитом і за які стягуються комісії сторони не погодили у договорі.

Інакше кажучи, позивач обумовивши з відповідачем у договорі розмір і порядок нарахування комісій, не вказав, за які конкретно послуги він здійснює таке нарахування.

Так, Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Суди, дійшовши висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, не звернули уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.

Крім того, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16 Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд.

Так, 22 листопада 2018 року по справі № 462/8193/15-ц Верховний Суд вказав, що «посилання касаційної скарги на те, що плата за обслуговування кредитної заборгованості відображена чітко визначеною фіксованою сумою, тому така умова не суперечить положенням частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставним, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, тому не має зачення чи фіксований розмір такої плати.»

17 жовтня 2019 року по справі № 234/18641/16-ц Верховний Суд звернув увагу не те, що «відмовляючи у задоволенні позову банку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтованого виходив з того, що встановивши у кредитному договорі сплату щомісячної комісії за супровід кредиту, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику. При цьому банк нараховував, а позивач сплачував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позичальника, що є незаконним.»

У постанові від 2 вересня 2019 року по справі № 361/7528/17 Верховний Суд, вказав, що «встановивши у кредитному договорі обов`язок позивача сплачувати щомісячні комісії за обслуговування кредитної заборгованості, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану плату (комісію) надаються позивачу. При цьому, відповідач нараховував кошти за послугу, що не замовлялася та супроводжує кредит за рахунок позивача, що є незаконним.»

Отже, з огляду на вищевказане, позивач, надавши суду розрахунок заборгованості за комісіями, не довів належними і допустимим доказами факт надання послуг, за які він нарахував комісії і якого саме роду були ці послуги. У цій ситуації, позивач, надавши розрахунок заборгованості за комісіями, фактично поклався на розсуд суду при виборі наданих банком послуг, за які нараховані комісії, із числа передбачених правилами, що у світлі норми ч.6 ст. 81 ЦПК України є неприйнятним.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості: за комісіями у розмірі 7598,88 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії у розмірі 529,59 грн., не підлягає до задоволення, позаяк, обставин порядку (варіантів) нарахування комісій та послуг за які вони нараховані, позивач, згідно із своїм обов`язком, установленим ч.1 ст. 81 ЦПК України, не довів.

Враховуючи викладене, просила переглянути та скасувати заочне рішення по справі за позовом АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник заявника звернувся із заявою про розгляд заяви у відсутність її та заявника.

Представник Акціонерного товариства "УКРСИББАНК",в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні відповідач по справі не був присутній, повідомлення про вручення судової повістки присутнє, про причини неявки не повідомив. При цьому, відповідачем направлено на адресу суду відзив та додано докази, що вказують на наявність у відповідача І групи інвалідності.

З копії рішення Яготинського районного суду Київської області від 13 травня 2020 року вбачається, що заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом 30 днів з дня отримання його копії. Учасник справи якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вище визначений строк продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вище визначений строк продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення з урахуванням дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вище визначений строк продовжується на строк дії такого карантину, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Враховуючи дані абставини, та те, що відповідачка отримла рішення суду 05.06.2020 року, а її представник ознайомився із матеріалами даної справи 03.07.2020 року, заяву зареєстровано в канцелярії суду 14.08.2020 року та враховуючи дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також те, що строки передбачені ст.284 ЦПК України, були продовжені на час дії вказаного карантину, тому слід вважати, що відповідачем не було пропущено визанчені ст.284 ЦПК України, з урахуванням дії на той час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України (в редакції 2017 року) у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ст.1 ст.288 ЦПК України (в редакції 2017 року) заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встаноілено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не надав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, враховуючи що неявка викликаних в судове засідання осіб не перешкоджає вирішенню поставленого питання, та викладені обставини представником відповідача щодо неповноти з`ясування обставин у справі, мають істотне значення для правильного вирішення справи, строк подачі заяви про перегляд заочного рішення вважається непропущеним, суд вважає, що заява підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.287, 223, 288, 284 ЦПК України(в редакції 2017 року), суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 13.05.2020 року за позовом Акціонерного товариства "УКРСИББАНК", в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 13.05.2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства "УКРСИББАНК", в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, скасувати.

Призначити справу до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Яготинського районного суду Київської області за адресою м. Яготин Київської обл. вул. Незалежності, 67 на 15 годину 30 хвилин 18 листопада 2020 року.

Сторонам надіслати копію ухвали про скасування заочного рішення.

Відповідач має право подати до суду відзив на позов АТ "Укрсиббанк" з відповідними додатками протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, що відповідає вимогам ст. 278 ЦПК.

В разі подачі відзиву представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач – заперечення, до 18 листопада 2020 року.

Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Якщо відповідач до 18 листопада 2020 року подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суд, залежно від обґрунтованості заперечень, постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. В разі неможливості їх подати, зазначаються документи і докази, які не можуть бути подані разом з відзивом, із зазначенням причин їх ненадходження.

Ухвала суду самостійному апеляційному оскарженню не підлягає та може бути оскаржена лише в частині недотримання правил підсудності протягом 15 днів з дня отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, яка розглядається на сторінці Яготинського районного суду Київської області: http://yg.ko.court.gov.ua.

Суддя Кисіль О.А.