Вирок № 91446283, 08.09.2020, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

1-кп/381/177/20

381/3917/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Буймової Л.П.,

за участі: секретаря - Корченко О.Я.,

прокурорів - Жаруна В.А., Бірюкової І.А., Рудика Р.Ю., Куц В.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Гончаренка С.К.,

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Фастові об`єднані кримінальні провадження № 12019110310001039 від 04.10.2019 та № 12020110310000011 від 04.01.2020, № 12020110330000004 від 08.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Фастова Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, вдівця, не працюючого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей 2007 року народження та 2008 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 02.09.1999 Фастівським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 143 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України (в редакції 1960 року) з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, штраф у розмірі 680 грн; 22.03.2000 Фастівським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 143 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 1 року позбавлення волі; 10.04.2001 Фастівським міським судом Київської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 143, ч. 2 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 30.03.2009 Фастівським міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі; 03.06.2015 Фастівським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки; 03.10.2016 Фастівським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, 21.08.2019 звільнений з місць позбавлення волі, а саме із ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92) Черкаської області по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , після засудження за крадіжки та шахрайство, повторно вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом за таких обставин.

04 жовтня 2019 року близько 10 год 00 хв, ОСОБА_1 перебуваючи на території КНП ФРР «Фастівська ЦРЛ» неподалік відділення денного стаціонару по вул. Льва Толстого, 17 у місті Фастові Київської області, побачив поруч з вказаним відділенням лікарні мопед «Honda PAL AF 17» чорного кольору без реєстрації, номер рами НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , та вирішив викрасти.

Відразу після цього, ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу, таємно від оточуючих, повторно, незаконно заволодів мопедом «Honda PAL AF 17» чорного кольору без реєстрації, номер рами НОМЕР_1 .

Після цього ОСОБА_1 не заводячи транспортний засіб, зник з місця вчинення злочину, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріального збитку та позбавив останнього можливості користуватися вказаним транспортним засобом спричинивши йому матеріального збитку на суму 7780 грн 80 коп.

Тому суд вважає обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України за ознаками незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно.

24 грудня 2019 року близько 17 год 00 хв, ОСОБА_1 перебуваючи спільно з наглядно знайомою ОСОБА_4 на площі «Завокзальна» в місті Фастові Київської області, помітив в останньої відкриту жіночу сумочку, в якій знаходились гаманець та мобільний телефон, якими він вирішив відкрито заволодіти.

Відразу після цього, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, відкрито для потерпілої, та нехтуючи цією обставиною, шляхом ривку з жіночої сумки, належної ОСОБА_4 , викрав мобільний телефон марки «Sony Ericsson к200і» вартістю 164 грн, гаманець з шкірозамінника, вартістю 76 грн 67 коп, в якому знаходились грошові кошти в сумі 100 грн.

Після цього, ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 340 грн 67 коп.

Тому суд вважає обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.

08 січня 2020 року близько 15 год 45 хв, ОСОБА_1 перебуваючи на території вокзалу залізничної станції «Фастів-1» РФ «Південно-західна залізниця» AT «Українська залізниця», що розташована за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка, 30, побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_2 , який користувався планшетом марки «Nomi С070014 Corsa 4 7» 3G синього кольору. В цей час у ОСОБА_1 виник умисел на умисел на збагачення за рахунок чужого майна, а саме за рахунок відкритого викрадення майна ОСОБА_2 .

Відразу після цього, ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом ривка відкрито викрав з рук потерпілого планшет марки «Nomi С070014 Corsa4 7» 3G ІМЕІ: НОМЕР_2 синього кольору, з чохлом із шкірозамінника чорного кольору, карткою пам`яті «Micro SD» типу флеш - об`ємом 16Gb, вартістю 1831 грн 28 коп, та із СІМ-карткою оператора мобільного зв`язку ТОВ «lifecell» з абонентським номером НОМЕР_3 , вартістю 19 грн 61 коп.

Після цього ОСОБА_1 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 1850 грн 89 коп.

Тому суд вважає обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе в у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю, проте вину у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України не визнав, не погодився зокрема з кваліфікацією таких його дій саме в частині вчинення цього злочину повторно.

ОСОБА_1 суду пояснив, що в один з днів (точної дати не пам`ятає) близько 14 год. в залі очікування залізничного вокзалу станції Фастів він побачив раніше незнайомого йому хлопця років тридцяти. В руках у того хлопця був планшет. Потім, коли вони разом вийшли з приміщення зали очікування вокзалу, ОСОБА_1 попросив у хлопця планшет з метою скористатися соціальною мережею. Після чого вихопив з рук незнайомого хлопця планшет марки «Nomi», з чохлом із шкірозамінника чорного кольору, в середині якого знаходилась картка пам`яті, СІМ-картка оператора мобільного зв`язку, та втік з місця події. Через декілька днів ОСОБА_1 продав викрадений ним планшет марки на базарі. Пізніше працівникам поліції він розповів де саме він продав планшет. Гроші виручені з продажу планшету витратив на купівлю їжі.

Як також пояснював ОСОБА_1 , в один з днів в кафе, що знаходиться на площі «Завокзальна» у м. Фастові він познайомився з жінкою. Потім потерпіла пішла до туалету, при цьому її сумка була в руках у ОСОБА_1 .. Вже після того як потерпіла вийшла, ОСОБА_1 втік з місця події викравши з сумки мобільний телефон, гаманець та гроші в сумі 100 грн.. Повідомив, що насильства до потерпілої він не застосовував. Мобільний телефон та гаманець він повернув потерпілій через поліцію, а гроші витратив на їжу.

При цьому, ОСОБА_1 розкаявся у вчиненні цих злочинів.

ОСОБА_1 також пояснив, що 04 жовтня 2019 року у нього день народження в саме в цей день він приходив в лікарню на уколи, наполягав н тому, що мопед не брав.

При цьому, незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме: незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, його винуватість за викладених вище обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою та не викликають жодних сумнівів у їх достовірності.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що перебував на лікуванні у Фастівській ЦРЛ та в цей день бачив обвинуваченого. Стверджує, що саме ОСОБА_1 у гнав належний йому мопед. Також просить задовольнити його позов у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що восени 2019 року десь у кінці вересня, близько 09 год 00 хв., була світала пора доби, він стояв поблизу приміщення лікарні і курив. Там він побачив наглядно знайомого йому раніше ОСОБА_1 , який запитав скільки може коштувати мопед, який стояв від них за 5-6 метрів. ОСОБА_5 тоді відповів ОСОБА_1 , що не знає, але якщо потрібно вартість мопеда він може дізнатись. Зауважив, що той мопед був чорного кольору, а марки він не знає. Через 10-15 хвилин, в момент коли ОСОБА_5 вже перебував в одній з палат лікарні, через вікно він побачив, як обвинувачений котив мопед. У подальшому працівники лікарні викликали працівників поліції, яким він надав пояснення. ОСОБА_5 повідомив, що потерпілого він бачив у палаті лікарні під час медичних процедур. ОСОБА_5 наполягав на тому, що саме ОСОБА_1 котив тоді мопед. ОСОБА_1 він впізнав тоді по одягу, статурі, зросту, походці, бачив його він тоді зі спини на відстані близько 4-5 метрів від себе. ОСОБА_6 побачив ОСОБА_1 першим, а в палаті разом з ним також були і інші особи, які були свідками, як обвинувачений котив мопед.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив, що обвинуваченого він не знає. Зазначив, що в один на початку жовтня місяці 2019 року, коли він лежав на денному стаціонарі в лікарні, вранці близько 09 год прийшовши до лікарні він бачив як поблизу відділення стояв мопед чорного кольору. При цьому там стояв у стороні стояв обвинувачений, на якого він тоді не звернув уваги. Перебуваючи вже у палаті, ОСОБА_5 , який зайшов туди відразу за ОСОБА_7 , сказав, що потягнули мопед та він знає ту особу, це ОСОБА_8 . Потім медичні працівники викликали поліцію. Зазначив, що крім нього ще перебувало двоє чоловіків.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив, що обвинуваченого вір не знає. Зазначив, що перебував на лікуванні у Фастівський ЦРЛ. В один з днів він йшов до відділення лікарні де лікувався на той час та побачив там двох чоловіків. При цьому один чоловік питав у іншого з приводу вартості мопеда, який стяв поблизу відділення за 10 метрів від них. Також уточнив, що один з чоловіків стояв на милицях, а обличчя іншого чоловіка він не бачив, він стояв в куртці. Потім ОСОБА_9 пішов в приміщення відділення лікарні де проходив медичні процедури. Перебуваючи в палаті, один з чоловіків, який стояв перед цим на вулиці і був на милицях та відповідно вже знаходився разом ОСОБА_9 в палаті, запитав, хто саме приїхав на мопеді. Однак, як з`ясувалося в палаті на той момент власника мопеда не було. Потім той чоловік повідомив, що хтось потягнув мопеда. ОСОБА_9 цієї події не бачив, оскільки в той час перебував на капельниці. У подальшому в палату зайшла медсестра та повідомила, що знає власника мопеда, який на той час знаходився у поліклініці. ОСОБА_9 зазначив, що не бачив хто вкрав мопед та описати його не може.

Крім того вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, доводиться також дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 04.09.2019 з ілюстративною таблицею до нього; проколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.10.2019 згідно якого свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_1 , як особу, яка 04.10.2019 на ринку «Завокзалля у м. Фастові продала йому мопед марки «Хонда» чорного кольору; висновком експерта « 13-3/530 від 18.10.2019; постановами про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 13 січня 2020 року.

Оцінюючи наведені показання представника потерпілого - Крушинського А.С., свідків - ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 на предмет їх належності і достовірності, суд враховує те, що вони об`єктивно підтверджуються наведеними вище письмовими доказами і повністю узгоджуються між собою.

Показання обвинуваченого, щодо його непричетності до незаконного заволодіння транспортним засобом - мопедом «Хонда, який належить ОСОБА_3 необхідно критично оцінити, оскільки вони нелогічні та суперечать зібраним у справі доказам.

Отже суд визнає показання представника потерпілого - Крушинського А.С., свідків - ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , всі наведені вище письмові докази допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність такою, що з усією достатністю доводить спрямованість умислу ОСОБА_1 на незаконне заволодіння транспортним засобом - мопедом марки «Хонда», який належить потерпілому ОСОБА_3 ..

Тому суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України та відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, тобто вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні покарання суд у відповідності до положень ст.ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 суд визнає рецидив злочинів.

Так ОСОБА_1 вчинив злочини, які згідно із ст. 12 КК України є умисними корисливими тяжкими злочинами (ч. 2 ст. 186 КК України) та умисним тяжким злочином (ч. 2 ст. 289 КК України), раніше судимий, у тому числі і за вчинення умисних корисливих злочинів, не працюючий, вдівець, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання та відбування покарання характеризуються посередньо.

Згідно висновку досудової доповіді Фастівського МРВ філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області орган пробації вважає, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також достатньо високу за середнім рівнем ризику ймовірність вчинення повторного правопорушення виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування та застосування соціально виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти обов`язки на обвинуваченого відповідно до ч. 3 ст. 76 КК України.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, думку потерпілого ОСОБА_3 , який просив суд призначити обвинуваченому, який не відшкодував йому шкоду завдану злочином, покарання достатнє для виправлення останнього; потерпілого ОСОБА_2 , який цивільний позов не пред`являв, повідомив, що викрадене майно йому повернуте, але він має до обвинуваченого претензії, просить застосувати відносно обвинуваченого реальну міру покарання, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.2 ст.289 та ч. 2 ст. 186 КК України, при цьому за ч. 2 ст. 289 КК України - без конфіскації майна, на підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. При цьому, суд не знаходить правових підстав для застосування правил ст.ст. 69 та 75 КК України, оскільки саме таке рішення, на думку суду, є виваженим, справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ОСОБА_1 нового злочину.

Враховуючи доведеність обвинувачення ОСОБА_1 , призначене судом покарання, раніше обраний запобіжний захід - тримання під вартою, до набрання вироком законної сили в порядку ст. 377 КПК України належить продовжити.

Під час кримінального провадження до початку судового розгляду потерпілий ОСОБА_3 пред`явив цивільний позов в порядку ст. 128 КПК України про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на його користь майнової шкоди завданої вчиненням злочину в розмірі 7780 грн 78 коп та моральної шкоди в розмірі 10000 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що протиправними діями ОСОБА_1 йому завдано матеріальну та моральну шкоду, яка не відшкодована.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

За змістом ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Аналізуючи вимоги закону, обставини даної справи, пояснення потерпілого ОСОБА_3 щодо завдання йому моральної шкоди, суд вважає, що розумним і справедливим розміром відшкодування моральної шкоди потерпілому у даному кримінальному проваджені є 5000 грн, в зв`язку з чим цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що пред`явлений потерпілим цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає задоволенню частково, оскільки неправомірними діями обвинуваченого завдано матеріальну та моральну шкоду, яка не відшкодована.

Речові докази після набрання вироком законної сили, а саме:

- планшет марки «Nomi С070014 Corsa 4 7» 3G ІМЕІ: НОМЕР_2 синього кольору, з чохлом із шкірозамінника чорного кольору, карткою пам`яті «Micro SD» типу флеш - об`ємом 16Gb, які повернуто під розписку потерпілому ОСОБА_2 - залишити у власника;

- куртка типу дублянка коричневого кольору із штучним хутром на зап`ястях, рукавів та капюшоном, обробленим штучним хутром, яка повернута під розписку ОСОБА_1 - залишити у власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати у розмірі 471 грн 03 коп за проведення судової товарознавчої експертизи № 13-3/530 від 18.10.2019; у розмірі 471 грн 03 коп за проведення судової товарознавчої експертизи № 13-1/89 від 22.01.2020.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 1, ч.3 ст. 349, ст.ст. 128, 177, 178, 183, 368, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання у виді:

- за ч. 2 ст. 289 КК України - позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 186 КК України - позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 продовжити до набрання вироком законної сили.

Початок строку вiдбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання тобто з 14 січня 2020 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час перебування під вартою із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення з обвинуваченого на його користь майнової шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 7780 грн 78 коп та моральної шкоди в розмірі 10000 грн - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 7780 (сім тисяч сімсот вісімдесят) грн 78 коп та моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Речові докази після набрання вироком законної сили, а саме:

- планшет марки «Nomi С070014 Corsa4 7» 3G ІМЕІ: НОМЕР_2 синього кольору, з чохлом із шкірозамінника чорного кольору, карткою пам`яті «Micro SD» типу флеш - об`ємом 16Gb, які повернуто під розписку потерпілому ОСОБА_2 - залишити у власника;

- куртка типу дублянка коричневого кольору із штучним хутром на зап`ястях, рукавів та капюшоном, обробленим штучним хутром, яка повернута під розписку ОСОБА_1 - залишити у власника.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на залучення експерта у розмірі 471 (чотириста сімдесят одна) грн 03 коп на користь держави за проведення судової товарознавчої експертизи № 13-3/530 від 18.10.2019.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на залучення експерта у розмірі 471 (чотириста сімдесят одна) грн 03 коп на користь держави за проведення судової товарознавчої експертизи № 13-1/89 від 22.01.2020.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, і його копія після проголошення негайно вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні.

Суддя Л.П.Буймова