Ухвала суду № 91445516, 09.09.2020, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

УХВАЛА

(про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою)

Справа № 348/1450/20

Провадження № 1-кп/348/391/20

09 вересня 2020 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

прокурора: Юрчила Т.М.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Антошка Р.В.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020090200000464 за обвинувальним актом від 14.08.2020 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Надвірнянського районного суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 утримується під вартою в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

В підготовчому судовому засіданні від прокурора поступило клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прокурор Юрчило Т.М. в підготовчому судовому засіданні клопотання підтримав, надав суду пояснення, аналогічні тексту клопотання та зазначив, що на даний час існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків по кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Зокрема ризик переховування обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який належить до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, а тому ОСОБА_1 , усвідомлюючи неминучість призначення йому покарання у виді позбавлення волі, перебуваючи на волі зможе переховуватись від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Ризик впливу на потерпілого та свідка по кримінальному провадженні підтверджується тим, що розгляд кримінального провадження ще не розпочато, потерпілий та свідок ще не були допитані в судовому засіданні, тому перебуваючи на волі ОСОБА_1 зможе чинити на них тиск.Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, також на розгляді в Надвірнянському районному суд знаходяться обвинувальні акти про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України, а тому перебуваючи на волі він зможе продовжити займатись кримінально-протиправною діяльністю.

На підставі зазначеного сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 . А тому просить обрати відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 -адвокат Антошко Р.В. в підготовчому судовому засіданні заперечив проти обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема прокурором не доведено належним чином, що обвинувачений ОСОБА_1 буде переховуватися від суду, даний ризик є голослівним та ґрунтується на припущеннях. Також прокурором не доведено, що обвинувачений буде незаконно впливати на потерпілого та свідка по кримінальному провадженні, оскільки станом на даний час ними не подавались до слічого чи прокурора заяви про вчинення обвинуваченим на них будь-якого тиску. Також прокурором не доведено, що обвинувачений буде вчиняти інші кримінальні правопорушення, даний ризик ґрунтується на припущеннях. Крім того стороною обвинувачення невірно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України. Також просить суд врахувати, що обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання, проживає у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні неповнолітню дитину, працює по тимчових заробітках, тобто має міцні соціальні зв`язки. Просить обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який буде найбільш дієвим запобіжним заходом для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні підтримав думку свого захисника, просив обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки він не має жодного наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідка по кримінальному провадженні, чи вчиняти інші кримінальні правопорушення. Також вважає, що стороною обвинувачення невірно кваліфіковано його дії за ч. 2 ст. 186 КК України, він свою вину у вчиненому визнає частково.

Потерпілий ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце проведення підготовчого судового засідання повідомлявся завчасно належним чином.

Заслухавши думку учасників справи, вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому повторно.

Суд вважає, що з врахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правпорушення, і суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, в даному випадку мають місце відповідні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 існують ризик переховування, ризик впливу на потерпілого та свідків по кримінальному провадженні, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Зокрема ризик переховування обвинуваченого від суду підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років. Тому обвинувачений ОСОБА_1 , усвідомлюючи неминучість призначення відносно нього покарання у виді позбавлення волі, може намагатись ухилитись від кримінальної відповідальності. Ризик переховування від правосуддя суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 (особливості поведінки, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування, тощо) і приходить до висновку, що ризик переховуватися є досить актуальним вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання.

Ризик впливу на потерпілого та свідків по кримінальному провадженні підтверджується тим, що обвинуваченому відомі їх особи, потерпілий та свідки ще не допитані, так як судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочато, тому перебуваючи на волі він зможе чинити на них тиск.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, не має постійного місця праці та джерела прибутку, тому на даний існують ризики того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, зможе продовжити займатись злочинною діяльністю.

Посилання сторони захисту на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними, оскільки прокурором наведено достатні та переконливі докази, з яких вбачається, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують, на даний час вони не зменшилися, а в сукупності дають достатні правові підстави для обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Посилання сторони захисту про можливість застосуваня до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд вважає необгрунтованими, оскільки враховує характер висунутого обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти власності, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав ОСОБА_1 , але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, а так само особу обвинуваченого, що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Крім того, оцінюючи доводи сторони захисту про неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що при розгляді клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою вони не можуть бути підставами для визнання відсутності наявності ризиків, зазначених у клопотанні прокурора, що об`єктивно знайшли своє підтвердження в судовому засіданні при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, та в ході подальшого судового розгляду такі обставини будуть з`ясовані.

Крім того в судовому засіданні не здобуто нових відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_1 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Суд також враховує, що при вирішенні питання про необхідність тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме прав людини та основоположних свобод та здоров`я людини, яка визнається в Україні найвищою соціальною цінністю згідно до ст. 3 Конституції України.

Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на ОСОБА_1 процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, обвинуваченому ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Тому клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає до задоволення.

Крім того, керуючись вимогами ст.ст. 182, 183 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слід визначити заставу ОСОБА_1 у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 43940 грн.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України, зокрема прибувати до суду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування з усіма потерпілими та свідками в даному кримінальному провадженні; здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Антошка Р.В. про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід відмовити, оскільки суд дійшов до висновку про неможливість жодного із більш м`яких запобіжних заходів у виді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту чи заставизабезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177-178, 331, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні щодо обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовільнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 17 год. 00 хв. 07 листопада 2020 року.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» Міністерства юстиції України для виконання.

Визначити при цьому заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 43940 (сорок три тисячі дев`ятсот сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: НОМЕР_1; МФО: 820172; Код отримувача: 26289647; Банк отримувача: ДКС України, м.Київ.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора та суду;

3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматись від спілкування з усіма потерпілими та свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Антошка Р.В. про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту - відмовити.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Міськевич О.Я.