Ухвала суду № 91439393, 10.09.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

10 вересня 2020 року справа № 580/3660/20

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали у справі № 580/3660/20

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35326253) – правонаступника стягувача АТ «Укрсоцбанк» (00039019)

до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

особа, яка виконує виконавчий документ: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна (вул.Смілянська,118. оф.308, м.Черкаси,18007)

про заміну сторони виконавчого провадження, прийнято ухвалу.

07.09.2020 ТОВ «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253), звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою, просить:

- замінити у виконавчому провадженні №57343223 з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною від 14.09.2018 за № 4923 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованості на користь АТ «Укрсоцбанк» (00039019, вул. Велика Васильківська,100, м. Київ, 01001) сторону виконавчого провадження – стягувача АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника – ТОВ «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, вул. Вікентія Хвойки, 21, м. Київ, 04655).

У заяві визначено АТ «Укрсоцбанк» – стягувачем, ОСОБА_1 – боржником, приватного виконавця виконавчого округу виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяну Петрівну особою, яка виконує виконавчий документ.

Заява обґрунтована необхідністю заміни кредитора у зв`язку із відступленням права грошової вимоги, статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV і статтею 379 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 512, 514, 1078 Цивільного кодексу України, статтями 3, 15, 74 Закону України «Про виконавче провадження» та предметною підсудністю згідно висновків ВПВС у справі 826/7941/17.

Згідно частин 1, 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до частини 1 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Згідно статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

До заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» від 07.09.2020 надано фотокопію довіреності від 06.08.2020 №ДВК 205 за якою Пастернак М.С. представляє інтереси довірителя – ТОВ «Кредитні ініціативи», зокрема з правами: «підписувати та подавати від імені Довірителя будь-які листи, повідомлення, претензії, досудові вимоги (вимоги про досудове врегулювання спору), позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, заперечення проти позову, відзив на позовну заяву, заяви про видачу судового наказу та виконавчого листа, заяву про примусове виконання рішення суду (виконавчого напису), заяву про повернення виконавчого документа, а також подавати та отримувати будь-які інші необхідні заяви, довідки та документи…».

За змістом довіреності визначено різні повноваження щодо «підписувати та подавати» і «подавати та отримувати», проте серед переліку документів, що має право підписувати Пастернак М.С., перелік яких зазначений у довіреності, такого документа, як заява про заміну сторони виконавчого провадження немає і не визначено повноважень щодо засвідчення власним підписом довіреності від 06.08.2020 №ДВК 205. Проте, заява підписана саме Пастернак М.С. за відсутності на це відповідних повноважень у долученій до заяві довіреності, а фотокопія довіреності посвідчена підписом Пастернак М.С. без зазначення дати.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Доказів належного представництва разом із заявою про заміну сторони виконавчого провадження №57343223 суду не надано.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на викладене заяву про заміну сторони виконавчого провадження необхідно повернути на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, як таку, що підписана особою, яка не має права її підписувати (підписана особою без належних повноважень).

Суд зазначає, що метою виконавчого провадження є забезпечення повного та всебічного виконання відповідного виконавчого документа, зокрема виконавчого напису нотаріуса, що полягає в забезпеченні виконання боржником його зобов`язань та у задоволенні вимог належного стягувача.

Згідно частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено повноваження саме суду здійснювати заміну сторони виконавчого провадження.

Для правильного вирішення заяви та питання можливості її розгляду належить установити: чи було відкрито виконавче провадження (здійснюється) за відповідним виконавчим написом нотаріуса. Аналогічний правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 826/7941/17 (ЄДРСР 79365487).

Відповідно до частин 2, 3 статті 383 розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України «процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у адміністративних справах» встановлено, що у заяві зазначається: найменування адміністративного суду, до якого подається заява; ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; номер адміністративної справи; відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження; документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Частиною 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до частини 2 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням виконавця або заінтересованих осіб, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. У заяві не зазначено про адміністративну справу.

З 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України, зокрема відповідно до статті 442 у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема згідно із пунктом 3 частини 2 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Суд зазначає, що вимога про заміну сторони не конкретизована у контексті існуючого стягувача.

Виконавчий напис (про стягнення заборгованості 17806,5 грн (кредитний ліміт 18000 грн) за кредитом і 42614,29 грн (борг за відсотками) з 10.09.2008 до 30.05.2018 згідно з повідомленням про порушення зобов`язання від 20.06.2018) вчинено 14.09.2018 приватним нотаріусом на користь АТ «Укрсоцбанк». Згідно витягу ЄДР вимоги кредиторів розглядалися до 17.09.2019 та 03.12.2019 здійснено запис 106811201040002827 про державну реєстрацію припинення юридичної особи АТ «Укрсоцбанк». Антимонопольним комітетом України у 2016 році надано дозвіл компанії «ABH HOLDINGS S.A.» (м. Люксембург, Люксембург) на придбання акцій ПАТ«УКРСОЦБАНК» (м. Київ), що забезпечує перевищення 50 % голосів у вищому органі управління товариства (http://www.amc.gov.ua/amku/control/main/uk/publish /article/129578).

У рішенні у справі №711/10825/18 (ЄДРСР 87640877) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», приватний нотаріус, зокрема зазначено: 10.09.2019 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк». Рішенням №5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15.10.2019 було затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», що визначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк», з дати визначеної у передавальному акті – 15.10.2019. Протоколом №4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа Банк» від 15.10.2019 вирішено затвердити передавальний акт. АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набув всіх прав за переданими йому активами, включаючи права вимоги за договорами, а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями.

Заявник обґрунтовує, що АТ «Укрсоцбанк» 25.03.2019 уклало договір факторингу з ТОВ «Кредитні ініціативи» за умовами якого передало (відступило) право вимоги за договором обслуговування поточного кредитного карткового рахунку – платіжної картки від 10.08.2008 відповідно до реєстру боржників, де ТОВ «Кредитні ініціативи» іменується «Фактор», у заяві до суду зазначає – «правонаступник стягувача, новий кредитор».

Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 342/180/17 про отримання кредиту шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Постанова ВП ВС від 03.07.2019 містить такі висновки: оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома; банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші; споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений; роздруківка правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування; оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів і витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову; за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяги з тарифів і умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин; правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені; пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та умовами і правилами надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг — це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком судів попередніх інстанцій про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

У справі № 757/15228/17-к (ЄДРСР 67852692) судовим розглядом та на підставі доводів скарги встановлено, що прокуратурою міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015100000000381 від 16.03.2015 за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Національного банку України при наданні кредитів рефінансування комерційним банківським установам, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. У справі № 757/33949/17-к(ЄДРСР 67345397) зазначено: у ТОВ «Кредитні ініціативи» відсутні ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, відомості про що зазначено на офіційній загальнодоступній інтернет-сторінці Національної комісії. Службові особи здійснюють незаконні дії щодо систематичного відступлення права вимоги за кредитними договорами, що не є проблемними та забезпечені заставним або іпотечним майном на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», за заниженою кредитною вартістю з метою виведення коштів банку та створення штучного відтоку капіталу для ведення коштів рефінансування через ТОВ «Кредитні ініціативи».

У справі № 712/1150/19 (ЄДРСР 79594729) зобов`язано уповноважену особу Черкаського відділу поліцїі ГУНП в Черкаській області відповідно до вимог частини 1 статті 214 КПК України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, відображене в заяві ОСОБА_1 (про вчинення злочину ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Кредитні ініціативи», приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, приватним виконавцем ОСОБА_4 і ОСОБА_5, передбаченого ст. 190 КК України) від 24.01.2019 та розпочати досудове розслідування.

Верховний суд зазначив, що виконання зобов`язання підтверджується, якщо борговий документ знаходиться у боржника (постанова у справі №712/14562/17-ц).

Верховний Суд у відправленні правосуддя керується однією з аксіом судочинства: «placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права» (ЄДРСР 90850366, 90280142, 89961470) / «у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням закону» (ЄДРСР 90384974).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999у №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку вчинення нотаріальних дій. У справі № 607/21998/18 (ЄДРСР 78266865, апеляційна інстанція ЄДРСР 80049061 набрання законної сили 14.02.2019) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна зазначено: нотаріус не мав належних і достатніх підстав вважати, що вимоги стягувача і борг, для стягнення якого кредитор просив вчинити виконавчий напис, є безспірними. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитись в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Суд під час вирішення спору про визнання виконавчого напису таким, що не належить виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Вищевказане узгоджується із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №61-12559св18.

Суд зазначає, що згідно статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості у позасудовому порядку реалізувати право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Законом №1404 (частина 1 статті 18) передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 5 статті 18 Закону №1404 під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може належати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності. Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтовано пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Peretyaka and Sheremetyev проти України, 21.12.2010, №45783/05).

Право на подавання позову – не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 у справі №810/739/15 (ЄДРСР 74028818).

Частиною 6 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення.

Недоліки позову є очевидними і суттєвими, а тому унеможливлюють відкриття провадження в адміністративній справі та використання стадії судового провадження для виправлення помилок позивача/заявника, що можуть і повинні усуватися на стадії подання позову/виправлення його недоліків (справа №9901/311/19).

Згідно з частиною 7 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.

Керуючись частиною 3 статті 45, пунктом 3 частини 4 статті 169, статтями160, 161, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

Копію ухвали невідкладно надіслати заявнику разом із заявою про заміну сторони виконавчого провадження та усіма доданими до неї документами.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова