Рішення № 91438324, 10.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 р. № 1440/2201/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відображення в даних обліку (інтегрованих картках з ПДВ) податкового боргу позивача з ПДВ в сумі 34951/00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012р.; зобов`язання відповідача внести відповідні зміни в дані обліку (інтегровані картки з ПДВ) позивача шляхом списання податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340; зобов`язання відповідача внести відповідні зміни в дані обліку (інтегровані картки з ПДВ) позивача з урахуванням списання податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340 та платежів з ПДВ здійснених за період з 15.10.2015р., -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 1440/2201/18 за позовом приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» (надалі - позивач) до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва ГУ ДФС та Головного управління ДФС у Миколаївській області про:

- визнання протиправними дій відповідачів щодо відображення в даних обліку (інтегрованих картках з ПДВ) податкового боргу позивача з ПДВ в сумі 34951,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012 року;

- зобов`язання відповідачів внести відповідні зміни в дані обліку (інтегровані картки з ПДВ) позивача шляхом списання податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340;

- зобов`язання відповідачів внести відповідні зміни в дані обліку (інтегровані картки з ПДВ) позивача з урахуванням списання податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340 та платежів з ПДВ здійснених за період з 15.10.2015 року.

29.05.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 1440/2201/18, яким позов приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва ГУ ДФС та Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнив.

Постановою від 24.10.2019 року П`ятого апеляційного адмінстративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області задоволено, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року по справі за позовом приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» в повному обсязі.

21.05.2020 року постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» задоволено частково, постанову П`ятого апеляційного адмінстративного суду від 24 жовтня 2019 року та рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі №1440/2201/18 скасовано та адміністративну справу № 1440/2201/18 направлено на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

02.06.2020 року матеріали адміністративної справи № 1440/2201/18 надійшли до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 року № 42/02-10, адміністративну справу № 1440/2201/18 передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями для нового розгляду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 1440/2201/18 розподілено до розгляду судді Лебедєвій Г.В.

Ухвалою від 09.06.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 1440/2201/18 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання на 24.06.2020 року.

Вказаною ухвалою суд витребував у Головного управління ДФС в Миколаївській області належним чином засвідчені копії інформації про дані інтегрованої картки платника податків приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» з зазначенням, які саме суми, за який період і до якої дати зараховувалися контролюючим органом в погашення податкового боргу саме за наслідками несплати грошових зобов`язань за вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що борг у сумі 34951,00 грн. виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012 року. В стягненні боргу за рішенням №0004152340 від 28.02.2012 року Державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС в судовому порядку було відмовлено, рішення набрало чинності. Щодо списання безнадійного боргу згідно податкового повідомлення-рішення № 0004152340 від 28.02.2012 року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області було відмовлено. В грудні 2016 року (після спливу строку стягнення податкового боргу) Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС було подано до Миколаївського окружного адміністративного суду позов про стягнення податкового боргу, в тому числі з грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 34951,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012 року. За результатами розгляду вказаної справи, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року в справі № 814/2878/16 в задоволенні позову було відмовлено. Не зважаючи на це відповідачами відображено інформацію про наявність податкового боргу, чим порушуються права позивача.

24.06.2020 року за вх. № 12752 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС в Миколаївській області надійшло клопотання про заміну відповідачів по справі № 1440/2201/18, а саме Державну податкову інспекцію у Центральному районі м.Миколаєва ГУ ДФС та Головне управління ДФС у Миколаївській області на Головне управління ДПС в Миколаївській області.

В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 24.06.2020 року, суд протокольною ухвалою замінив відповідачів по справі, а саме Державну податкову інспекцію у Центральному районі м.Миколаєва ГУ ДФС та Головне управління ДФС у Миколаївській області їх правонаступником - Головним управлінням ДПС в Миколаївській області.

Підготовче судове засідання, призначене на 24.06.2020 року, відкладено на 18.08.2020 року.

23.07.2020 року за вх. № 14752 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що він діяв згідно діючого податкового законодавства, оскільки сплачені платником податків кошти починаючи з 15.10.2015 року спрямовані на погашення попереднього податкового боргу згідно із нормами, встановленими ст. 87 Податкового кодексу України. Таким чином, для списання податкового боргу як безнадійного відповідно до ст. 101 Податкового кодексу України за терміном давності - відсутні, оскільки термін виникнення податкового боргу по ПВКФ «Кальтаір» менше терміну, визначеного ст. 102 Податкового кодексу.

Разом з відзивом на позовну заяву ГУ ДПС в Миколаївській області надало витребувані судом докази, а саме належним чином засвідчені копії інформації про дані інтегрованої картки платника податків приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» з зазначенням, які саме суми, за який період і до якої дати зараховувалися контролюючим органом в погашення податкового боргу саме за наслідками несплати грошових зобов`язань за вказаним податковим повідомленням-рішенням.

18.08.2020 року за вх. № 16588 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що грошове зобов`язання позивача з ПДВ в сумі 34951, 00 грн. повинно було бути відображено в картці особового рахунку датою - 03.03.2013 року. В свою чергу, вказане грошове зобов`язання було відображено податковим органом ві картці особового рахунку датою - 12.10.2015 року. Вказав, що відповідно до вимог ПК України відповідач був зобов`язаний узгоджене грошове зобов`язання (податковий борг) з ПДВ в сумі 34951,00 грн. відобразити в особовому рахунку позивача - 03.03.2013 року та стягнути даний податковий борг протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, тобто до 04.03.2016 року. Згідно даних особового рахунку за період з 12.10.2015 року (дати відображення податкового боргу в обліку) по 04.03.2016 року включно (дати коли минув строк давності у 1095 днів з дня виникнення податкового боргу) відповідачем в рахунок погашення боргу по особовому рахунку було списано 13 222, 00 грн. за рахунок поточних платежів позивача (останнє списання відбулося 29.02.2016р. в сумі 1518,00 грн. яке пішло на погашення пені) з урахуванням чого залишок боргу склав: ПДВ - 38 589,70 грн., пеня - 904,00 грн., всього 38493,70 грн. Згідно даних особового рахунку наступне списання боргу в сумі 811,00 грн. здійснено відповідачем 24.03.2016 року за межами 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Ухвалою від 18.08.2020 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі за позовною заявою приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відображення в даних обліку (інтегрованих картках з ПДВ) податкового боргу позивача з ПДВ в сумі 34951/00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012р.; зобов`язання відповідача внести відповідні зміни в дані обліку (інтегровані картки з ПДВ) позивача шляхом списання податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340; зобов`язання відповідача внести відповідні зміни в дані обліку (інтегровані картки з ПДВ) позивача з урахуванням списання податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340 та платежів з ПДВ здійснених за період з 15.10.2015 року та призначив справу № 1440/2201/18 до судового розгляду по суті на 03 вересня 2020 року.

В судовому засіданні 03.09.2020 року предстаник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 03.09.2020 року, заявили клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд клопотання представників сторін задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступні слова представників сторін, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватна виробничо-комерційна фірма “Кальтаїр” зареєстровано в якості юридичної особи виконкомом Миколаївської міської ради 21.04.1993 року. Основним видом діяльності ПВКФ “Кальтаїр” є виробництво олії та тваринних жирів; діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; неспеціалізована оптова торгівля; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (основний).

За результатами документальної виїзної позапланової перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 року №0004152340, яким позивачу була донарахована сума грошових зобов`язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість на загальну суму 384 147, 00 грн.

Не погодившись із даним рішенням контролюючого органу позивач оскаржив його у судовому порядку.

За результатами судового розгляду постановою від 18.07.2012 року по справі №2а-3398/12/1470 Миколаївським окружним адміністративним судом позовні вимоги задоволено повністю, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 року №0004152340 - скасовано.

20 лютого 2013 року Одеським апеляційним адміністративним судом постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року по справі №2а- 3398/12/1470 - скасовано, та прийнято нову, якою податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 року №0004152340 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 280 110 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 69 086 грн. - скасовано, в задоволенні інших вимог - відмовлено.

Постанова набрала законної сили 20.02.2013 року з моменту оголошення.

20.02.2013 року у позивача фактично виникло узгоджене зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 34 951 грн.

У 2016 році Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ПВКФ «Кальтаір» податкового боргу в сумі 43 717, 81 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 року по справі №814/2878/16, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про стягнення податкового боргу в сумі 43717,81 грн. відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, ПВКФ «Кальтаір» 02.10.2017 року було направлено лист до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївської області з метою з`ясування підстав виникнення податкового боргу.

ГУ ДФС у Миколаївської області листом №7843/10/14-29-17-49 повідомило ПВКФ «Кальтаір» про те, що податковий борг з податку на додану вартість рахується на підставі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області №0004152340 від 28.02.2012 року.

23.10.2017 року ПВКФ «Кальтаір» звернулася до ГУ ДФС у Миколаївської області листом, згідно якого строки виникнення податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012 року обґрунтувала тим, що строк пропущено, а також звернула увагу на те, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області в стягненні вказаного податкового боргу в судовому порядку було відмовлено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року та ухвалою від 30.08.2017 року Одеського апеляційного адміністративного суду в справі №814/2878/16.

23.01.2018 року ПВКФ «Кальтаір» звернулася з листом до ДФС України з проханням вивчити питання та прийняті законне рішення по суті щодо списання податкового боргу. ДФС України звернення позивача направило для розгляду на адресу Головного управління ДФС у Миколаївській області.

01.03.2018 року листом №2364/10/14-29-17-2 ГУ ДФС в Миколаївській області повідомило ПВКФ «Кальтаір» про те, що у задоволенні списання безнадійного боргу згідно податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012 року відмовлено.

Вважаючи, що бездіяльність ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області та дії Головного управління ДФС у Миколаївській області безпосередньо впливає на права та обов`язки позивача шляхом покладення на нього обов`язку сплачувати до бюджету зайві кошти в сплату неіснуючого податкового боргу з ПДВ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

29.05.2019 року Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 1440/2201/18, яким позов приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва ГУ ДФС та Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнив.

Постановою від 24.10.2019 року П`ятого апеляційного адмінстративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області задоволено, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року по справі за позовом приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» в повному обсязі.

21.05.2020 року постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» задоволено частково, постанову П`ятого апеляційного адмінстративного суду від 24 жовтня 2019 року та рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі №1440/2201/18 скасовано та адміністративну справу № 1440/2201/18 направлено на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч.2 ст.353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи (ч. 5 ст. 353 КАС України).

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд виходив з того, що суди попередніх інстанцій не перевірили дані інтегрованої картки платника податків та не встановили, які саме суми, за який період і до якої дати зараховувалися контролюючим органом в погашення податкового боргу саме за наслідками несплати грошових зобов`язань за вказаним податковим повідомленням - рішенням.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 1440/2201/18 розподілено до розгляду судді Лебедєвій Г.В.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

За результатами судового розгляду справи №2а-3398/12/1470 у ПВКФ «Кальтаїр» виникло узгоджене зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 34951 грн. Вказане податкове зобов`язання стало узгодженим з 20.02.2013 року, тобто з дати набрання законної сили постановою суду апеляційної інстанції.

Положеннями пункту 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 14.1.175. ст.14 ПК України у разі, якщо сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк таке зобов`язання набуває статус податкового боргу.

Враховуючи дату узгодження грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 34951,00 грн. платника податків згідно податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012 року, а саме - 20.02.2013 року (дата набрання законної сили судового рішення в справі №2а-3398/12/1470) та несплату позивачем протягом 10 календарних днів, наступних за цим днем узгодження ПДВ в сумі 34951,00 грн., а саме - з 03.03.2013 року сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розміри 34951,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012 року набула статус податкового боргу.

Згідно вимог п.102.4 ст.102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, з системного аналізу зазначених правових норм та матерериалів справи вбачається, що податковий борг в сумі 34951,00 грн. міг бути стягнутим до 04.03.2016 року.

Як встановлено судом та вбачається з інтегрованих карток платника податків, наявних в матеріалах справи, 12.10.2015 року, тобто в межах строку 1095 днів, податковим органом було збільшено недоїмку та визначено суму грошового зобов`язання позивача у розмірі 34950,70 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем було правомірно відображено в інтегрованій картці платника податків грошове зобов`язання позивача у розмірі 34950,70 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012 року в межах строку 1095 днів.

Таким чином, позовні вимони в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відображення в даних обліку (інтегрованих картках з ПДВ) податкового боргу позивача з ПДВ в сумі 34951,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012р., задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 131.2. ст. 131 ПК України При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме інформації про дані інтегрованої картки платника податків приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» проводилася оплата грошових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні податкові (звітні) періоди у 2015-2017 роках, проте грошові кошти, що надходили в оплату поточних податкових зобов`язань, відповідачем автоматично зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу минулих податкових (звітних) періодів, а саме: 23.10.2015 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 30.10.2015 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 2596 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 23.11.2015 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 30.11.2015 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 1885 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 24.12.2015 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 28.12.2015 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 437 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 20.01.2016 року спачено єдиний весок в розмірі 35 грн.; 27.01.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 846 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 29.01.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 1761 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 26.02.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 29.02.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 1518 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 24.03.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 30.03.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 1762 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 26.04.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 28.04.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 2155 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 20.05.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 100 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 24.05.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 30.05.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 1888 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 29.06.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 2063 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 29.06.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 26.07.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 29.07.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 2460 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 25.08.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 29.08.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 1866 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 23.09.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 30.09.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 1752 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 25.10.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 28.10.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 1800 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 24.11.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ.

Тобто, суд доходить висновку, що спачені позивачем грошові зобов`язання саме до 24.11.2016 року включно зараховувалися контролюючим органом в погашення податкового боргу саме за наслідками несплати грошових зобов`язань за вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Рух грошових коштів по бюджетному рахунку підтверджується даними інтегрованої облікової картки позивача.

Аналіз положень пункту 87.9 статті 87 ПК України свідчить про те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.

Крім того, відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд зазначає, що сплата позивачем податкового зобов`язання перед погашенням податкового боргу, тобто з порушенням приписів пункту 87.9 статті 87 ПК України, внаслідок чого податковий орган здійснював зарахування коштів на погашення податкового боргу замість платника податків, не може вважатися належною сплатою податкового зобов`язання та тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій податкового органу щодо зарахування сплачених платником податку грошових коштів в якості оплати поточних податкових зобов`язань, на погашення податкового боргу минулих податкових періодів, з урахуванням також нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року (справа №810/315/17).

Відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з цим, як вбачається з інтегрованої картки платника податків приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір», контролюючий орган продовжував здійснювати списання коштів в рахунок погашення зобов`язання за податковим повідомленням - рішенням №0004152340 від 28.02.2012 року після спливу 1095 днів з дня виникнення податкового боргу, а саме після 04.03.2016 року.

Згідно ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник, у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

В силу п. 102.4. ст. 102 ПК України, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Судом встановлено, що рішення суду про стягнення податкового боргу не приймалось.

Пунктом 101.1. ст. 101 ПК України встановлено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі, пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном "безнадійний" розуміється: … податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (п.п. 101.2.3. п.101.2. ст. 101 ПК України).

В силу п. 101.5. ст. 101 ПК України, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Процедура списання безнадійного податкового боргу визначена порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.10.2013 р. № 577 (далі - Порядок).

Згідно вказаного Порядку № 577, під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти: 3) податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу (п. 2.1. Порядку).

Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (п. 3.1. Порядку).

Згідно п. 3.2 Порядку, днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

В силу п. 4.2 Порядку, за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу, відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу (п. 4.3 Порядку).

Пунктами 4.4 та 4.5 Порядку визначено, що структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал).

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Із аналізу наведених правових норм слідує, що у податкового органу існувало право на стягнення, в тому числі, і зарахування поточних платежів у рахунок погашення податкового боргу, лише протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

За спливом даного строку податковий орган мав визнати не стягнений та не погашений податковий борг безнадійним і прийняти рішення про його списання.

Отже, Головне управління ДПС у Миколаївській області було зобов`язано прийняти рішення про списання суми податкового боргу за податковим повідомленням - рішенням №0004152340 від 28.02.2012 року, який існував станом на 04.03.2016 року.

Разом з цим, як вбачається з інтегрованої картки платника податків позивача, контролюючий орган здійснював списання коштів в рахунок погашення зобов`язання за податковим повідомленням - рішенням №0004152340 від 28.02.2012 року після 04.03.2016 року.

З огляду на вказане, суд вважає, що, оскільки, контролюючий орган позбавлений можливості зараховувати кошти в погашення податкового боргу, з дня виникнення якого минув строк давності, визначений ст.102 Податкового кодексу України, бездіяльність відповідача щодо не визнання безнадійним та не списання з 04.03.2016 р. податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012 року є протиправною, а також дії відповідача щодо зарахування сум, сплачених позивачем, зарахованих в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, визначених податковим повідомленням - рішенням №0004152340 від 28.02.2012 року, після 04.03.2016, є протиправними.

Як вбачається з інтегрованої картки приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір», за період з 12.10.2015 року (дата внесення податкового боргу на підставі податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012 року до інтегрованої картки) по 04.03.2016 року (дата спливу строку давності з дня виникнення податкового боргу) відповідачем оплата грошових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні податкові (звітні) періоди у 2015-2016 роках автоматично зараховувалася в рахунок погашення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням №0004152340 від 28.02.2012 року, а саме: 23.10.2015 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 30.10.2015 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 2596 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 23.11.2015 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 30.11.2015 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 1885 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 24.12.2015 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 28.12.2015 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 437 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 20.01.2016 року спачено єдиний весок в розмірі 35 грн.; 27.01.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 846 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 29.01.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 1761 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 26.02.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 811 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ; 29.02.2016 року надійшли до бюджету кошти в розмірі 1518 грн. з рахунку в системі електронного адміністування ПДВ.

Таким чином, сума, зарахована відповідачем в рахунок погашення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням №0004152340 від 28.02.2012 року за період з 12.10.2015 року по 04.03.2016 року складає 12 322 грн.

З огляду на вищевикладене, відповідач повинен був визнати безнадійним та списати з 04.03.2016 р. податковий борг, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012 року, у сумі 28 503, 70 грн. (40 825,7 (34 950,7 + 5875) - 12 322).

Суд не приймає до уваги посилання позивача, на те, що відповідач повинен був списати податковий борг у сумі 38 493,70 грн, який існував у позивача станом на 04.03.2016 року, оскільки ця сума складається не тільки з податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012 року, а також з боргу, який виник через зарахування поточних платежів позивача в рахунок погашення попереднього боргу за повідомленням-рішенням №0004152340 від 28.02.2012 року, що підтверджуєтьсч інтегрованою карткою платника податків.

Також, суд зазначає, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.11.2018 р. по справі № 810/5997/15, заначено, що «... колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що дії контролюючого органу щодо внесення змін до інтегрованої картки платника, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників та оперативного обліку надходжень: за податками, зборами, митними платежами та з тим. що зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов`язкових юридичних наслідків.

Картка облікового рахунку - це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми податку, яка вже фактично сплачена, але в картці зазначена як наявна заборгованість, порушує права позивача, оскільки відображає суму неіснуючого податкового боргу. Таким чином, відображення відповідачем в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань, створює наслідки для фінансового стану позивача, а належним способом захисту порушеного права товариства є зобов`язання відповідача внести інформацію в інтегровану картку позивача про відсутність податкового боргу з податку на додану вартість...».

Аналогічну правову позицію Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду висловив в постановах, зокрема, у справі № 812/420/18 (постанова від 09 квітня 2019 року), №819/346/16 (постанова від 24 січня 2019 року), №802/1634/15-а (постанова від 30 листопада 2018 року), № 810/5194/14 (постанова від 26 листопада 2019 року).

У зв`язку із зазначеним, суд вважає, що належним засобом захисту порушеного права позивача, у даному випадку, буде зобов`язання зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області внести зміни до інтегрованої картки платника податку на додану вартість приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» та виключити запис про наявність суми податкового боргу зі сплати податку на додану вартість визначених податковим повідомленням - рішенням №0004152340 від 28.02.2012 року в сумі 28 503, 70 грн.

При цьому, відповідно до положень ч. 7 ст. 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як установлено частинами першою, другою cтатті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів правомірність своїх дій щодо зарахування сум, сплачених позивачем, зарахованих в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, визначених податковим повідомленням - рішенням №0004152340 від 28.02.2012 року, після 04.03.2016 року.

Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України та відповідно до наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 881, 00 грн. - за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Миколаївській області.

Керуючись статтями 77, 78, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов приватної виробничо-комерційної фірми "Кальтаір" (вул. Спаська, 43, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 19299770) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) про визнання протиправними дій відповідача щодо відображення в даних обліку (інтегрованих картках з ПДВ) податкового боргу позивача з ПДВ в сумі 34951/00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012р.; зобов`язання відповідача внести відповідні зміни в дані обліку (інтегровані картки з ПДВ) позивача шляхом списання податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340; зобов`язання відповідача внести відповідні зміни в дані обліку (інтегровані картки з ПДВ) позивача з урахуванням списання податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340 та платежів з ПДВ здійснених за період з 15.10.2015р. - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області щодо не визнання безнадійним та не списання з 04.03.2016 р. податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28.02.2012 року, в сумі 28 503, 70 грн. протиправною.

Визнати дії Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області щодо зарахування сум, сплачених позивачем, зарахованих в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, визначених податковим повідомленням - рішенням №0004152340 від 28.02.2012 року, після 04.03.2016 року протиправними.

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області внести зміни до інтегрованої картки платника податку на додану вартість приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» та виключити запис про наявність суми податкового боргу зі сплати податку на додану вартість, визначеного податковим повідомленням - рішенням №0004152340 від 28.02.2012 року, в сумі 28 503, 70 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) на користь приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» (вул. Спаська, 43, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 19299770) судові витрати в розмірі 881, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 10.09.2020 року.

Суддя Г. В. Лебедєва