Рішення № 91437173, 31.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року Справа № 160/6770/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 02.01.2020 року №ДН3842/1861/АВ/ТД-ФС/14 у розмірі 125190 грн.

В обґрунтування позову у заявах по суті позивачка посилалась на протиправність оскарженої постанови, якою притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 125190 за допущення працівника до роботи без укладання трудового договору. Позивачка вказує, що надані відповідачем докази на підтвердження виявлених порушень є неналежними доказами вчинення інкримінованого поступку, оскільки по-перше, справу про адміністративне правопорушення, на підставі якої фактично відповідачем і призначено позаплановий захід, закрито у зв`язку з відсутністю доказів, а по-друге, надані нею під час інспекційного відвідування пояснення відібрані інспектором праці під тиском, а викладений у таких поясненнях зміст не відтворює дійсних обставин справи, ураховуючи, що у силу похилого віку та за відсутності спеціальної освіти у галузу права позивачка не усвідомлювала сенс деяких термінів. З підстав викладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та заперечуючи проти його задоволення у відзиві на позовну заяву вказав, що приймаючи оскаржену постанову діяв у спосіб передбачений законодавством України, ураховуючи наявність беззаперечних доказів на підтвердження обставин допущення позивачкою працівника до роботи без укладання трудового договору, що є порушенням вимог законодавства про працю в Україні.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання – фізичною-особою підприємцем, яка зареєстрована Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (Дата запису: 12.07.2018 р., номер запису: 22240000000126102). Позивачка здійснює господарську діяльність у магазині, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; основним видом діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11).

Із матеріалів справи слідує, що до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшло повідомлення тво начальника Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області про виявлені в ході виконання повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин (лист від 18.10.2019 року № 5867 разом з додатками, а саме: протокол та постанова про адміністративне правопорушення та інше).

У період з 21.11.2019 по 27.11.2019 на підставі направлення на проведення відвідування від 19.11.2019 р. № 569-4 та наказу від 19.11.2019 р. № 899-і посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування за місцем провадження позивачкою господарської діяльності, за результатами якої складено акт від 27.11.2019 № ДН3842/1861/АВ, в якому встановлено порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України), а саме допуск до роботи працівника без укладення трудового договору.

Як слідує із змісту Акту, позивачкою інспектору праці надані пояснення (копія письмових пояснень аналогічного змісту міститься в матеріалах справи), що з 09.09.2019 року по 23.09.2019 року вона знаходилась на лікуванні, а в магазині працювала її дочка – ОСОБА_2 , при цьому, укласти трудовий договір на вбачалося можливим через хворобу.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу, на підставі Акту та встановлених порушень, 02.01.2020 року відповідачем прийнято постанову №ДН3842/1861/АВ/ТД-ФС/14, згідно з якою на позивача накладено штраф на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 125190 грн., яка і є предметом розгляду у цій справі.

При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема: з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Управлінню Держпраці у Дніпропетровській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 року № 823 (далі Порядок №823).

Відповідно до ст.1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до пункту 2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 5 пункту 5 Порядку № 823 передбачено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

Судом встановлено, що позивач допустив посадових осіб Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до інспекційного відвідування, яке було фактично проведено, у зв`язку з чим, суд з цього приводу враховує правову позицію Верховного Суду України від 19.09.2011 року у справі № 21-130а11, відповідно до якої, невикористання суб`єктами господарювання права щодо не допуску посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю) не є безумовною підставою для скасування прийнятої за наслідками нагляду (контролю) постанови.

Щодо суті встановлених правопорушень суд зазначає, що оскарженою постановою суб`єкта владних повноважень позивачку притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу за порушенням вимог трудового законодавства України щодо допущення працівника до роботи без укладання з ними трудового договору.

При цьому, порушення суб`єктом господарювання трудового законодавства відповідач зафіксував в Акті на підставі письмових пояснень позивача та фактів, задокументованих працівниками Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області під час проведення профілактичних заходів щодо запобігання продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів неповнолітнім на території Соборного району м. Дніпро.

Так, згідно зі статтею 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті Закону України «Про охорону праці» працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Згідно з частиною 2 статті 265 КЗпП України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Суд зазначає, що пунктом 16 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (назва Порядку із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №55), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Системний аналіз наведених вище положень у їх сукупності дає змогу дійти висновку, що метою проведення інсрнеційного відвідування є саме виявлення порушень законодавства або ж встановлення їх відсутності, а відтак самі лише факти про ймовірні порушення вимог законодавства, викладені у зверненні/листі/акті фізичної/юридичної особи, не можуть свідчити про такі порушення автоматично, натомість такі обставини підлягають з`ясуванню у межах повноважень, у спосіб та в порядку, встановлених законом для уповноваженого органу, яким у спірних правовідносинах виступає Держпраці.

Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеного інспекційного відвідування, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що даний документ є підставою для застосування фінансових санкцій та являє собою основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.

Як вже зазначено судом, порушення суб`єктом господарювання трудового законодавства відповідач зафіксував в Акті на підставі письмових пояснень позивача та фактів, задокументованих працівниками Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області під час проведення профілактичних заходів щодо запобігання продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів неповнолітнім на території Соборного району м. Дніпро.

Так, суд погоджується з позицією позивачки, що зазначення в Акті обставин та фактів, задокументованих працівниками Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області під час проведення профілактичних заходів щодо запобігання продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів неповнолітнім на території Соборного району м. Дніпро, у магазині де провадить господарську діяльність ОСОБА_1 , не свідчить про те, що останньою використовувалася праця найманих працівників без укладання трудового договору.

Водночас, суд враховує, що відповідачем прийнято оскаржену постанову не на підставі матеріалів правоохоронних органів та обставин, установлених протоколом та постановою про адміністративне правопорушення. Останній реалізував надане право та здійснив інспекційне відвідування, під час якого позивачка надала пояснення (копія письмових пояснень аналогічного змісту міститься в матеріалах справи), зокрема, що з 09.09.2019 року по 23.09.2019 року вона знаходилась на лікуванні, а в магазині працювала її дочка – ОСОБА_2 , при цьому, укласти трудовий договір на вбачалося можливим через хворобу.

Тобто, фактично позивачка не заперечувала, що протягом визначеного періоду в її магазині працювала дочка, з якою трудовий договір укладено не було. Вказані обставини зафіксовані відповідачем у Акті інспекційного відвідування, на підставі якого і було прийнято оскаржену постанову.

При цьому, суд також враховує, що для можливості підтвердження дійсних обставин допущення фізичними або юридичними особами вимог трудового законодавства України, законодавець наділив інспекторів праці повноваженнями під час інспекційного відвідування відбирати показання від відповідних осіб та взагалі, здійснювати таке відвідування використовуючи при цьому відео фіксацію.

Однак, на переконання суду, фактичне визнання суб`єктом господарювання тих обставин, що стали підставою для проведення відвідування навіть за відсутності доказів отримання працівником заробітної плати, ознайомлення його з внутрішнім трудовим розпорядком, є беззаперечним підтвердженням вчинення позивачкою інкримінованого поступку.

З підстав викладеного, суд дійшов висновку, що накладаючи оскарженою постановою на позивача штраф у розмірі 125190 грн. (30*4173 грн.) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, відповідач діяв у спосіб передбачений законодавством України.

Посилання позивача на Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 року судом до уваги не приймаються, оскільки вказаний Закон (змін) набув чинності 02.02.2020 року, тобто після притягнення її до відповідальності, а тому застосуванню у спірних правовідносинах не підлягають.

Також суд зауважує, що посилання позивача на судову практику з зазначеної категорії справ, без врахування особливостей та обставин по конкретній справі, не може мати наслідком застосування тієї чи іншої правової позиції суду касаційної та/або апеляційної інстанції, оскільки суд надає оцінку конкретним обставинам справи у відповідності до законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити повністю

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна