Ухвала суду № 91437139, 08.09.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання

08 вересня 2020 року ЛуцькСправа № 803/3988/15 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

за участю представника позивача Шишути Ю.В.,

представника відповідача ГУ ДПС у Волинській області Федорчук І.Ю.,

представника третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у Волинської області Соловей В.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача ГУ ДПС у Волинській області про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинської області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов`язання надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на його користь бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на суму 1 229 179,90 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.02.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, закрито провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов`язання вчинити дії в частині зобов`язання Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29.02.2016, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 05.06.2020 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято справу до провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, замінено відповідача Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Волинській області, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинської області. Підготовче засідання призначено на 11:00 23.07.2020.

23.07.2020 підготовче засідання відкладено на 10:00 10.08.2020.

10.08.2020 підготовче засідання відкладено на 14:30 20.08.2020.

В підготовче судове засідання 20.08.2020 представники сторін не прибули. При цьому, від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання, та про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 20.08.2020 відкладено підготовче засідання у справі та призначити наступне підготовче засідання на 10:30 07.09.2020.

Разом з тим, 20.08.20202 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви в частині позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування за березень та квітень 2007 року без розгляду.

Клопотання обгрунтоване тим, що згідно пункту 102.5. статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Крім того, пунктом 43.3 статті 43 ПК України встановлено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Верховний Суд в постанові від 27.03.2018 по справі №809/2644/14 зазначив, що в силу положень пункту 102.5 статті 102 ПК України, при зверненні до суду з позовом про стягнення суми бюджетного відшкодування застосовується строк 1095 днів з моменту коли особа отримала право на таке відшкодування. В даному випадку суд констатує, що у позивача право на відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість виникло після підтвердження такого права за результатами судового оскарження податкових повідомлень - рішень, тобто перебіг такого строку розпочався з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Крім того, позиція Верховного Суду стосовно того, що строк звернення до адміністративного суду з відповідним позовом встановлюється на рівні 1095 днів від дня виникнення права на бюджетне відшкодування або від дня коли особа дізналась чи повинна була дізнатись про порушення цього права викладена також в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі №812/103/15.

Представник відповідача звертає увагу, що позивачем в судовому порядку оскаржувались податкові-повідомлення рішення, на підставі яких суми податку на додану вартість заявлені до бюджетного відшкодування ФОП ОСОБА_1 , зокрема, право на повернення бюджетного відшкодування з ПДВ за березень, квітень 2007 року виникло у позивача 18.11.2008, тобто з дня набрання законної сили рішенням по справі №02/101-2а; При цьому з позовною заявою ФОП ОСОБА_1 звернувся лише 31.12.2015, тобто в частині позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ за березень та квітень 2007 року на загальну суму 160125,90 грн. із пропуском як загального шестимісячного терміну, встановлено статтею 122 КАС України, так і спеціального строку встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України. При цьому, позивач не наводить у позовній заяві жодних підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З наведених підстав просить клопотання задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти заявленого клопотання заперечив. Суду пояснив, що протягом 2006-2008 років та 2010 року позивач подавав до податкового органу декларації з ПДВ, в яких декларував суми бюджетного відшкодування. Одночасно з податковими деклараціями подавав заяви про повернення відповідних сум бюджетного відшкодування та розрахунки. За наслідками проведених перевірок податковий орган виявив невідповідність певних сум бюджетного відшкодування, наслідком чого стало прийняття податкових повідомлень-рішень про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ. Однак, позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх у судовому порядку. Так, протягом 2013-2014 років набрали законної сили судові рішення, якими підтверджено правомірність заявлених до бюджетного відшкодування сум ПДВ, тому ФОП ОСОБА_1 мав правомірні очікування, що контролюючий орган протягом п`яти робочих днів подасть органу Державного казначейства України висновок із зазначенням сум податку, що підлягають відшкодуванню з бюджету. Крім того, вважає, що у даному випадку має місце бездіяльність контролюючого органу, тобто не вчинення дій, які суб`єкт владних повноважень повинен був вчинити, відтак порушення права позивача на відшкодування сум ПДВ триває до теперішнього часу.

З наведених підстав просить в задоволенні клопотання відмовити.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримало клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог.

Суд, вивчивши клопотання представника відповідача, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Пунктом 200.8 статті 200 ПК України визначено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить зобов`язати відповідача надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на його користь 1 229 179 грн. 90 коп. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а саме: по декларації за листопад 2006 року в сумі 277 805 грн.; по декларації за січень 2007 року в сумі 277 592 грн.; по декларації за березень 2007 року в сумі 12 435 грн. 90 коп.; по декларації за квітень 2007 року в сумі 147 690 грн.; по декларації за червень 2007 року в сумі 91 912 грн.; по декларації за серпень 2007 року в сумі 103 436 грн.; по декларації за вересень 2007 року в сумі 200 674 грн.; по декларації за жовтень 2007 року в сумі 116 690 грн.; по декларації за червень 2010 року в сумі 945 грн..

Водночас, пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 102 ПК України встановлений строк давності 1095 днів.

Таким чином, податковий орган, не надавши відповідного висновку до органів казначейства фактично прийняв рішення щодо відсутності підстав для бюджетного відшкодування ПДВ по вищевказаним декларації з ПДВ позивачу. Такий висновок суду підтверджується самим фактом відсутності будь-який дій з боку податкового органу з бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації з ПДВ.

Згідно пункту 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

У будь-якому випадку відповідно до норм Податкового кодексу України при заявленні платником податку сум до бюджетного відшкодування податковий орган повинен прийняти одне з рішень, передбачених статтею 200 ПК України.

Як наслідок, платник податків мав право на отримання від податкового органу конкретного рішення, передбаченого статтею 200 ПК України.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України визначена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

В даному випадку при спірних правовідносинах положення статті 200 ПК України припускають множинне трактування прав та обов`язків контролюючого органу (відповідача по справі), внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Однак в силу приписів підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України суд дійшов висновку про правомірність рішення платника податку щодо його права на отримання конкретного рішення від податкового органу за наявності правовідносин, врегульованих статтею 200 ПК України. В свою чергу контролюючим органом не було надано відповідного висновку до органів казначейства, що суперечить приписам податкового законодавства, в тому числі чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, невиконання державою обов`язку щодо відшкодування платнику податків податку на додану вартість у встановлені законом строки є триваючим правопорушенням і за умови, що чинним законодавством не визначено строки притягнення до відповідальності за таке порушення, воно може бути припинено лише фактом повного виконання.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного суду у справі №820/3537/17 від 24.04.2018.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

У зв`язку з наведеним та з урахуванням предмета позову, підстав, які зумовили звернення позивача до суду, моменту, коли йому стало відомо про причини неперерахування заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду (як встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України, так і встановленого частиною другою статті 122 КАС України), оскільки у даному випадку, незважаючи на реалізацію позивачем права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та підтвердження визначених сум у судовому порядку, невиконання державою обов`язку щодо відшкодування платнику податків податку триває, а кошти на рахунок позивача не надійшли, навіть після його звернення до податкового органу у січня 2016 року.

Суд не приймає до уваги доводи ГУ ДПС у Волинській області з посиланням на постанову Верховного Суду у складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі №822/553/17, оскільки у цій справі викладена правова позиція про поширення положень пункту 102.5 статті 102 ПК України на вимоги про стягнення у судовому порядку з Державного бюджету України пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а не про стягнення бюджетної заборгованості.

Враховуючи вище наведене, у задоволенні клопотання відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241-243, 248, 256, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача ГУ ДПС у Волинській області про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Волинської області про зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та не може бути оскаржена.

Суддя О.А. Лозовський

Повний текст ухвали складено 10.09.2020.