Рішення № 91435129, 02.09.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2020 р. Cправа № 902/350/20

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Німенко О.І.

Представники сторін не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (вул. Кіквідзе, 18-а, м. Київ, 01103)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорис" (вул. Литвиненко 46, кв. 81, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 34282,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

10.04.2020 Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорис" про стягнення 34282,50 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №47309 від 20.11.2019, в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 13.04.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/350/20 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 02.06.2020.

Ухвалою від 02.06.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі №902/350/20 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 22.06.2020.

22.06.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача, в зв`язку з карантинними заходами та призначити справу по суті. Крім того позивачем зазначено, що ним подані усі наявні у нього докази та додаткові клопотання відсутні.

Ухвалою від 22.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/350/20 для судового розгляду по суті на 12 серпня 2020 р.

Ухвалою від 12.08.2020 відкладено розгляд справи по суті на 02.09.2020, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

01.09.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення копії договору до матеріалів справи в зв`язку з тим, що при виготовлені копії договору яку долучено до позовної заяви в результаті технічної помилки не було скопійовано одну сторінку договору поставки №47309 від 20.11.2019, та здійснення розгляду справи без участі представника позивача.

На визначену судом дату 02.09.2020 представники сторін не з`явились.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, вимог ухвал суду не виконав.

Ухвали суду, направлялись на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. Литвиненко 46, кв. 81, м. Вінниця, 21000 . Конверти з ухвалами повернуто до суду з відмітками поштового відділення «За закінченням встановленого строку зберігання», «За вказаним адресом відсутній».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відзиву, будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи (02.09.2020) від відповідача до суду не надходило. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.09.2020 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи, в зв`язку з неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.11.2019 між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (позивач, в договорі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріорис" (відповідач, в договорі Покупець) було укладено договір поставки № 47309, відповідно до п 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити певний Товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною.

Предметом поставки є наступний Товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення, предмети та засоби особистої гігієни, косметичні засоби, функціональні харчові продукти, дієтичні добавки та інші товари, які мають право відповідно до законодавства придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи (п. 1.2. Договору).

Поставка Товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент Товару в яких, визначається Сторонами шляхом оформлення Замовлень відповідно до умов, викладених в розділі 3 цього Договору (п. 2.1. Договору).

Загальна кількість та асортимент Товару, що поставляється за Договором, складається з кількості та асортименту Товару, погоджених Сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу Товару. Одиниці виміру для кожного виду Товару вказуються в видаткових накладних на передачу (поставку) кожної партії Товару (п. 2.2. та 2.3. Договору).

Поставка Товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих Покупцем та погоджених Постачальником Замовлень на поставку Товару. Асортимент, кількість, ціну Товару, умови оплати кожної партії Товару Покупець вказує в Замовленні на поставку відповідної партії Товару. Замовлення на поставку відповідної партії Товару подається Покупцем за допомогою електронних або факсимільних засобів зв`язку, або телефоном. Постачальник в строк, що не перевищує 2 робочих днів від дати отримання Замовлення Покупця на поставку відповідної партії Товару розглядає направлене Замовлення та погоджується на поставку (часткову поставку) відповідної партії Товару або відхиляє Замовлення. При здійсненні оплати Товару з відстроченням платежу, поставка та передача замовленого Товару Постачальником Покупцю здійснюється не пізніше чотирьох робочих днів від дати погодження Замовлення Покупця Постачальником, за умови наявності такого замовленого Товару на складі Постачальника (п. 3.1. - 3.3 Договору).

Передача Товару Постачальником Покупцю здійснюється поставкою Товару силами Постачальника на умовах (Інкотермс 2010). Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника, який відповідає вимогам щодо зберігання та транспортування лікарських засобів та виробів медичного призначення (п. 3.5. Договору).

Ціна кожної одиниці Товару вказується у видаткових накладних на поставку кожної партії Товару. Загальна сума до Договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного Договору (п. 5.3. та 5.4. Договору).

При здійсненні Покупцем оплати Товару за цим Договором з відстроченням платежу строк, протягом якого Покупець зобов`язаний здійснити оплату за Товар на користь Постачальника, вказується Постачальником у видатковій накладній на Товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки Товару Покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання Постачальником Покупцю рахунку-фактури для оплати Товару з відстроченням платежу не є обов`язковим (п. 6.2. Договору).

Приймання-передача Товару по кількості здійснюється на підставі товаросупровідних документів (п. 7.1. Договору).

За умови прострочення Покупцем строків оплати за Товар за цим Договором, він повинен сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати (п. 10.4. Договору).

Цей Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє на протязі 2-х календарних років, а в частині розрахунків до повного виконання (п. 12.10. Договору).

На виконання умов Договору позивач в період часу з 13.12.2019 по 14.02.2020 поставив відповідачу товар на загальну суму 28729,04 грн, що стверджується видатковими накладними в кількості 27 шт. (а.с. 20-59), а відповідач на підставі довіреностей №10, №11 та №12 отримав даний товар та відповідно до умов договору мав розрахуватись за товар з відстроченням платежу в строки визначені у видаткових накладних, по останній накладній № V4 20081467 від 14.02.2020 строк оплати до 30.03.2020.

Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату товару в розмірі 160,29 грн за видатковою накладною № V4 20011038 від 11.01.2020.

Відповідач в строки визначені у видаткових накладних не виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті отриманого Товару.

В зв`язку з не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, щодо оплати поставленого товару позивач був змушений звернутись з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача 28568,75 грн - основного боргу та 5713,75 грн - 20 % за користування чужими грошовими коштами, відповідно до п. 10.4. Договору.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором поставки №47309 від 20.11.2019, не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 28568,75 грн.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорис" основної заборгованості у розмірі 28568,75 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 5713,75 грн - 20 % за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.4. Договору, сторони передбачили, що за умови прострочення Покупцем строків оплати за Товар за цим Договором, він повинен сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, суд помилок не виявив, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 5713,75 грн - 20% за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню, як така що передбачена законом та договором.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги позивача правомірними та обґрунтованими, доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 126, 129, 231-233, 238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорис" (вул. Литвиненко 46, кв. 81, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 35373937) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (вул. Кіквідзе, 18-а, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ 21642228) 28568,75 грн - основного боргу, 5713,75 грн - 20% за користування чужими грошовими коштами та 2102,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 10 вересня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Кіквідзе, 18-а, м. Київ, 01103)

3 - відповідачу (вул. Литвиненко 46, кв. 81, м. Вінниця, 21000)