Рішення № 91419823, 08.09.2020, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇН

Справа № 695/1501/20

номер провадження 2/695/1069/20

08 вересня 2020 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря - Оніщенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 в якому просить змінити розмір та спосіб стягуваних з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми 400,00 грн. щомісячно на 1/4 частку від доходу відповідача щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказала, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що з 01.07.2020 становить 1159,00 грн. А тому стягувана з відповідача сума аліментів є нижчою, ніж встановлений законом мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, та є недостатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитини, не дає можливості забезпечити належне утримання дитини. Окрім того відповідач по справі як батько дитини участі у її житті не бере, жодної матеріальної допомоги не надає та має заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 24.10.2019 року складала 28532.76 грн., яка не погашена та продовжує збільшуватись. Після винесення рішення про стягнення аліментів із відповідача у розмірі 400 грн. пройшов значний проміжок часу за який змінилися ціни на продукти харчування, одяг, взуття, лікування та навчання, а умова про стягнення із відповідача суми аліментів у розмірі 400 грн., враховуючи, що відповідач навіть їх не сплачує, на думку позивача, порушує принцип рівності обов`язку батька та матері по утриманні своєї дитини, оскільки фактично дитини перебуває на повному утриманні позивача.

Ухвалою від 18.08.2020 відкрито провадження у справі за даним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Вказаною ухвалою відповідачу був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідач відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, чи клопотанням про розгляд справи за участю сторін до суду не направив, хоча про час та місце розгляду справи, а також суть позовних вимог був повідомлений належним чином, що стверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого повідомлення.

Згідно з ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до свідоцтва про народження (серії НОМЕР_1 від 11.08.2016 року) батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.11.2019 у справі № 695/34/19 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 травня 2014 року Черкаському міському відділі ДРАЦС ГТУЮ У Черкаській області за актовим записом № 420 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 11.02.2016) повторно.

Судом встановлено, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.02.2016 у справі № 695/3222/15-ц ухвалено стягувати на користь позивачки з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 400.00 грн. щомісячно, починаючи з 16 вересня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку Кам`янского районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні ВП №50332555 з примусового виконання виконавчого листа Кам`янського районного суду виданого 11.02.2016 у справі № 695/3222/15-ц, станом на 24.10.2019 сума заборгованості становить 25 532, 76 грн.

Таким чином суд вважає доведеним обов`язок відповідача по утриманні своєї дочки до досягнення нею повноліття, що встановлено відповідним судовим рішенням та ухилення відповідача від встановленого рішенням суду обов`язку по її утриманню.

Оскільки вказана сума стягуваних аліментів є недостатньою, то позивач звернулася до суду із даним позовом про зміну розміру та способу стягуваних аліментів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно частини другої статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства суд дійшов висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.

Як вбачається із суті позовних вимог позивача, остання просить фактично змінити спосіб стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від доходу відповідача, що повністю відповідає нормам ч. 3 ст. 181 СК України.

Положеннями ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Чинним законодавством визначений відповідний прожитковий мінімум для дитини відповідного віку достатній для забезпечення нормального функціонування дитини з урахуванням соціально-економічної ситуації в країні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до суду із позовом про зміну способу стягнення аліментів у зв`язку із погіршенням свого матеріального стану, окрім того з часу винесення рішення про стягнення із відповідача аліментів пройшов значний проміжок часу, за який суттєво змінилась соціально-економічна ситуація в країні, ріст цін на продукти харчування, одяг та взуття, а також інші витрати на потреби дитини не потребують додаткового доказування в силу норм ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Крім того суд зважає, що прожитковий мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років станом на дату звернення позивача до суду становить 2218 грн., а відповідач продовжує сплачувати на утримання дитини 400.0 грн., що не може бути визнано судом достатнім та справедливим в розумінні норм ст. 180 та ст. 141 СК України.

Більше того, судом встановлено, що позивач взагалі ухиляється від сплати аліментів на утримання своєї дочки, що характеризує його відношення до свого обов`язку по утриманні останньої.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81, ст. 76, ч. 2 ст. 78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства в площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності в такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року в справі №127/13957/16-ц.

При розгляді матеріалів даної справи суд враховує, що відповідач був належно повідомлений про суть позовних вимог позивача, а також ознайомлений із доказами, які позивач надала до суду для обґрунтування своїх позовних вимог, що стверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу.

Однак відповідач не вжив жодних заходів на спростування доводів позивача, відзив до суду не надав, жодних доказів про неможливість сплати аліментів у заявленому позивачем розмірі до суду не надав та про такі обставини суд не повідомив, хоча мав таку можливість.

Суд також враховує, що позивач просить стягувати аліменти у розмірі 1/4 частини всіх доходів відповідача, але не менше ніж 50% встановленого чинним законодавством прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що повністю відповідає вимогам ст. 182 та ст. 183 СК України.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

За таких обставин, враховуючи наведене вище та із урахуванням якнайкращого забезпечення інтересів дитини, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову.

З метою усунення можливих складнощів чи протиріч при виконанні рішень судів про стягнення аліментів, суд вважає за необхідне виконавчий лист, який виданий на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.02.2016 року по справі №695/3222/15-ц про стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сумі 400,0 грн. щомісячно, починаючи з 16 вересня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, відкликати на адресу суду, який його видав, як такий, який втратив юридичну силу.

Суд також вважає, що з відповідача необхідно стягти судові витрати відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 10,

ст., ст. 264,265 ЦПК України,

ст., ст. 199, 200 СК України суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів - задовольнити.

Змінити розмір та спосіб стягуваних аліментів та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Новоселиця Чернівецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист, який виданий на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 10.02.2016 року по справі №695/3222/15-ц про стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сумі 400,0 грн. щомісячно, починаючи з 16 вересня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, відкликати на адресу суду, який його видав. із відділу державної виконавчої служби після набрання цього рішення законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Новоселиця Чернівецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 на користь держави кошти по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.,який сплатити на рахунок: Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку: UА908999980313111256000026001; Код класифікаціїї доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя Середа Л.В.