Рішення № 91415210, 09.09.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3133/20

РІШЕННЯ

іменем України

09 вересня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області;

- зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в розмірі не менше середнього місячного заробітку;

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у даній справі.

Свій позов мотивує тим, що працювала в органах юстиції Хмельницької області з 12.06.2012 по 27.12.2019. Відповідно до наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » від 24.12.2019 №1130/04к звільнена з посади начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. Однак під час звільнення їй не була виплачена вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Позивач вважає, що оскільки на день її звільнення статтею 87 Закону України «Про державну службу» не було передбачено виплати вихідної допомоги у випадку ліквідації підприємства, установи, організації, тому необхідно застосовувати Кодекс законів про працю України, а саме статтю 44 цього Кодексу, де передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 зазначеного Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

27.07.2020 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що позивача звільнено з державної служби відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. На момент виникнення спірних правовідносин стаття 87 цього Закону не містила підстав для виплати вихідної допомоги при звільненні за цим пунктом наведеного закону. Крім того, звертає увагу на те, що нормами наведеного спеціального закону врегульовано питання звільнення державних службовців та передбачено виключні підстави для виплати середньої місячної заробітної плати.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.06.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.07.2020 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.08.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 працювала в органах юстиції Хмельницької області з 12.06.2012 по 27.12.2019, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

Наказом Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 24.12.2019 №1130/04к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 27 грудня 2019 року відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, з припиненням державної служби.

18.05.2020 ОСОБА_1 звернулася до Голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області із заявою, в якій просила виплатити їй вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати при звільненні у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.

Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області листом від 11.06.2020 вих. №Т-1/10.1/09-22/24/23 відмовило ОСОБА_1 у виплаті вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати, у зв`язку із відсутністю правових підстав для виплати вихідної допомоги у разі звільнення державного службовця у зв`язку з ліквідацією державного органу.

Позивач, вважаючи бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо виплати вихідної допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати при звільненні у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області такою, що порушує її права, звернулася до суду з даним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Дія цього Закону поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) органів дипломатичної служби; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; 8) інших державних органів.

За приписами статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Виключний перелік підстав для припинення державної служби визначений частиною 1 статтею 83 Закону №889-VIII: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України «Про очищення влади»; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу (частина 1 статті 87 Закону №889-VIII).

Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону №889-VIII, у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Як встановлено з матеріалів справи, згідно з наказом від 24.12.2019 №1130/04к державний службовець ОСОБА_1 27.12.2019 була звільнена з посади начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку із ліквідацією державного органу. Підставою звільнення зазначений пункт 1-1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII.

Суд звертає увагу на те, що законодавець Законом України №117-IX від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», який набрав чинності 25.09.2019, частину першу статті 87 Закону №889-VIII доповнив пунктом 1-1, а саме виокремив підставу для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення як ліквідація державного органу, яка була включена у попередню редакцію пункту 1 частини 1 статті 87 цього Закону, тобто до 25.09.2019, відповідно до якої підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

При цьому частина четверта цієї ж статті залишилась незмінною на час виникнення спірних правовідносин: у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньомісячної заробітної плати (ч. 4 ст. 87 Закону №889-VIII).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що на час звільнення позивача із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, норма щодо виплати вихідної допомоги не приведена у відповідність до змін, внесених 19.09.2019 Законом України №117-IX щодо підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта.

При цьому, суд зауважує, що до 25.09.2019 нормами статті 87 Закону №889-VIII було передбачено виплату державному службовцю вихідної допомоги в разі припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку з ліквідацією державного органу.

Водночас суд погоджується з посиланням відповідача, що на момент виникнення спірних правовідносин стаття 87 цього Закону не містила підстав для виплати вихідної допомоги при звільненні за пунктом 1-1 частини першої даної статті Закону, проте звертає увагу, що у даний період вказане питання не було врегульовано законодавчо, а тому відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відтак до спірних правовідносин в даному випадку слід також застосувати норми законодавства про працю, зокрема Кодекс законів про працю України.

Відповідно до пункту статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною четвертою статті 40 Кодексу законів про працю України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Статтею 44 Кодексу законів про працю України встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Таким чином, пункт 1 статті 40 Кодексу законів про працю України гарантує працівнику, в тому числі і державному службовцю, право на отримання під час звільнення вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини 1 статті 44 Кодексу законів про працю України.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на їх конвенційні права (рішення ЄСПЛ від 24.04.2008 у справі «C. Дж. та інші проти Болгарії», заява №1365/07, пункт 39, від 9.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11, пункт 170).

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (заява №68385/10 п.35 та № 71378/10).

Таким чином, у даному випадку, приймаючи наказ від 24.12.2019 №1130/04к «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині звільнення позивача з посади у зв`язку з ліквідацією державної установи, Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області зобов`язане було також застосувати до спірних правовідносин положення статті 44 Кодексу законів про працю України та здійснити виплату позивачу, як працівнику, під час звільнення вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

При цьому, суд зазначає, що законодавча прогалина в частині виплати державному службовцю вихідної допомоги в разі припинення державної служби у зв`язку з ліквідацією державного органу була усунена законодавцем шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 №440-ІХ, який набув чинності 13.02.2020 та яким до ч. 4 ст. 87 Закону №889-VIII внесено зміни, а саме передбачено виплату вихідної допомоги в разі припинення державної служби на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 даного Закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області та зобов`язання Головне територіального управління юстиції у Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у даній справі, суд виходить з наступного.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, з посиланням на постанову від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, зазначила що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Оскільки наказ про звільнення позивача не передбачав виплату спірної вихідної допомоги, тому таку суму відповідно до вимог статті 116 Кодексу законів про працю України не можна вважати безспірною. Сплата такої суми на момент розгляду даної справи ще не відбулась, що не дає змоги встановити розмір вихідної допомоги, яка буде нарахована за рішенням суду, та загальний період затримки, тому на даний час неможливо обґрунтовано визначити суму відшкодування за час затримки розрахунку, застосувавши критерії, вказані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17.

Оскільки фактичного розрахунку належних при звільненні сум не відбулося, час затримки виплати середнього заробітку невідомий, як і розмір середнього заробітку не є безспірним, суд вважає заявлену вимогу позивача передчасною.

А тому, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення у даній справі слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.

Зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в розмірі не менше середнього місячного заробітку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09 вересня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області (вул. Володимирська, 91,Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , код ЄДРПОУ - 34838822)

Головуючий суддя Д.Д. Гнап