Ухвала суду № 91409660, 09.09.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4743/19

Провадження № 1-кп/344/357/20

У Х В А Л А

09 вересня 2020 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Зеленко О.В.,

з участю: секретаря Мельницької Л.Т.,

прокурора Харуна Ю.В.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

захисника Борсука Д.Я.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.296, ст.128 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Івано-Франківському міському судді перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.296, ст.128 КК України.

08.09.2020 потерпілий – цивільний позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з письмовою заявою про накладення арешту на майно обвинуваченого – цивільного відповідача ОСОБА_2 для забезпечення цивільного позову у даному кримінальному провадженні. Заяву мотивував тим, що ОСОБА_2 , розуміючи про неминучість покарання та стягнення з нього коштів в рамках кримінального провадження, може відчужити належне йому на даний час майно, що унеможливить реальне виконання рішення суду.

Потерпілий – цивільний позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні письмову заяву підтримав з підстав, наведених в ній, просив її задовольнити.

Прокурор заперечив щодо задоволення заяви про накладення арешту на майно, вказавши, що подана суду заява про накладення арешту на майно не відповідає вимогам ст.171 КПК України, оскільки не містить даних, на яке майно необхідно накласти арешт, відомостей щодо вартості такого майна. Крім того, до заяви не додано документів, які підтверджують право власності на майно, що підлягає арешту, а тому у задоволенні заяви потерпілого – цивільного позивача ОСОБА_1 слід відмовити.

Захисник просив відмовити в задоволенні даної заяви, оскільки заява не відповідає вимогам КПК України та ЦК України, зазначивши, окрім вказаного прокурором, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 стосуються виключно відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди, будь-яких підтверджуючих документів заподіяння шкоди суду не надано, а висновок експерта, на який посилається позивач, містить лише орієнтовну оцінку розміру моральної шкоди. Обвинувачений підтримав думку захисника, просив відмовити в задоволенні даної заяви.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження у частині заявленого цивільного позову та заяву про накладення арешту на майно, суд вважає наступне.

За змістом ч.1 ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до суду має право звернутися цивільний позивач з метою забезпечення цивільного позову. Відповідно до ч.3 ст.171 КПК України, у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна обвинуваченого для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Відповідно до ч.5 ст.173 КПК України, у разі задоволення клопотання, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; заборону обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно.

Згідно ч.8 ст.170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження

У поданій суду потерпілим - цивільним позивачем ОСОБА_1 заяві не зазначено перелік майна, на яке, на його думку, слід накласти арешт, місце знаходження такого майна, його вартість та ідентифікаційні ознаки. Не додано до заяви також будь-яких документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_2 на майно, на яке слід накласти арешт. Також, подана суду заява про накладення арешту на майно не містить відомостей щодо вартості майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, що не дає можливості суду визначити співмірність такого виду забезпечення позову з заявленими в позовній заяві вимогами. Крім того, будь-яких даних щодо вжиття ОСОБА_2 заходів, спрямованих на відчуження майна, суду не надано.

Таких даних не містять і матеріали судового провадження.

Згідно ч.1 ст.173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.170-173, 372, 392 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_1 про накладення арешту на майно ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. Зеленко