Ухвала суду № 91408369, 09.09.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/1924/19

Провадження № 1-кп/185/155/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року Колегія Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Самоткан Н.Г.,

суддів – Тимченка С.О., Щербини О.О.,

секретаря судових засідань – Перепелиці О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040370002348 від 04 грудня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 187 КК України,

за участю:

прокурора Гриценка А.М.

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - адвоката Мицак Н.Т.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників обвинуваченого - адвокатів Капрана Р.В.,

Братцевої Н.С.

В С Т А Н О В И Л А:

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 60 днів, у зв`язку з тим, що строк тримання його під вартою спливає 14 вересня 2020 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого – адвокат Капран Р.В. просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, вважає, що тяжкість покарання не може бути підставою для продовження строку тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого - адвокат Братцева Н.С. просила змінити ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Представник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Мицак Н.Т. заявила клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у зв`язку із тим, що обвинуваченим частково відшкодована шкода, спільна дитина страждає без батька.

Потерпіла ОСОБА_2 підтримала представника.

Прокурор заперечував проти зміни обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники Капран Р.В., Братцева Н.С. не заперечували проти клопотання представника потерпілої.

З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується, однак, завершити кримінальне провадження неможливо, розгляд кримінального провадження триває.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, серед яких є такі, як домашній арешт та тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування або суду;

2)незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні.

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

На виконання вказаних вимог Закону колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, частина яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, покарання за вчинення яких, у разі доведеності вини обвинуваченого, передбачено тривалий строк позбавлення волі. Це є одним з підтвердженням наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, для вирішення питання про продовження дії раніше обраного запобіжного заходу.

На думку колегії суддів, ОСОБА_1 під тяжкістю встановленого покарання може переховуватись від суду, в позапроцесуальний спосіб незаконно впливати на свідка ОСОБА_3 , якого суд буде повторно допитувати, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою та можливість продовження вищевказаного запобіжного заходу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів зазначає, що тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою, на даний час відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні та продовженні запобіжного заходу на даний час втратили свою актуальність, а особа обвинуваченого перестала бути суспільно небезпечною.

Доводи представника потерпілої про те, що обвинувачений частково відшкодував матеріальну шкоду та сумісна дитина обвинуваченого та потерпілої страждає без батька, колегія суддів вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не доведені.

Досліджуючи клопотання представника потерпілої щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, суд, враховуючи вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв`язки, вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред`явленого йому обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими п.п. 1), 3) ч. 1 ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаному ризику та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв`язку з чим клопотання представника потерпілої щодо зміни запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

На думку колегії суддів, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Суд вважає, що на даній стадії судового провадження, встановлені ризики на цей час продовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, а отже не суперечитиме вимогам ст.5 Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Враховуючи викладене, існування ризиків доведених прокурором, а також оцінюючи сукупність обставин, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 має бути продовжений.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, колегія суддів вважає за можливе не визначати заставу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - до 07 листопада 2020 року.

У задоволенні клопотання представника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Мицак Н.Т. про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя: Н.Г. Самоткан

Судді: С.О. Тимченко

О.О. Щербина