Ухвала суду № 91408367, 09.09.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5826/20

Провадження № 1-кп/185/627/20

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду

09 вересня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Косюка А.П.,

за участі секретаря Губа О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040370001217 від 18 липня 2020 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115КК України,

за участю:

прокурора Дорошевича Я.Р.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Голіцина О.М.,

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2020 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040370001217 від 18 липня 2020 року відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою суду від 01 вересня 2020 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив призначити обвинувальний акт у кримінальному провадженні до судового розгляду. Зазначив, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України і поверненню в порядку ст. 314 КПК України не підлягає, підстав для закриття кримінального провадження не має, кримінальне провадження підсудне Павлоградському міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Заперечень проти призначення обвинувального акту до судового розгляду від потерпілого, обвинуваченого та його захисника не надійшло.

Заслухавши прокурора, потерпілого, обвинуваченого, його захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.

Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Прокурор просив викликати в судове засідання свідків згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування.

Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. На думку прокурора, лише запобіжний захід в виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинуваченим можуть бути прийнято спроби переховування від суду, а також може перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб вчинення тиску на свідків, які недопитані у судовому засіданні, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому застосування альтернативних запобіжних заходів недоцільно.

Потерпілий клопотання прокурора підтримав, обвинувачений заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив змінити на цілодобовий домашній арешт, пояснив, що він проживає в цивільному шлюбі, має малолітню дитину, працював не офіційно, має ряд захворювань, раніше судимий, захисник заперечував проти клопотання прокурора, зазначив, що ризики на які послався прокурор, останнім не доведені та просив обрати більш м?який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з застосуванням електронного браслету, так як обвинувачений має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину.

Суд, заслухавши думки учасників стосовно клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою приходить до такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. При цьому, положення третього речення ч. 3 ст. 315 КПК України щодо автоматичного продовження строку тримання під вартою чи домашнього арешту без наявності відповідних клопотань учасників кримінального провадження рішенням Конституційного суду України № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року визнано неконституційним. У вказаному рішенні зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту чи тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, за яких такі запобіжні заходи були обрані на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України. Під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов`язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди у відправленню правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, - судом не встановлено.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу. Суд з огляду на вказане, з урахуванням, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 наразі лише призначений до розгляду, - вважає, що ризик прийняття обвинуваченим спроб незаконного впливу на свідків, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для нього аспекті є реальним.

При наданні оцінки ступеню ризику стосовно вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд враховує те, що обвинувачений раніше судимий, і вчинив даний злочин в період іспитового строку, що підтверджує наявність цього ризику.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством. Так, судом враховано, що:

1) за способом життя та економічним становищем: обвинувачений до затримання працював не офіційно, тобто не мав постійного джерела доходу;

2) за віком: обвинувачений є повнолітнім, тому має повну кримінально-процесуальну дієздатність;

3) за станом здоров`я: відсутні відомості про наявність захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють застосування до нього попереднього ув`язнення.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ризики, що обвинувачений буде переховуватися від суд, впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, знайшли свого підтвердження. А тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання вищезазначеним ризикам, також наявні обставини свідчать, що заявлений ризик не зменшився.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін та продовжити на 60 днів.

Суд, відповідно до ч. 4 п. 2 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Суд, під час підготовки до судового розгляду, визначивши дату та місце проведення судового розгляду, з`ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з`ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні дії, завершує підготовку до судового розгляду.

Також обвинуваченому було роз`яснено вимоги ч. 4 ст. 315 КПК України стосовно можливості заявити клопотання про розгляд даного кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів. На, що обвинувачений заявив бажання розглядати кримінальне провадження відносно нього суддею одноособово.

Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Призначити кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України до розгляду в судовому засіданні на 14 вересня 2020 року о 13.00 годині в приміщенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання викликати учасників судового провадження: прокурора, потерпілого, обвинуваченого, його захисника, свідків.

В задоволені клопотання захисника Голіцина О.М. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін та продовжити на 60 днів до 07 листопада 2020 року включно.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – до 07 листопада 2020 року включно.

Ухвала, в частині продовження дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду відповідно до рішення Конституційного суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, в іншій частині оскарженню не підлягає.

Суддя: А.П. Косюк