Рішення № 91405811, 08.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2020 р. № 400/1993/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 провизнання протиправною та скасування вимоги від 17.02.2020 р. № Ф-44967-17-У; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо визначення боргу (недоїмки) з єдиного внеску, визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Миколаївській області №Ф-44967-17-У від 17.02.2020 про сплату недоїмки у розмірі 17569,20 гривень, а також зобов`язати відповідача вилучити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 нарахування єдиного внеску у сумі 17569,20 гривень.

В обгрунтування своїх вимог позивачка вказала на безпідставність винесення податкової вимоги, спираючись на наступне. З 16.04.2018 була зареєстрована фізичною особою - підприємцем, однак підприємницьку діяльність не здійснювала, прибутку не отримувала, звітів не подавала та 23.04.2020 припинила свою підприємницьку діяльність, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис. За думкою позивача, вимога від 17.02.20 №Ф-44967-17-у є протиправною та підлягає скасуванню з підстав того, що відповідачем порушено строк обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, в ній не визначено період, за який нараховано недоїмку, не містить посилання на конкретну норму права, не містить посилання на акт документальної перевірки та рішення, тощо. Також, у тому випадку якщо нарахування ЄСВ за результатами документальної перевірки не було здійснено, вимога може бути сформована лише на підставі звітів платника про нарахування ЄСВ та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у сукупності.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Обгрунтовуючи свою позицію, відповідач вказав на безпідставність позовних вимог, зважаючи на те, що ОСОБА_1 в якості фізичної особи-підприємця перебувала на обліку у в ГУ ДПС у Миколаївській області з 16.04.2018 та відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зобов`язана сплачувати єдиний внесок. Оскільки, позивачка станом на 31.01.20 мала заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2018-2019 рік в розмірі 17569,20 грн, в інформаційній системі "Податковий блок" в автоматичному режимі сформована вимога №Ф-44967-17-у. Щодо порушення строку надіслання вимоги, то протягом 2019-2020 на підставі даних з інформаційної системи "Податковий блок" відповідно до вимог чинного законодавства були сформовані та направлені на адресу позивача поштою вимоги про сплату боргу від 15.05.2019 на суму 9306,66 грн., від 13.08.2019 на суму 12060,84 грн, від 08.11.2019 на суму 14815,02 грн., від 17.02.2020 на суму 17569,20 грн, однак були повернуті з відміткою "неправильно зазначена , відсутня адреса", "з інших причин".

В свою чергу, позивач у відповіді на відзив вказав на безпідставність доводів відповідача щодо обгрунтованості та правомірності винесення спірної податкової вимоги. Також, позивач наголосив на порушення відповідачем процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки) (поза межами законодавчо визначених строків), а не наявність /відсутність у позивача відповідного статусу та обов`язку зі сплати платежів. Окрім цього, позивач послався на Закон України "Про внесення змін до закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №592-IX, яким доповнено пунктами 9-15 розділу VIII щодо списання за заявою платника несплаченої суми єдиного внеску у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток ) від їх діяльності.

З цього приводу, ухвалою суду від 04.08.2020 судом відкладено розгляд справи з метою надання позивачу часу для з`ясування можливості звернення до органів ДПС із заявою про списання недоїмки в розмірі 17569,20 грн.

Станом на 08.09.2020 жодних пояснень сторін не надходило.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження 08.09.2020 без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, відповідно до визначених строків в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі та ухвалі від 01.06.2020, оскільки клопотань від сторін про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, від сторін не надходило.

ОСОБА_1 з 16.04.2018 по 23.04.2020 була зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Миколаївській області.

Як зазначає позивача, нею підприємницька діяльність не здійснювалась, прибуток не отримувала, звітів не подавала та 23.04.2020 припинила свою підприємницьку діяльність, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №25050060003001766 від 23.04.2020.

17.02.2020 Головним управлінням ДПС виставлена вимога № Ф-44967 -у про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 17569,20 гривень на ім`я ОСОБА_1 .

З виконання вимоги №Ф-44967-у від 17.02.2020 відкрито виконавче провадження №61859065.

Не погоджуючись з вимогою №Ф-44967-у від 17.02.2020, позивачка звернулася до суду з цим позовом про визнання її протиправною та скасування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Як вбачається з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Платник єдиного внеску зобов`язаний:1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю, тощо (ч. 2 ст. 6 Закону).

За п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону органи доходів і зборів мають зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регулюється Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449.

За п. 4 розділу VI Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При цьому, відповідно до ч. 1 Розділу V Інструкції єдиний внесок нараховується на суми, визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача; 2) єдиний внесок нараховується на суми, визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати; 3) єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, в тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі; 4) обчислення єдиного внеску за минулі періоди здійснюється, виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку нараховується єдиний внесок.

Головним управлінням ДФС у Миколаївській області сформовано вимогу №Ф-44967-17 від 17.02.2020 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає положенням Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Системний аналіз норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" свідчить про те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту, у випадках передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З наведеного випливає, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, які зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі № 440/2149/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, про сплату якої виставлено вимогу №Ф-44967-17 від 17.02.2020, складає 17569,20 гривень, з яких 2457,18 грн - за ІІ квартал 2018 року, 2457,18 грн - за ІІІ квартал 2018, 2457,18 грн - за ІV квартал 2018 року, 2754,18 грн. - за І квартал 2019 року, 2754,18 грн - за ІІ квартал 2019 року, 2754,18 грн - за ІІІ квартал 2019 року та 2754,18 грн - за ІV квартал 2019 року.

При цьому, позивачем 18.05.2018 було сплачено 819,06 грн.

Жодних доводів чи доказів, що протягом ІІ, ІІІ та ІV кварталу 2018 року та 2019 року ОСОБА_1 була найманим працівником, не здійснювала господарську діяльність і не отримувала доходи, позивачем не надано, та судом не встановлено.

У будь-якому випадку, позивачем протягом ІІ, ІІІ та ІV кварталу 2018 року та 2019 року звітність не подавалась, єдиний внесок самостійно не обраховувався, а тому нарахування єдиного внеску в інформаційній системі провадиться автоматично згідно обраної системи оподаткування.

У разі якщо фізичні особи – підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування , та особами, які провадять незалежну професійну діяльність , не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначати базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом, сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Також, наведеними нормами Інструкції, зокрема, п. 4 розділу VI, передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується не тільки на підставі актів документальних перевірок, але й на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно додатку. Не надання звітності не звільняє від обов`язку сплати єдиного внеску.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 9 КАС України ).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про правомірність виставленої вимоги №Ф-44967-17 від 17.02.2020.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо порушення строку надіслання вимоги, оскільки протягом 2019-2020 на підставі даних з інформаційної системи "Податковий блок" відповідно до вимог чинного законодавства були сформовані та направлені на адресу позивача поштою вимоги про сплату боргу від 15.05.2019 на суму 9306,66 грн., від 13.08.2019 на суму 12060,84 грн, від 08.11.2019 на суму 14815,02 грн., які були повернуті поштовим відділенням без вручення.

Податкове повідомлення-рішення згідно з п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України (в редакції на час надіслання податкових вимог) вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Також, суд звертає увагу, що з набранням 03.06.2020 чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №592-IX, яким доповнено пунктами 9-15 розділу VIII, підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників".

Отже, позивач може скористатися правом на звернення до органів ДПС із заявою про списання недоїмки в розмірі 17569,20 грн в порядку, передбаченому пунктами 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 39394277) відмовити.

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко