Ухвала суду № 91402352, 07.08.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.08.2020 р.Справа № 910/15998/19

За заявою Публічного акціонерного товариства "Хімфармзавод "Червона

зірка"

про компенсацію судових витрат

у справі № 910/15998/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична група

"Здоров`я"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Хімфармзавод "Червона

зірка"

2) Міністерства охорони здоров`я України

про припинення порушення прав та визнання недійсним посвідчення на

лікарський засіб,

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні судді Господарського суду міста Києва Зеленіної Н.І. перебувала справа №910/15998/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична група "Здоров`я" до Публічного акціонерного товариства "Хімфармзавод "Червона зірка" та Міністерства охорони здоров`я України про припинення порушення прав та визнання недійсним посвідчення на лікарський засіб.

Ухвалою від 19.11.2019 р. відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.12.2019 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 р. залишено без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична група "Здоров`я" до Публічного акціонерного товариства "Хімфармзавод "Червона зірка" та Міністерства охорони здоров`я України про припинення порушення прав та визнання недійсним посвідчення на лікарський засіб.

11.12.2019 р. до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Хімфармзавод "Червона зірка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична група "Здоров`я" та Міністерства охорони здоров`я України про дострокове припинення дії Свідоцтва України на знак для товарів і послуг №222777.

Ухвалою Господарського суду міста Києва, зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Хімфармзавод "Червона зірка" повернуто заявнику без розгляду.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Хімфармзавод "Червона зірка" надійшла заява про компенсацію судових витрат за зустрічним позовом.

Публічне акціонерне товариство "Хімфармзавод "Червона зірка" (надалі - відповідач-1) просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична група "Здоров`я" (надалі - позивач) 13 921,00 грн судових витрат, які складаються із: 1 921,00 грн - судовий збір, за подання зустрічної позовної заяви та 12 000,00 грн - сума гонорару за надання правничої допомоги.

Дослідивши матеріали справи з огляду на заяву про розподіл судових витрат між сторонами, всебічно і повно оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, за ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідачем до заяви про компенсацію судових витрат за зустрічним позовом додано копію Договору №01/11/19 від 01.11.2019 р. про надання професійної правничої допомоги, Додаткову угоду №3 від 21.11.2019 р., свідоцтво та ордер, а також платіжне доручення № 7840 від 22.11.2019 р. на суму 12 000,00 грн та Акт №2 від 16.12.2019 р. прийому-передачі наданих послуг.

Разом з тим, зі змісту платіжного доручення №7840 від 22.11.2019 р. не вбачається, що оплату у розмірі 12 000,00 грн. було фактично здійснено відповідачем саме за договором № 01/11/19 від 01.11.2019 р.

Отже, судові витрати на правову допомогу на час звернення з таким клопотанням не підтверджені достатніми доказами.

У ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична група "Здоров`я" залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1ст. 226 ГПК України, з огляду на те, що позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Водночас звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

В межах розгляду справи № 910/15998/19 судом не встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України, а ухвала суду від 10.12.2019 р. про залишення позову без розгляду не містить висновків суду про зловживання стороною наданим їй процесуальним законодавством правом.

Ухвала суду не містить висновків щодо неподання учасником справи витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору.

Отже, відповідач згідно з процесуальним обов`язком доказування не довів, які саме необґрунтовані дії позивача були ним/позивачем вчинені, тоді як сам факт подання зазначеного позову з урахуванням вищенаведеного не є необґрунтованими діями, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.

Тобто, заявником не доведено та не підтверджено доказами те, що дії позивача з пред`явлення позову мали на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів другого відповідача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17.

Щодо стягнення суми судового збору у розмірі 1 921,00 грн за подання зустрічного позову суд зазначає наступне.

Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача на подачу зустрічного позову.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: повернення заяви або скарги. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Суд звертає увагу заявника, що оскільки, ухвалою суду від 16.12.2019 р. зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Хімфармзавод "Червона зірка" повернуто без розгляду, останній не позбавлений права на повернення судового збору в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відтак, суд не вбачає підстав для стягнення суми сплаченого судового збору за подання зустрічного позову з позивача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 126, 129, 130, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Хімфармзавод "Червона зірка" про компенсацію судових витрат за зустрічним позовом.

Ухвала набрала законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Н.І. Зеленіна