Ухвала суду № 91398374, 04.09.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/23868/20

Провадження № 1-кс/947/13320/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020161010000179 від 30.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №265 від 19.12.2019 сержанта запасу ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду старшини 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

У той же час, в Одеській області проживає громадянин ОСОБА_6 тимчасово безробітній, який є знайомим ОСОБА_5 .

Відповідно до ст. ст. 3, 21, 68 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно із ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бездоганно і неухильно додержуватись порядку правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, поважати честь і гідність кожної людини.

Відповідно до п. 11 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, інших предметів і матеріалів, на які поширюється дозвільна система, у Збройних Силах, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, Держспецзв`язку, а також у митній службі визначається законами, актами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі Міноборони, МВС, інших центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Адміністрації Держспецзв`язку і Держмитслужби.

Необхідність отримання дозволів, порядок зберігання, носіння, обліку та використання зброї та боєприпасів передбачено п.п. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 №622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України; право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, у ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місце, виник злочинний намір на збут, без передбаченого законом дозволу, бойових припасів та вибухових речовин.

В 30 липня 2020 року, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, старшина ОСОБА_5 під час приватної розмови виказав ОСОБА_6 намір збути йому бойові припаси та вибухові речовини.

Розуміючи незаконність дій ОСОБА_5 , які полягали у намірі та бажанні незаконного збуту бойових припасів та вибухових речовин, ОСОБА_6 звернувся до правоохоронних органів, щодо протиправних дій ОСОБА_5 .

Так, 31.07.2020 приблизно о 10 годин 15 хвилин, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_6 на автобусній зупинці біля військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 та сів до автомобілю ОСОБА_6 , після чого сказав останньому проїхати на території лісосмуги впродовж дороги з смт. Чорноморське до АДРЕСА_1 , де збув ОСОБА_6 880 бойових припасів калібру 7,62, загалом за 10000 тисяч гривень, та домовився з ОСОБА_6 про подальший збут наявних у нього бойових припасів та вибухових речовин.

01.09.2020 приблизно о 18 годині 36 хвилин, ОСОБА_5 , діючи з тих же мотивів та спонукань, спрямованих на незаконний збут бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, на виконання раніше обумовленої домовленості, що до часу та місця зустрічі з ОСОБА_6 , прибув на визначене ним місце, а саме через дорогу на відстані близько 100 метрів від військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з метою особистого незаконного збагачення реалізуючи свій злочинний намір, збув, без передбаченого законом дозволу, громадянину ОСОБА_6 7 корпусів ручних осколкових гранат РГД-5, після отримання грошових коштів у розмірі 3500 гривень.

У подальшому, відразу після збуту без передбаченого законом дозволу бойових припасів та вибухових речовин, після отримання грошових коштів в сумі 3500 гривень ОСОБА_5 було затримано працівниками правоохоронного органу, а його протиправну діяльність припинено.

В зв`язку з цим, згідно ч. 3 ст. 233 КПК України, з метою відшукування речей та предметів, що є предметом злочину, зберігають на собі сліди кримінального правопорушення та використовувались як засіб вчинення кримінального правопорушення, 01.09.2020 року, в період часу з 20 години 28 хвилин до 20 години 58 хвилин, працівниками правоохоронних органів був проведений обшук автомобіля марки «BMW 320і», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився на відстані через дорогу на відстані близько 100 метрів від військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває в користуванні у ОСОБА_7 .

Під час обшуку було виявлено та вилучено: сім корпусів ручних осколкових гранат РГД-5 з маркуваннями на корпусах: 162-81 Т, 23-75 Т, 162-81Т, 162-81Т, 162-81Т, 165-74Т, 162-81Т; два комплекти ОЗК; упаковка з резиновими перчатками; чотири бронепластини «ТЕМП-3000». Дані предмети були запаковані, опечатані та вилученні протоколом обшуку в присутності понятих.

Дані речі та предмети, згідно ч. 7 ст. 237 КПК України, є тимчасово вилученим майном, оскільки зберігають на собі сліди кримінального правопорушення та використовувались як засіб вчинення кримінального правопорушення, а тому мають значення для кримінального провадження.

2. Позиції учасників в судовому засіданні при розгляді клопотання.

Від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання без його участі. Власник майна про дату та час розгляду клопотання був повідомлений.

3. Висновки слідчого судді.

Дослідивши поданеклопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

3.1. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про арешт майна.

Ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Ч. 1 ст.170КПКУкраїни - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

Ч. 2 ст.170КПКУкраїни -арешт майнадопускається зметою забезпечення:1)збереження речовихдоказів;2)спеціальної конфіскації;3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи;4)відшкодування шкоди,завданої внаслідоккримінального правопорушення(цивільнийпозов),чи стягненняз юридичноїособи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 11 ст. 170 КПК України - заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Ч. 3 ст. 170 КПК України - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 98 КПК України - речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

3.2. Правова підстава та мета арешту майна.

Як вбачається з матеріалів клопотання, органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.

Відповідно до долученого до матеріалів клопотання протоколу обшуку від 01.09.2020 року, 01.09.2020 року, в період часу з 20 години 28 хвилин до 20 години 58 хвилин, працівниками правоохоронних органів був проведений обшук автомобіля марки «BMW 320 і», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився на відстані через дорогу на відстані близько 100 метрів від військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення якого були вилучені речі, перелік яких міститься в клопотанні.

Так, слідчим суддею встановлено, що вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучені речі можуть бути предметом кримінального правопорушення, набуті кримінально протиправним шляхом, та можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Також, вищевказане майно необхідне для проведення необхідних слідчих дій та експертних досліджень, з метою встановлення слідів кримінального правопорушення, а також відомостей, які можуть бути в подальшому використані як докази, зокрема, для проведення експертизи зброї.

Відповідно до долученої до матеріалів клопотання постанови про визнання предметів речовими доказами і долучення їх до матеріалів кримінального провадження від 02.09.2020 року, вилучені під час проведення обшуку речі визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження №42020161010000179 від 30.06.2020 року.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечені збереження речових доказів, а також необхідність проведення експертних досліджень та необхідних слідчий дій з вказаним майном.

3.3. Завдання та необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучені речі можуть бути використані в якості речових доказів в рамках даного кримінального провадження.

При цьому, оскільки такі речі можуть містити відповідну доказову інформацію в рамках даного кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик її можливого знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У зв`язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на зазначені у клопотанні речі.

3.4. Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

3.5. Висновки слідчого судді.

На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, зокрема, для проведення ряду слідчих дій та експертних досліджень, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

Також, враховуючи те, що існує ризик зміни або приховування майна, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, слідчий суддя вважає за необхідне накласти заборону розпорядження та користування зазначеним майном, з метою запобігання вищевказаному ризику.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №42020161010000179 від 30.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України задовольнити.

Накласти арешт, що передбачає заборону відчуження, розпорядження та користування, на тимчасово вилучене майно:

- сім корпусів ручних осколкових гранат РГД-5 з маркуваннями на корпусах: 162-81 Т, 23-75 Т, 162-81Т, 162-81Т, 162-81Т, 165-74Т, 162-81Т;

- два комплекти ОЗК;

- упаковка з резиновими перчатками;

- чотири бронепластини «ТЕМП-3000».

Виконання ухвалипокласти на слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1