Ухвала суду № 91390087, 31.08.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Саркісян О. А..

Справа № 635/7111/17

Провадження № 1-кп/644/357/20

31.08.2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі

головуючого - судді Саркісян О.А..

При секретарі- Зоріній Н.В.,

за участю прокурора –Бурко О.О.

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників обвинувачених – Івтушка С.В., Смілянського Я.Г.

представників потерпілих Пісоцьких – Ковалевського Г.А.,

потерпілої- ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження №12015220000000867

за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м.Харкова, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.1 ст.382; ч.1 ст.263 КК України,

за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уроженця м.Харкова, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_3 , проживаючого в АДРЕСА_4 , у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.2 ст.364; ч.4 ст.28, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187; ч.1 ст.263; ч.1 ст.382 КК України,

за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уроженця м.Ворошиловград, грамадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_5 ,у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.4 ст.28, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України,

за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уроженця м.Харкова, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_6 , проживаючого в АДРЕСА_7 ,у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.4 ст.28, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України,

за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уроженця с.Рогань Харківського району та області, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_8 , проживаючого в АДРЕСА_8 , у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.255; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.357; ч.4 ст.28, ч.3 ст.289; ч.4 ст.28, ч.4 ст.187; ч.4 ст.28, ч.3 ст.146; ч.1 ст.382 КК України,

В С Т А Н О В И Л А

03.08.2018 року до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова надійшов відповідний обвинувальний акт.

31.08..2020 року закінчується строк тримання обвинувачених під вартою, розгляд справи не закінчений, у зв`язку з чим суд поставив на обговорення питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою.

Прокурор просить продовжити строки тримання обвинувачених під вартою. Зазначила, що 31.08.2020 року закінчується строк тримання обвинувачених під вартою. Ризики, які враховані слідчим суддею під час застосування обвинуваченим запобіжного заходу та під час його подальшого продовження, існують і на даний час. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, які скоєні у складі злочинної організації, із застосуванням насильства, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства. Крім того, знаходячись на волі існує ризик, що обвинувачені можуть впливати на потерпілих та свідків, переховуватись від суду та перешкоджати встановленню істини по справі іншим чином. Зазначила, що відсутні підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченим.

Представник потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 – Ковалевський Г.А., а також потерпіла ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора.

Захисник обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в їх інтересах проти продовження строків тримання під вартою заперечував та подав клопотання про зміну запобіжного заходу відносно кожного з обвинувачених на домашній арешт.

При цьому посилається на недоведення прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, відсутність доказів, що підтверджують причетність обвинувачених до інкримінованих ним кримінальних правопорушень, а також просить врахувати дані про особу цих обвинувачених, а також наявність у кожного з них захворювань, які потребують кваліфікованого та якісного обстеження та лікування, яке неможливо забезпечити в умовах слідчого ізолятору.

Таку ж позицію захисник висловив і щодо обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обвинувачені підтримали свого адвоката.

Обвинувачений ОСОБА_3 проти продовження строку тримання під вартою заперечує та просить змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з посиланням на те, що прокурором не доведені ризики, які необхідні для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Крім того, посилається на сімейні обставини, а саме похилий вік та хвороба вітчима та просить врахувати ці обставини.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Івтушок С.В. також проти продовження строків тримання під вартою заперечує та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 на особисте зобов`язання і посилається крім іншого, на що вказував ОСОБА_3 на те, що дослідження доказів по першому епізоду інкримінованого кримінального правопорушення його підзахисному свідчить про відсутність таких, що підтверджують його винуватість, що свідчить про необґрунтованість підозри.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, які підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема, викладеної в рішенні від 06.04.2000 у справі «Лабіта проти Італії» тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Такими ознаками є тяжкість та суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченому злочинів, а також можливість незаконного впливу на потерпілих та свідків, які ще судом не допитані та переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Так, обвинувачені згідно обвинувального акту звинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, які скоєні у складі злочинної організації, із застосуванням насильства, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства.

Так, досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 13.01.2017 року відносно ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому обраний відносно нього запобіжний захід було неодноразово продовжено.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_1 тяжкість покарання за особливо тяжкий та тяжкі злочини, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, який не працевлаштований, не має законних джерел для існування, суд прийов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, а також можливість скоїти інші кримінальні правопорушення. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про доцільність продовження запобіжного заходу не зменшилась.

Відтак, за наявності системного зв`язку приведених ризиків, обґрунтованої підозри, тяжкості покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, у вчиненні якого, в тому числі, обвинувачується ОСОБА_1 а також наявність публічного інтересу, у суду не має підстав для зміни обраного раніше запобіжного заходу.

Так, досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 , судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 13.01.2017 року відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому обраний відносно нього запобіжний захід було неодноразово продовжено судом.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_2 тяжкість покарання за особливо тяжкий та тяжкі злочини, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, який наразі не працевлаштований, не має законних джерел для існування, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, а також можливість скоїти інші кримінальні правопорушення. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про доцільність продовження запобіжного заходу не зменшилась.

Відтак, за наявності системного зв`язку приведених ризиків, обґрунтованої підозри, тяжкості покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, у вчиненні якого, в тому числі, обвинувачується ОСОБА_2 а також наявність публічного інтересу, у суду не має підстав для зміни обраного раніше запобіжного заходу.

Так, досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_11 , судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 14.01.2017 року відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому обраний відносно нього запобіжний захід було неодноразово продовжено судом.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_11 тяжкість покарання за особливо тяжкий та тяжкі злочини, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, який не працевлаштований, не має законних джерел для існування, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, а також можливість скоїти інші кримінальні правопорушення. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про доцільність продовження запобіжного заходу не зменшилась.

Відтак, за наявності системного зв`язку приведених ризиків, обґрунтованої підозри, тяжкості покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, у вчиненні якого, в тому числі, обвинувачується ОСОБА_11 а також наявність публічного інтересу, у суду не має підстав для зміни обраного раніше запобіжного заходу.

Так, досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 13.01.2017 року відносно ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому обраний відносно нього запобіжний захід було неодноразово продовжено.

Оціінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_5 тяжкість покарання за особливо тяжкий та тяжкі злочини, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, який не працевлаштований, не має законних джерел для існування, суд прийшов до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, а також можливість скоїти інші кримінальні правопорушення. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про доцільність продовження запобіжного заходу не зменшилась.

Відтак, за наявності системного зв`язку приведених ризиків, обґрунтованої підозри, тяжкості покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, у вчиненні якого, в тому числі, обвинувачується ОСОБА_5 а також наявність публічного інтересу, у суду не має підстав для зміни обраного раніше запобіжного заходу.

Так, досліджуючи питання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , судом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 14.01.2017 року відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому обраний відносно нього запобіжний захід було неодноразово продовжено судом.

Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу сторонами кримінального провадження доводи, з огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність вчиненого діяння, в яких обвинувачується ОСОБА_4 тяжкість покарання за особливо тяжкий та тяжкі злочини, у вчиненні якого в тому числі обвинувачується останній, колегія суддів прийшла до висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, можливість переховування від суду та можливість незаконно вплинути на потерпілих, свідків та інших співучасників скоєння даних злочинів, а також можливість скоїти інші кримінальні правопорушення. Вагомість приведених ризиків на момент розгляду питання про доцільність продовження запобіжного заходу не зменшилась.

Відтак, за наявності системного зв`язку приведених ризиків, обґрунтованої підозри, тяжкості покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, у вчиненні якого, в тому числі, обвинувачується ОСОБА_4 а також наявність публічного інтересу, у суду не має підстав для зміни обраного раніше запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу та згідно статей 7-9 КПК України, якими визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Разом з тим, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Також, у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відтак, з огляду на приведене, характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Особи обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень які віднесено до особливо тяжких злочинів.

Суд зазначає, що на теперішній час лише допитані потерпілі та свідки, по одному з епізодів, що інкримінуються обвинуваченим, по цьому епізоду продовжується дослідження письмових доказів, судовий розгляд не закінчений.

Тому, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, судвиходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкціями статей Кримінального кодексу України, які інкриміновані обвинуваченим, останні можуть переховуватись від суду, впливати на свідків, потерпілих та інших учасників у цьому кримінальному провадженні. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке їм інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути виникненню ризиків, існування яких доведено, тому колегія суддів приходить до висновку про продовження строку тримання під вартою обвинувачених строком на 60 днів.

З приводу заявленого захисником обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, а саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи викладені адвокатом є безпідставними, оскільки підставою для зміни запобіжного заходу може бути лише обґрунтоване підтвердження того, що ризики, які були зазначені в ухвалі суду при його обранні на теперішній час відпали, що в свою чергу адвокатом доведено не було.

Стосовно необхідності отримання обвинуваченими належної медичної допомоги, то суд зазначає наступне:

Держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, зокрема, шляхом надання необхідної медичної допомоги, про що зазначено в ст.11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» та неодноразово було зазначено Європейським судом з прав людини.

Всім медичним документам з цього приводу та довідкам раніше судом надавалася оцінка в попередніх судових рішеннях і нових даних вони не містять.

Стосовно поданих клопотань про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд вважає за необхідне зазначити, що доводи викладені в них є безпідставними, оскільки підставою для зміни запобіжного заходу може бути лише обґрунтоване підтвердження того, що ризики, які були зазначені в ухвалі суду при його обранні на теперішній час відпали, що в свою чергу адвокатом доведено не було.

При цьому вище в ухвалі суд привів обґрунтування щодо продовження строків тримання обвинувачених під вартою та зазначив, що наразі дослідив докази в неповному обсязі лише по одному з епізодів, які інкримінуються обвинуваченому, в тому числі ОСОБА_3 і тому говорити про необґрунтованість підозри передчасно, оцінку наданим доказам, яку роблять наразі захисник з обвинуваченим в своїх клопотаннях суд не може приймати до уваги, так як надає таку тільки в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку. Сімейні обставини, наведені ОСОБА_3 не можуть слугувати підставою для зміни йому запобіжного заходу на більш м`який при наявності тих підстав, які привів суд вище в ухвалі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176, 177, 178, 180, 183, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 29 жовтня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 29 жовтня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 29 жовтня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 29 жовтня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27)» строком на шістдесят днів, тобто до 29 жовтня 2020 року включно.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Головуючий- суддя О.А.Саркісян