Ухвала суду № 91379716, 07.09.2020, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/1266/20

Номер провадження № 2/315/402/20

У х в а л а

07 вересня 2020 року м. Гуляйполе

Суддя Гуляйпільського районного суду Запорізької області Романько О.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , подану через представника – адвоката Черкашина Івана Івановича, до акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2020 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, поданим через представника – адвоката Черкашина І.І., до АТ «Перший Український міжнародний банк», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л., Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вивчивши надані документи, приходжу до висновку, що позовну заяву подано з порушенням вимог чинного законодавства і має бути залишено без руху з наступних підстав.

Позов - це вимога позивача до відповідача, звернена через суд про захист порушеного чи оспорюваного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Зміст позову - це частина позову, яка відображає вид судового захисту, а саме - звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов`язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається на особу, яка зверталася за виконавчим написом.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.08.2019 року винесеній за результатами розгляду справи № 519/77/18.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 12 ст. 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання, проте на такі позови розповсюджуються загальні правила визначення підсудності – тобто за місцем знаходження юридичної особи - відповідача.

Місце виконання виконавчого напису визначено статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем знаходження його майна, а згідно частини 2 цієї статті приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Згідно з частинами 1, 2, 6 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою приватного виконавця Юхименко Ольгою Леонідівною відкрито виконавче провадження № 58706727 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Хари Н.С. від 20.02.2019 № 4338 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 31024,97 грн..

Таким чином, виконавче провадження щодо виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса відкрито приватним виконавцем Юхименко О.Л., офіс якої згідно відомостей з Єдиного реєстру приватних виконавців України розташований за адресою: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, офіс 19.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. від 22.03.2019 року про відкриття виконавчого провадження, підтверджується, що вказаний виконавчий напис № 4338 від 20.02.2019 року перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва.

Юридична адреса стягувача (відповідача) АТ «Перший Український Міжнародний Банк» зазначена за адресою: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070.

Натомість у позові не зазначено доводів, які б були достатніми для вирішення питання щодо підсудності даної справи Гуляйпільському районному суду Запорізької області.

Також, окремо слід зазначити, що представником позивача подано позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів».

Додатково зазначено, що позовна заява не повинна оплачуватися судовим збором на підставі ст. ст. 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Предметом спору у позовній заяві є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Наведені позивачем доводи щодо порушення її прав, як споживача, з урахуванням предмету та підстав позову, не дають підстав для висновку, що на спірні правовідносини поширюються гарантії, встановлені Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки правовідносини сторін виникли із договірних відносин та предметом спору у зазначеній справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Тому, позивачу та його представнику необхідно визначитися з остаточними вимогами та їх обґрунтуванням.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 4 того ж Закону за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлюється судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте в матеріалах справи наявна квитанція щодо сплати судового збору на суму 420,40 грн., що, в свою чергу, не відповідає як посиланням у позові про звільнення від сплати судового збору, так і вимогам ст. 4 Закону України «Про судовий збір», згідно якої сума судового збору за вимогу немайнового характеру становить 840,80 грн..

Отже, позивачу слід доплатити судовий збір на суму 420,40 гривень та подати на підтвердження цього належний документ до суду.

Зазначені недоліки не дають можливості суду підготувати та розглянути справу у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин, подана позовна заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 258, 260, 261 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , подану через представника – адвоката Черкашина Івана Івановича, до акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.

Надати позивачу, представнику позивача строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, а якщо останній день Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу та його представнику.

У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню позивачу зі всіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О. О. Романько