Ухвала суду № 91378161, 07.09.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8079/20

Провадження 2/201/2963/2020

УХВАЛА

07 вересня 2020 року місто Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщев С.С., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із вказаним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху.

07 вересня 2020 року позивачем було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, посилаючись на погіршення умов ведення бізнесу через запровадження карантинних заходів, що призвело також до зменшення доходів та скрутного матеріального становища.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, справа «Креуз проти Польші», висновків про те, що: сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього доступу права, та має переслідувати законну мету.

З викладених в клопотанні доводів випливає, що позивач дійсно в даний час знаходиться у скрутному фінансовому стані, який позбавляє її можливості сплатити судовий збір у повному обсязі, тому слід дійти до висновку про наявність поважних та обґрунтованих підстав для відстрочення сплати судового збору позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 136 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення рішення у цивільній справі №201/8079/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом п`яти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Суддя С.С. Федоріщев