Рішення № 91375728, 07.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2020 року м. Київ № 640/15196/19

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рахункової палати про визнання протиправним та скасування окремого положення акту,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Рахункової Палати (01601, м. Київ, вул. Коцюбинського, 7, код ЄДРПОУ 00013540), в якому просить суд:

- визнати протиправним абзац другий пункт 6.5 Рішення Рахункової Палати від 06 червня 2019 № 13-2 (стор.8) про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності використання коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом на фінансоване забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах;

- скасувати абзац 2 п 6.5 Рішення Рахункової Палати від 06 червня 2019 року № 13-2 (стор 8) про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності використання коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом на фінансоване забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту таутримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що в оскаржуваних рішеннях зазначені не об`єктивні, не достовірні та необґрунтовані висновки щодо позивача, як несуть реальні правові наслідки, зокрема відкриття кримінальних проваджень відносно позивача.

Ухвалою суду від 28 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що рішення відповідача прийнято відповідно до вимог чинного законодавства і в межах встановлених повноважень, за своєю сутністю є рекомендаційним і не призводить до настання негативних наслідків для позивача, тому є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Матеріалами справ встановлено, що в період часу з 25.02.2019 по 15.03.2019 року контрольною групою територіального управління Рахункової палати по Донецькій та Луганській областях в Управлінні розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської обласної державної адміністрації проведений аудит ефективності використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності населених пунктах.

За результатами проведеного аудиту був складений акт №24-10/18-8 «о» від 15.03.2019 року.

В подальшому, на підставі вказаного акту був складений звіт про результати аудиту, затверджений рішенням Рахункової палати від 06.06.2019 року №13-2.

Незгода позивача із висновками, викладеними у звіті про результати аудиту та у рішенні Рахункової палати від 06.06.2019 №13-2, зумовила її звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 98 Конституції України контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата. Організація, повноваження і порядок діяльності Рахункової палати визначаються законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про Рахункову палату» Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням.

Рахункова палата підзвітна Верховній Раді України та регулярно її інформує про результати своєї роботи.

Рахункова палата є державним колегіальним органом.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про Рахункову палату» організація, повноваження і порядок діяльності Рахункової палати визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про Рахункову палату» діяльність Рахункової палати ґрунтується на принципах законності, незалежності, об`єктивності, безсторонності, гласності та неупередженості.

Частиною 4 статті 3 Закону України «Про Рахункову палату» передбачено, що Рахункова палата під час здійснення своїх повноважень є незалежною від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Незаконне втручання у здійснення Рахунковою палатою наданих законом повноважень забороняється і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про Рахункову палату» втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об`єднань, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб у діяльність Рахункової палати забороняється.

Згідно з частинами 1-2 статті 4 Закону України «Про Рахункову палату» повноваження, покладені на Рахункову палату Конституцією України, здійснюються через провадження заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту).

Державний зовнішній фінансовий контроль (аудит) забезпечується Рахунковою палатою шляхом здійснення фінансового аудиту, аудиту ефективності, експертизи, аналізу та інших контрольних заходів.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Рахункову палату» Рахункова палата здійснює фінансовий аудит та аудит ефективності щодо управління об`єктами державної власності, що мають фінансові наслідки для державного бюджету, включаючи забезпечення відрахування (сплати) до державного бюджету коштів, отриманих державою як власником таких об`єктів, та використання коштів державного бюджету, спрямованих на відповідні об`єкти.

Статтею 7 Закону України «Про Рахункову палату» передбачено, що об`єктами контролю Рахункової палати при виконанні повноважень, визначених частиною першою цієї статті, є державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші бюджетні установи, у тому числі закордонні дипломатичні установи України, суб`єкти господарювання, громадські чи інші організації, фонди загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, Національний банк України та інші фінансові установи.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про Рахункову палату» член Рахункової палати забезпечує здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) відповідно до рішення Рахункової палати. Для виконання своїх повноважень член Рахункової палати надає доручення відповідному департаменту (департаментам) та/або територіальному підрозділу (підрозділам).

Відповідно до частин 1-4 статті 35 Закону України «Про Рахункову палату» за результатами здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) складається звіт, складовими частинами якого є акт (у разі наявності), висновки та рекомендації (пропозиції).

У звіті щодо фінансового аудиту та аудиту ефективності обов`язково наводяться висновки за критеріями, встановленими відповідно частинами третьою та четвертою статті 4 цього Закону.

Звіт підписує та представляє на засіданні Рахункової палати член Рахункової палати, відповідальний за здійснення відповідного заходу державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту).

Не пізніш як за сім робочих днів до розгляду на засіданні Рахункової палати проект звіту обговорюється відповідним членом Рахункової палати та уповноваженою посадовою особою об`єкта контролю. У п`ятиденний строк об`єкт контролю може надати письмові зауваження щодо змісту проекту звіту відповідному члену Рахункової палати, який їх розглядає та складає довідку про результати розгляду зауважень. Такі зауваження і довідка додаються до звіту і є його невід`ємними частинами.

Після затвердження на засіданні Рахункової палати звіт надсилається об`єкту контролю.

Позивач вважає, що Рішення відповідача за своєю сутністю є рішенням суб`єкта владних повноважень, а саме індивідуальним актом, та порушують права, свободи або законні інтереси позивача, що надає йому право, відповідно до частини першої статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду.

Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, погоджується із такими доводами позивача та зазначає, що відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Позивач, в обґрунтування необхідності скасування відповідних абзаців рішення та звіту зазначає, що вона не є особою, відповідальною від Управління за здійснення контролю за об`ємами та якістю виконаних робіт на об`єкті «Капітальний ремонт асфальтобетонного покриття дороги по вулиці Об`їзна в місті Сєвєродонецьк».

Суд звертає увагу, що при цьому позивач не заперечує, що на момент укладення договору від 10.12.2018 № 102/2018 з переможцем закупівлі - Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко», тобто у період, що підлягав дослідженню в межах аудиту, вона виконувала обов`язки начальника Управління.

Згідно із пунктом 4.2 MB 03450778-736:2014 «Методичні вказівки з визначення вартості матеріальних ресурсів, отриманих від розбирання конструкцій, знесення будівель та споруд або отриманих шляхом добування попутно будівництву» усі матеріали, отримані внаслідок виконання дорожніх робіт на об`єктах, є власністю замовника.

Сфера застосування Державних будівельних норм України А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 05.05.2016 № 115 охоплює, зокрема лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури, тобто автомобільні дороги. Пунктом 3.2.9 ДБН визначено, що приховані роботи - будівельні роботи, результати яких закриваються подальшими роботами і потребують перед цим підтвердження їх відповідності вимогам проектної документації.

Згідно із пунктом 8.4.3.1 ДБН приймання прихованих робіт здійснюється безпосередньо перед виконанням наступних робіт, які їх закривають, про що складається акт за формою, наведеною у додатку В до ДБН. Крім того, пунктом 8.4.3.4 ДБН передбачено, що в усіх випадках забороняється виконання наступних робіт до підтвердження відповідної якості виконання попередніх прихованих робіт та відповідальних конструкцій.

Як зазначено в абзаці четвертому на сторінці 48 Звіту, «пунктом 13.4 договору підряду від 10.12.2018 № 102/2018, укладеного між Управлінням розвитку та утримання мережі автомобільних доріг області Луганської ОДА (в. о. начальника Романовська І. В.) та TOB «Данко» за об`єктом «Капітальний ремонт асфальтобетонного покриття дороги по вулиці Об`їзна в м. Сєвєродонецьку», передбачено, що при розрахунках за обсяги виконаних робіт, вартість матеріальних ресурсів, отриманих від розбирання конструкцій, знесення будівель і споруд та придатних для подальшого використання, залишаються на обліку у підрядника, а замовнику повертається їх вартість зворотними сумами. За наявності таких матеріальних ресурсів оформлюється акт визначення обсягів та вартості зазначених матеріалів за підписами комісії відповідно до MB 03450778-736:2014». Таким чином, у Звіті підтверджується, що на етапі укладання Договору вимоги щодо питань отримання зворотних матеріальних ресурсів було дотримано.

Однак у подальшому, як зазначено відповідачем під час перевірки, вимоги пункту 4.2 вказівок та 13.4 Договору не виконано, про що свідчить відсутність актів щодо оцінки та оприбуткування Управлінням зворотного матеріалу за об`єктом.

Водночас, як вбачається із вищенаведених положень ДБН, такі акти мали бути складені не пізніше початку завезення та укладання на дорозі асфальтобетонних сумішей.

Оскільки укладання на об`єкті гарячих асфальтобетонних сумішей закривало результати фрезерування старого асфальтобетонного покриття, то виконані роботи з холодного фрезерування та транспортування зворотних матеріалів вимагали складання акту прихованих робіт та акту визначення обсягів і вартості зворотних матеріалів з результатами безпосереднього обстеження на об`єкті до початку робіт з укладання нового асфальтобетону.

Згідно з наданими до аудиту товарно-транспортними накладними та записами в журналі виконаних робіт про роботу котків, завезення асфальтобетону та робота котків розпочалися 11.12.2018 року.

Відтак, всі необхідні акти мали бути складені не пізніше 10.12.2018 року, тобто протягом періоду виконання позивачем обов`язків начальника Управління.

Суд зазначає, що позивач доказів на спростування вказаних обставин суду не надав.

В зв`язку із наведеним, твердження позивача про те, що на момент виконання робіт на об`єкті вона не виконувала обов`язки начальника управління та не була особою, відповідальною від управління за здійснення контролю за об`ємами та якістю виконаних робіт на об`єкті, є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача, в зв`язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242-243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа