Рішення № 91374983, 04.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

04 вересня 2020 р. справа №520/10012/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Панченко О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пройдака С.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ст.287 КАС України адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) провизнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), яка полягає у тривалому невиконанню вищевказаних судових рішень - протиправною;

- стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди грошову суму у розмірі 81134,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом майже 10 років він є стягувачем за виконавчими провадженнями ВП№28072889 від 01.06.2011 року, ВП№16136702 від 30.11.2019, ВП №31715506, ВП№3090885, ВП№37981193 та ВП№58150003 та ВП№60246720 від 08.10.2019 року. На даний час вказані виконавчі провадження не виконані, чим позивачу завдано моральної шкоди. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач - Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову, посилаючись на те, що державним виконавцем при виконанні вказаних позивачем виконавчих проваджень були вчинені всі виконавчі дії відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим відсутні законодавчі підстави для задоволення позову.

Позивач прибув у судове засідання, вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надсилав, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст.39 Закону визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

З матеріалів справи, судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) перебувало виконавче провадження №60246720 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 по справі №520/4518/19, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 року у відповідності до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

08.10.2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) відкрито виконавче провадження №60246720 з примусового виконання листа по справі №520/4518/19 від 27.08.2019 року, виданого Харківським окружним адміністративним судом. На адресу боржника - Головного управління ПФУ в Харківській області направлено постанову про відкриття провадження та надано строк для добровільного виконання рішення суду.

Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області №7498/04.27-20 від 21.10.2019 року повідомлено державного виконавця, що рішення суду від 27.08.2019 по адміністративній справі №520/4518/19 виконано в частині нарахування, а саме протоколом від 16.08.2019 року нараховано позивачу пенсію за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 року у розмірі 37908,15 грн. До управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУ ПФУ в Харківській області, де ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку з вересня 2018 року надано додатковий атестат із інформацією про суму доплати за рішенням суду. Також повідомлено, що виплата заборгованості буде провадитися відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.

У зв`язку з невиконанням боржником рішення суду від 27.08.2019 по адміністративній справі №520/4518/19, державним виконавцем 29.10.2019 року та 12.11.2019 року прийняті постанови про накладення штрафу у відповідності до норм ст.63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

12.11.2019 року державний виконавець звертався до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України і Харківській області на користь ОСОБА_1 коштів (пенсії) у сумі 37908,15 грн, які нараховані за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 по справі №520/4518/19 заяву державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення повернуто заявнику.

28.02.2020 державним виконавцем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11, ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" та направлено до Головного управління Національної поліції у Харківській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та розгляд питання про притягнення посадових осіб ГУ ПФУ в Харківській області, відповідальних за виконання рішення суду по справі №520/4518/19 від 27.08.2019 року до кримінальної відповідальності за невиконання виконавчого листа №520/4518/19 виданого Харківським окружним адміністративним судом 27.08.2019 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року в адміністративній справі №520/4068/2020 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків). Скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 28.02.2020 року про закінчення виконавчого провадження №60246720. Зобов`язано державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вирішити питання про вжиття у виконавчому провадженні №60246720 заходів, передбачених п.1 та 10 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження ". У задоволенні решти позову - відмовлено.

Як зазначає представник відповідача у письмовому відзиві на позов, в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність, оскільки, на адресу відділу не надходило набравше законної сили рішення суду від 17.04.2020 року по справі №520/4068/2020, що унеможливлює його виконання в частині відновлення виконавчого провадження ВП №60246720.

Вирішуючи спір по суті в заявленій частині позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 5 статті 251 КАС України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Згідно даних Діловодство спеціалізованого суду, встановлено, що Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) надсилалась копія рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року по справі №520/4068/2020, яка отримана ним 27.04.2020 року.

06.08.2020 року державний виконавець звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про видачу рішення суду від 17.04.2020 по справі №520/4068/2020, яке набрало законної сили.

07.08.2020 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року по справі №520/4068/2020 набуло законної сили.

Відповідно до частини 4 та 9 статті 251 КАС України, копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством.

За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Таким чином, законодавство не покладає на суд обов`язок щодо направлення повторної копії рішення суду учаснику справи, а навпаки зобов`язує учасника справи самостійно отримати копію рішення суду, що видається за його заявою.

Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що доводи відповідача щодо невиконання рішення суду у зв`язку з його не отриманням та відсутності з цих підстав протиправної бездіяльності з боку Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), що виражається в невиконанні приписів п.1 та 10 ч.3 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження" в рамках виконавчого провадження №60246720 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної адміністративної справи.

Суд звертає увагу, що розглядаючи адміністративний позов про бездіяльність органу виконавчої служби, суд враховує, що, Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін" ("Жовнер проти України", №56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Отже, відповідачем допущено бездіяльність щодо невчинення всіх необхідних дій для виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 по справі №520/4518/19 в рамках виконавчого провадження №60246720, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невчинення дій в рамках виконавчих проваджень ВП№16136702, ВП№30902885 та ВП№31715506, суд зазначає наступне.

На виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №16136702 з примусового виконання виконавчого листа №2а-16343/08/2070, виданого 19.11.2009 року Харківським окружним адміністративним судом про зобов`язання управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м.Харкові ради нарахувати та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до п.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2008 рік.

30.11.2009 року відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов`язано боржника виконати рішення суду в термін до 06.12.2009 року.

25.02.2010 року до відповідача від начальника Управління соціального захисту та праці Московської районної в м.Харкові ради надійшов лист №03-500, яким повідомлено що ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа №2а-16343/08/2070, виданого 19.11.2009 року Харківським окружним адміністративним судом, нарахована щорічна допомога на оздоровлення на 2008 рік у розмірі 2505,00 грн., передбачена ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Також повідомлено, що розпорядженням №149 від 27.01.2010 щодо виплати нарахованої допомоги направлено до Обласного центру для здійснення виплати нарахованої допомоги.

25.02.2010 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття рішення), в зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження позивачем в судовому порядку не оскаржувалась. На даний час є чинною, виконавче провадження знищено відповідно до п.2 Розділу ХІ Правил діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5, у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Таким чином, беручи до уваги, що державний виконавець пересвідчився в виконанні виконавчого документу, дії стосовно нарахування соціальної допомоги та направлення розпорядження до органу, що здійснює виплату вказаної допомоги боржником виконані, обов`язку щодо стягнення з боржника нарахованої суми допомоги виконавчий лист №2а-16343/08/2070 від 19.11.2009 не містить, суд доходить висновку, що всі необхідні дії щодо виконання виконавчого листа відповідачем вчинені, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №30902885 з примусового виконавчого листа №2-а-2694/11, виданого 12.12.2011 Московським районним судом м.Харкова про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 підвищення до пенсії як інваліду 2-ої групи з виплатою недоотриманих сум за період з 01.01.2007 по 31.07.2008 року та з 01.10.2008 по 09.10.2008 року відповідно до ст.13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551 в редакції чинного Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 23.11.1995 року №458/95-ВР виходячи з розміру 350% мінімальної пенсії за віком на день виплати.

26.01.2012 відповідачем прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано виконати рішення суду в термін до 02.02.2012 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №2027/2а-2694/11 від 01.08.2013 скасовано постанову Московського районного суду м.Харкова від 01.10.2011 року по справі №2027/2а-2694/11 (на підставі якої виданий виконавчий лист №2-а-2694/11 від 12.12.2011) та позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про перерахунок пенсії залишено без розгляду.

09.09.2013 року відповідачем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття рішення), у зв`язку зі скасуванням рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Суд звертає увагу, що постанова про закінчення виконавчого провадження №30902885 від 09.09.2013 року позивачем в судовому порядку не оскаржувалась. На даний час є чинною, виконавче провадження знищено відповідно до п.2 Розділу ХІ Правил діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5, у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Враховуючи, що позивачем доказів порушення чинного на час прийнятті спірного рішення державним виконавцем суду не надано, постанова про закінчення виконавчого провадження №30902885 чинна та в законному порядку не скасована, суд доходить висновку про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо не виконання виконавчого листа №2-а-2694/11 від 12.12.2011, тому суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Також на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження ВП№31715506 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-39, виданого 12.12.2011 Московським районним судом м.Харкова про зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради нарахувати та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч.3 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи" за 2009 рік.

12.03.2012 року прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано виконати рішення суду у 7-денний строк.

09.09.2015 виконавче провадження передано до відділу примусового виконання рішень відповідно до постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження від 09.09.2015.

26.11.2015 року державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття рішення) у зв`язку з тим, що 05.06.2012 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Відповідно до ст.2 цього Закону, держава гарантує виконання рішення суду щодо стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії, боржником яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація. З метою реалізації окремих положень даного Закону Кабінет Міністрів України постановою від 03.09.2014 №440 затвердив Порядок погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою. Відповідно до зазначеного Порядку виконавці документи або рішення суду, що набрали законної сили, які видані або ухвалені до 01.01.2013 подаються до органу державної виконавчої служби для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів для погашення заборгованості.

Згідно пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до частини 5 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин), повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Суд звертає увагу, що постанова про закінчення виконавчого провадження №31715506 від 09.09.2013 року позивачем в судовому порядку не оскаржувалась, доказів повторного звернення позивача з заявою про примусове виконання виконавчого листа №2-а-39, виданого 12.12.2011 Московським районним судом м.Харкова матеріали справи не містять. На даний час постанова про повернення виконавчого документа від 26.11.2015 року є чинною, виконавче провадження знищено відповідно до п.2 Розділу ХІ Правил діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5, у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Беручи до уваги вищевикладене, суд не вбачає з боку відповідача ознак, що свідчать про протиправну бездіяльність, тому у задоволенні цієї частини позовних вимог - відмовляє.

Судом з матеріалів адміністративної справи встановлено, що на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження ВП№37981193 з примусового виконання виконавчого листа №2а-1128/10 виданого 07.09.2012 року Московським районним судом м.Харкова про зобов`язання Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації виплатити на користь ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік згідно ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідно до наданих Управлінням соціального захисту населення та праці Московської районної в м.Харкові ради даних.

26.04.2013 року відкрито виконавче провадження та встановлено боржнику строк для самостійного виконання рішення суду протягом 7 днів.

15.01.2014 боржником повідомлено, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 нараховано відповідну соціальну допомогу в розмірі 3554 грн, та зазначено про неможливість здійснити виплату нарахованих коштів, у зв`язку з відсутністю бюджетних призначень.

07.09.2015 виконавче провадження передано для подальшого виконання до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області на підставі постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження від 31.08.2015.

Постановою державного виконавця від 20.07.2016 на боржника накладено штраф у розмірі 680,00 грн за невиконання рішення суду, надано новий строк для виконання рішення та попереджено про кримінальну відповідальність за його невиконання.

15.08.2016 року відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу на боржника у зв`язку з повторним невиконанням рішення суду.

08.05.2020 року посадова особа відповідача звернулась з поданням до Московського районного суду м.Харкова про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку ст.378 КАС України для виконання судового рішення шляхом стягнення з Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 3554,00 грн. нарахованих як разову грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік згідно ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідно до наданих Управлінням соціального захисту населення та праці Московської районної в м.Харкові ради даних.

За інформацією, наданою відповідачем на даний час дії щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-1128/10 виданого 07.09.2012 року Московським районним судом м.Харкова тривають. Виконавче провадження не закінчено.

Крім того, на виконанні на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень перебуває виконавче провадження ВП№58150003 з примусового виконання виконавчого листа №2027/2а-11859/11 виданого 03.10.2012 року Харківським апеляційним адміністративним судом про зобов`язання Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації здійснити виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням сплачених сум.

25.01.2019 року відкрито виконавче провадження та встановлено боржнику строк для самостійного виконання рішення суду.

11.05.2019 до відділу надійшла відповідь боржника №9120-2від 10.05.2019 про неможливість виконання рішення суду без відповідних бюджетних асигнувань та без порушення Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМУ №440 від 03.09.2014, також повідомлено, що згідно наданого розрахунку Управління праці і соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради №04-2729 від 12.07.2011 ОСОБА_1 призначено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік у розмірі 5532,00 грн.

31.10.2019 року на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця з приводу стану виконання ним судового рішення.

08.05.2020 року посадова особа відповідача звернулась з поданням до Московського районного суду м.Харкова про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку ст.378 КАС України для виконання судового рішення шляхом стягнення з Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 5532,00 грн. нарахованих як разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік згідно ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідно до наданих Управлінням соціального захисту населення та праці Московської районної в м.Харкові ради даних.

За інформацією, наданою відповідачем на даний час дії щодо примусового виконання виконавчого листа №2027/2а-11859/11 виданого 03.10.2012 року Харківським апеляційним адміністративним судом тривають. Виконавче провадження не закінчено.

Суд зазначає, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність - це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб`єкта владних повноважень будь-яких дій.

Разом з тим, з наданих до суду матеріалів вбачається, що відповідач в рамках виконавчих проваджень ВП№37981193 та ВП№58150003 вчиняє, визначені Законом України "Про виконавче провадження", дії щодо виконання вказаних виконавчих документів. Будь-яких доказів невирішення чи ігнорування конкретних зав стягувача щодо вчинення виконавчих дій в рамках зазначених виконавчих проваджень позивачем у судовому засіданні не надано, внаслідок чого суд доходить висновку про відмову у задоволення цієї частини позовних вимог.

Стосовно визнання протиправної бездіяльності щодо невиконання постанови Московського районного суду м.Харкова від 04.05.2011 по справі №2-а-296/11, суд зазначає, що відповідно до наданої представником відповідача відповіді на відзив, ОСОБА_1 з заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, виданого на виконання вказаної постанови суду до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) не звертався.

В той час згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), виконавчий документ з примусового виконання постанови Московського районного суду м.Харкова від 04.05.2011 по справі №2-а-296/11 перебуває на виконанні в Київському відділі державної виконавчої служби м.Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в рамках виконавчого провадження №28072889, а відтак позовні вимоги в цій частині пред`явлені до неналежного відповідача.

В частині позовних вимог про відшкодування на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 17.03.2020 по справі №815/5826/16 та постанові від 22 грудня 2018 року у справі №826/23650/15.

Суд відмічає, що у тексті позову заявника не викладено жодних конкретних доводів з приводу моральної шкоди.

Тексти інших процесуальних документів заявника також зводяться виключно до власного тлумачення змісту норм матеріального права.

Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту спричинення у спірних правовідносинах моральної шкоди заявником до суду не подано.

Між тим, вирішення цієї вимоги має відбуватись за правилами ч.1 ст.77 КАС України, позаяк самого лише твердження заявника про настання моральної шкоди явно та очевидно недостатньо для визнання такого факту реально існуючим.

Доказів зміни звичного режиму життя, погіршення взаємовідносин чи стосунків з іншими учасниками суспільних відносин, настання будь-яких інших негативних наслідків, спричинених подією зносин з органами державної виконавчої служби, а також доказів відносно факторів, котрі мають юридичне значення в аспекті існування моральної шкоди у якості реального явища, заявником до суду не подано.

Відтак, вимогу позивача про стягнення моральної шкоди слід визнати недоведеною.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність вчинених ним дій в рамках виконавчих проваджень ВП№28072889, ВП№16136702, ВП№31715506, ВП№30902885, ВП№37981193, ВП№58150003, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправної бездіяльності щодо невчинення всіх необхідних дій для виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 по справі №520/4518/19 в рамках виконавчого провадження №60246720.

Судові витрати стягненню не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини 3 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, 246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (61002, м.Харків, вул.Ярослава Мудрого, буд.16, код ЄДРПОУ 43315445) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо невчинення всіх необхідних дій для виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 по справі №520/4518/19 в рамках виконавчого провадження №60246720.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко