Рішення № 91371839, 26.08.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 серпня 2020 року м. Ужгород№ 260/1741/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - Гетик О.М.

відповідача: представник - Щадей С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14.04.2020 р. №901 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ужгородського РВП та Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; 2) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14.04.2020 р. №87о/с по особовому складу, в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції" за п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України); 3) поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області; 4) стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15.04.2020 р. до дня ухвалення рішення у справі.

Позовні вимоги аргументовані тим, що 12 лютого 2020 року в останній день перебування у відпустці відчув погіршення стану здоров`я, у зв`язку з чим йому встановлено строк тимчасової непрацездатності, яка тривала до 12 березня 2020 року включно, про що повідомив працівників СКР Ужгородського відділу поліції у телефонному режимі. Однак 13 березня 2020 року (п`ятниця) знову відчув погіршення стану здоров`я та був змушений звернутися до лікаря, що підтверджується відповідною довідкою. У зв`язку з чим не зміг приступити до роботу, про що також повідомив СКР Ужгородського відділу поліції у телефонному режимі. Після повторного відвідування лікаря в понеділок 16 березня 2020 року період непрацездатності був продовжений до 04 квітня 2020 року. Після одужання 04 квітня 2020 року він вийшов на службу, прибув до Ужгородського відділу поліції та надав необхідні документи на підтвердження вказаних обставин. В цей же день дізнався про проведення службового розслідування з приводу його відсутності на службі з 01 січня 2020 року. Таким фактично визнано законність його перебування у відпустці та на лікарняном, окрім одного дня - 13 березня 2020 року. Зокрема комісія не взяла до уваги ту обставину, що він хворів довгий час, хвороба тривала та 13 березня 2020 року він звернувся до лікаря, що підтверджується довідкою. Вказана обставина стало причиною його звільнення зі служби у зв`язку з прогулом. Вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки прогулом, згідно з законодавчими нормами, є відсутність працівника на роботі без поважних причин. Поважними причинами неявки на роботу, в свою чергу, необхідно визнавати обставини, що виключають вину працівника. Тому, враховуючи тривалість хворобливого стану та встановлений 13 березня 2020 року діагноз ГРВІ, вважає свою відсутність на роботі в день перебування у лікаря поважною. Зазначає, що відповідачем при обранні виду дисциплінарного стягнення не враховано всіх обставин його скоєння, попередню поведінку особи та ставлення до службових обов`язків.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив, та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду 26 серпня 2020 року проти позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві на адміністративний позов №209/106/11-2020 від 03.06.2020 р. Зокрема вважає, що за фактом не виходу на службу без поважних причин ОСОБА_1 було призначено службове розслідування, яким встановлено, що 13 березня 2020 року останній був відсутній на службі без поважних причин, що підтверджується поясненнями працівників кримінальної поліції та керівництва підрозділів, чим допустив грубе порушення трудової та службової дисципліни. З метою уникнення відповідальності ОСОБА_1 повідомив дисциплінарну комісію, що 13 березня 2020 року був відсутній на службі у зв`язку з перебуванням на прийомі у лікаря. Разом з тим, про невихід на службу позивач безпосереднього керівника чи підрозділ кадрового забезпечення не проінформував. Вважає неналежним доказом долучену позивачем до матеріалів справи довідку амбулаторії загальної практики сімейної медицини №1, оскільки така є виключно документом інформаційного характеру та не відповідає формі, визначеній для листка непрацездатності. Тому вважає, що оскаржені накази прийняті відповідно до норм чинного законодавства та скасуванню не підлягають.

09 червня 2020 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій проти доводів відповідача, наведених у відзиві, заперечив. Зокрема, стосовно несвоєчасного повідомлення про не вихід на роботу 13 березня 2020 року стверджує, що повідомляв про це СКР Ужгородського ВП, але з огляду на стан здоров`я не може пригадати точний час. Окрім того, вказана обставина не була підставою звільнення, а тому не може бути предметом доказування. Не заперечує доводи відповідача про те, що довідка не є належним доказом повної непрацездатності, однак, на його думку, вона підтверджує обставини, які мають враховуватися судом у своїй сукупності з іншими наявними доказами. Зокрема, слід взяти до уваги перебування позивача на лікарняному з 12.02.2020 по 12.03.2020, а також подальше лікування одразу після вихідних з 16.03.2020 по 03.04.2020 р., що є свідченням безперервного перебігу хвороби.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент звільнення ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) перебував на службі в органах Національної поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - УВП ГУНП в Закарпатській області).

28 березня 2020 року начальник УВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_2 звернувся з рапортом до начальника ГУНП в Закарпатській області, в якому повідомив про відсутність на робочих місцях підлеглих працівників, в тому числі, ОСОБА_1 з 01.01.2020 року та просив призначити службове розслідування.

Наказом ГУНП в Закарпатській області «Про створення дисциплінарної комісії та призначення службового розслідування» від 30 березня 2020 року №796 призначено службове розслідування за фактом не виходу на службу з 01 січня 2020 року без поважних причин, в тому числі, ОСОБА_1 .

Як вбачається з висновку службового розслідування, опитані співробітники УВП ГУНП в Закарпатській області та ВКП УВП ГУНП в Закарпатській області повідомили, що ОСОБА_1 з 01 січня по 30 березня 2020 року на службу не виходив. Разом з тим, службовим розслідуванням встановлено, що у період з 19 грудня 2019 року по 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 перебував у відпустці, а з 13 лютого 2020 року - на лікарняному, про що усно в телефонному режимі повідомив начальника ВКП УВП ГУНП в Закарпатській області та працівників СКЗ УВП ГУНП в Закарпатській області. Відповідно до інформації з КНП «Мукачівська ЦРЛ», у період з 12 лютого по 12 березня 2020 року та з 16 березня по 03 квітня 2020 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні у Мукачівській ЦРЛ, що підтверджується листками непрацездатності серії АКА №076882 від 12.02.2020 р., серії АКА №077555 від 29.02.2020 р., серії АКА 077780 від 16.03.2020 р.

Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 13 березня 2020 року повинен був перебувати на службі, однак безпричинно був відсутній, що свідчить про скоєння останнім дисциплінарного проступку та грубе порушення вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, Кодексу законів про працю.

При цьому з метою уникнення відповідальності ОСОБА_1 повідомив дисциплінарну комісію, що 13 березня 2020 року був відсутній на службі у зв`язку з тим, що перебував на прийомі у лікаря у Мукачівській ЦРЛ, а тому з поважних причин.

За результатами проведеного службового розслідування складено Висновок від 13 квітня 2020 року, затверджений начальником ГУНП в Закарпатській області, відповідно до якого відомості, що стали підставою для призначення службового розслідування, вважати такими, що підтвердилися. За скоєння дисциплінарного проступку та грубе порушення вимог п.п. 1 п. 1 та пп. 2 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 п. 1 ст. 18 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2 п. 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, п. 7 розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю, що проявилося у невиході на службу 13 березня 2020 року ОСОБА_1 , відповідно до пп. 7 п. 3 ст. 13 розділу 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнити із служби в поліції.

П. 1 наказу ГУНП в Закарпатській області від 14.04.2020 р. №901 за скоєння дисциплінарного проступку та грубе порушення вимог п.п. 1 п. 1 та пп. 2 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 п. 1 ст. 18 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2 п. 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, п. 7 розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю, що проявилося у невиході на службу 13 березня 2020 року ОСОБА_1 , відповідно до пп. 7 п. 3 ст. 13 розділу 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України звільнено із служби в поліції.

Наказом ГУНП в Закарпатській області від 14.04.2020 р. №87 о/с, відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого відділу кримінальної поліції УВП ГУНП в Закарпатській області, з 14 квітня 2020 року.

З метою захисту порушеного права на працю, що проявилося у незаконному, на думку позивача, звільненні, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо законності звільнення позивача із займаної посади, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадянам згідно ст. 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 р. №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580).

Згідно ст. 3 вказаного Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №580, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Ст. 18 Закону №580 регламентує основні обов`язки поліцейських, серед яких, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

За приписами ч. 1, 2 ст. 19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження регламентується нормами Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" №2337-VIII від 15.03.2018 р. (далі - Дисциплінарний статут).

Так, службова дисципліна в розумінні Дисциплінарного статуту є дотриманням поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

В свою чергу дисциплінарним проступком згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходу за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту).

Нормами ч. 3 передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Як вбачається з наведеного ГУНП в Закарпатській області правового обґрунтування скоєного ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який проявляється у відсутності без поважних причин на роботі 13 квітня 2020 року, такий є свідченням грубого порушення: пп. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, що передбачає необхідність знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону №580, які передбачають обов`язок неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Слід зазначити, що ні Законом №580, ні Дисциплінарним статутом ані іншими підзаконними нормативними актами не врегульовані питання відповідальності поліцейського за прогул, як не надано визначення такого поняття.

Хоча за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відтак, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №825/598/17.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

На недотримання вказаної норми, як на підставу застосування до ОСОБА_1 обраного виду дисциплінарного стягнення, посилається відповідач в наказі №901 від 14.04.2020 р.

Передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Таким чином, ключовим в даному випадку є не безумовна відсутність працівника на роботі, а тільки та, що була допущена за відсутності поважних причин.

Тому для правильного вирішення питання про законність звільнення позивача зі служби суд повинен надати оцінку причинам його відсутності на роботі, обставинам за яких вчинено проступок, а також наявності вина працівника.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, відповідно до якої поважними причинами визнаються такі, що виключають вину працівника.

Обов`язковість встановлення вини поліцейського для застосування до такого дисциплінарного стягнення передбачається також нормами ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.

Судом встановлено, що у період з 12 лютого по 12 березня 2020 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні у Мукачівській ЦРЛ та 13 березня 2020 року повинен був стати до роботи, що підтверджується листками непрацездатності серії АКА №076882 від 12.02.2020 р., серії АКА №077555 від 29.02.2020 р.

Разом з тим 13 березня 2020 року ОСОБА_1 на службу не вийшов. Свою відсутність на роботі вказаного дня позивач пояснив поганим самопочуттям та пов`язаним з цим відвідуванням лікаря. Дана обставина підтверджується довідкою №102, виданою лікарем Амбулаторії загальної практики сімейної медицини КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мукачівської міської об`єднаної територіальної громади», засвідченою його підписом та печаткою. Зі змісту такої довідки вбачається, що ОСОБА_1 13 березня 2020 року дійсно був на амбулаторному прийомі в лікаря з приводу ГРВІ та гіпертермічного синдрому.

Аналогічні пояснення були надані під час проведення службового розслідування, що підтверджується матеріалами справи.

Суд зауважує, що відповідач не стверджує про недостовірність вказаної довідки, не заперечує факт відвідування 13 березня 2020 року ОСОБА_1 лікаря, зумовлений погіршенням стану його здоров`я. Більше того, в ході судового розгляду відповідач визнав, що позивач в телефонному режимі повідомляв працівників ГУНП в Закарпатській області про свою тривалу відсутність на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Правомірність прийнятого рішення та застосування до позивача обраного виду дисциплінарного стягнення відповідач пояснює виключно тим, що надана позивачем довідка не може вважатися належним доказом на підтвердження тимчасової непрацездатності працівника, а отже, не доводить поважність причин відсутності такого на роботі.

Однак суд не може погодитися з такою позицією ГУНП в Закарпатській області з огляду на наступне.

Положеннями Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України №455 від 13.11.2001 р. (далі - Інструкція), дійсно передбачено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Поряд з цим, п. 2.19 Інструкції також встановлено, що особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов`язковим зазначенням часу проведеної консультації.

Отже, суд вважає, що, наявність поважних причин неявки на роботу за станом здоров`я може підтверджуватися не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами (постанови Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, від 25.03.2020 р. №200/1648/17).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин відсутності ОСОБА_1 на роботі 13 березня 2020 року та можливості застосування до нього обраного виду дисциплінарного стягнення, суд оцінює надану в якості доказу довідку №102 в сукупності з іншими обставинами справи. Зокрема, суд враховує те, що позивач до та одразу після відвідування лікаря 13 березня 2020 року перебував на тривалому лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності встановленої форми та завіреними відповідними печатками лікарів. Зазначені документи були також взяті до уваги дисципліною комісією під час проведення службового розслідування за фактом відсутності ОСОБА_1 на роботі з 01.01.2020 р. При цьому комісія підтвердила поважність причин відсутності позивача на роботі за вказані у листках непрацездатності періоди.

Суд також враховує територіальну віддаленість місця лікування та місця роботи позивача. Зокрема, те, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні та відвідував лікаря 13 березня 2020 року у м. Мукачево, тоді як місце проходження ним служби розташоване в м. Ужгороді.

З огляду на вказані обставини справи у їх сукупності суд вважає, що надана позивачем довідка №102 є належним доказом відсутності позивача на роботі 13 березня 2020 року з поважних причин.

Суд зауважує, що у разі, якщо у відповідача виникли сумніви у достовірності записів у медичній документації, він мав право перевірити їх дійсність шляхом направлення запиту до відповідного медичного закладу. Однак, як підтверджено матеріалами службового розслідування, з відповідними запитами посадові особи відповідача не звертався.

Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що фактично ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 13 по 15 березня 2020 року з огляду на характер його служби, оскільки вказані обставини не були підставою для його звільнення відповідно до наказів №901 від 14.04.2020 р. та №87 о/с від 14.04.2020 р. Так позивач був звільнений за відсутності на роботі тільки протягом одного дня - 13 березня 2020 року.

Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 р. у справі №826/23192/15 зазначив, що вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом не було встановлено скоєння ОСОБА_1 будь-якого іншого вчинку, який би свідчить про невиконання нормативно-правових актів, що визначають повноваження поліції, а також своїх посадових обов`язків чи Присяги поліцейського, за порушення яких до позивача було застосовано обраний захід дисциплінарного стягнення.

Відсутність позивача на роботі 13 березня 2020 р. за станом здоров`я не може бути доказом порушення таким норм п.п.1 п. 1 пп. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону №580, п.п. 1, 2 п. 1 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських та ч. 4 ст. 40 КЗпП України та відповідно належною підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, нормами ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає, що ГУНП в Закарпатській області не доведено обґрунтованість та співрозмірність застосованого до ОСОБА_1 виду дисциплінарного стягнення та подальше звільнення його зі служби, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржені рішення - скасуванню.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 91 Закону №580, особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час. Тобто згідно з чинним законодавством робочий час поліцейських є ненормованим.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок). Так, відповідно до пп. «з» п. 1 даного Порядку він також застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Абз. 3 п. 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

П. 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За правилами п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до довідки ГУНП в Закарпатській області про заробітну плату, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 467,80 грн. (14033,99 + 14033,99 / 60), а середньомісячна заробітна плата - 14034,00 грн. (467,80 * ((29 + 31) / 2).

Відтак, загальна сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 15.04.2020 р. по 26.08.2020 р., що підлягає виплаті на користь позивача, становить 62685,20 грн. При цьому, з вказаної суми слід відрахувати податки, збори та інші обов`язкові платежі, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби. У зв`язку з чим рішення в частині поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді та присудження виплати заробітної плати за один місяць у розмірі 14034,00 грн. підлягає до негайного виконання.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Ф. Ракоці, буд.13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 40108913) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14.04.2020 р. №901 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ужгородського РВП та Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 14.04.2020 р. №87о/с по особовому складу, в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції" за п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

4. Поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на займаній на час звільнення посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 15 квітня 2020 року.

5. Стягнути з Головного управління національної поліції в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 40108913, місцезнаходження: вул. Ференца Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 62685,20 грн. (Шістдесят дві тисячі шістсот вісімдесят п`ять гривень 20 коп.) з відрахуванням податків та зборів.

6. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на займаній на час звільнення посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 14034,00 (Чотирнадцять тисяч тридцять чотири гривні) грн. підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці повний текст рішення виготовлено 08 вересня 2020 року.

СуддяР.О. Ващилін