Рішення № 91368410, 07.09.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 932/3753/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Яровенко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилався на ті обставини, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за відсутності доказів безспірності заборгованості оскільки надані нотаріусу документи не підтверджували безспірність боргу. Крім того, банком не було повідомлено боржника про усунення порушень по кредитному договору. Також, виконавчий напис є незаконним з підстав того, що пропущений строк позовної давності терміном три роки.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2019 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню передано на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову направлено за підсудністю до дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного без повідомлення сторін. Одночасно витребувано у приватного нотаріуса Хари Н.С. документи на підставі яких було виконано виконавчий напис № 4888 від 11 лютого 2020 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року зупинено стягнення на підставі виконавчого документу - на підставі виконавчого напису № 4888, вчиненого 11 лютого 2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 11 634,61 гривень.

07 серпня 2020 року відповідач ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками отримали. Відзив та пояснення по суті позовних вимог надано не було.

20 серпня 2020 року на адресу суду від третьої особи приватного нотаріуса Хари Н.С. на виконання вимог ухвали суду від 18 травня 2020 року направлено належним чином завірені копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис № 4888 від 11 лютого 2020 року.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Отже зміст положень зазначених норм цивільного та цивільного процесуального права свідчить про те, що підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2016 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування № 3007562411001 відповідно до якої ОСОБА_1 отримав суму кредиту у розмірі 5 344,70 гривень на придбання мобільного телефону строком на 24 місяці.

11 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис № 4888 відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 300756241101 від 24 грудня 2016 року, укладеним із ПАТ «ПУМБ». Стягнення заборгованості проводилося за період з 19 листопада 2018 по 19 листопада 2019 року. Сума повної заборгованості складає 11 384,61 гривень в тому числі: заборгованість за сумою кредиту становить 5 344,70 гривень, прострочена заборгованість за комісією становить 2 244,69 гривень, заборгованість за процентами становить 0,35 гривень, неустойка за порушення зобов`язань по кредиту в розмірі становить 3 794,87 гривень. А також, 250,00 гривень за вчинення виконавчого напису.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. від 21 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження № 61351848.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено про те, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис із порушенням вимог закону, а саме, що вказана сума заборгованості не є безспірною та не було дотримано строків позовної давності в три роки.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити про те, що за загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першої ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі в тексті - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

У відповідності з наведеними нормами, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за поданими стягувачем документами, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються,

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі 910/13233/17 від 29.01.2019.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки знайшов своє підтвердження, так як на час вчинення спірного виконавчого напису був відсутній факт безспірності суми заборгованості за кредитним договором, строк позовної давності при вчинені виконавчого напису приватним нотаріусом Харою Н.С. врахований не був.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід стягнути з відповідача у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 206, 259, 263, 264, 265, 268, ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (код ЄДРПОУ 14282829, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (адреса: м. Київ, вул. Тарасівська, 20), приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна (адреса: м. Київ, вул. Р. Окіпної, 4, корп. А, оф. 35-А), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню-задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, вчинений 11 лютого 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 4888.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (код ЄДРПОУ 14282829, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 вересня 2020 року.

Суддя Н.О. Яровенко