Ухвала суду № 91362589, 04.09.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2206/20

Номер провадження 1-кп/629/367/20

УХВАЛА

04 вересня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова, Харківської області питання доцільності продовження запобіжного заходу обвинуваченому:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Лозова, Харківської області, громадянину України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 17.11.2019 Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 309 КК України до 5 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Черкаса О.О.,

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Соколової Р.І.,

в с т а н о в и в:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Ухвалою суду від 10 липня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 07 вересня 2020 року.

В судовому засіданні прокурор Черкас О.О. заявив клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .. В обґрунтування клопотання зазначив, що наявні ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які дають право вважати, що більш м`який запобіжний захід не є достатнім для запобігання вищевказаним ризикам. Зазначив, що судовий розгляд ще не розпочатий, тому є підстави вважати, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадження, незаконно впливати на свідків по справі. Посилався на дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не одружений, не має стійких соціальних зав`язків, раніше судимий, вчинив інкримінований йому злочин в період іспитового строку, тому перебуваючи на свободі може продовжити свою злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, зазначив, що має хворе серце та не отримує належну медичну дорогу в умовах СІЗО. Просив дати можливість пройти обстеження та отримати медичні допомогу, зібрати всі необхідні довідки з приводу захворювання. Зазначив, що не має наміру переховуватися від суду та впливати на свідків по справі.

Захисник-адвокат Соколова Р.І. заперечувала проти клопотання, вказала, що прокурором не надано доказів існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, будучи раніше судимим на шлях виправлення не став і знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, відповідає особі обвинуваченого та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду. Тому суд вважає, що зазначені обставини можуть бути достатніми причинами разом з іншими для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків, не має сім`ї та дітей, офіційно не працевлаштований, не має постійного доходу, тому суд вважає, що існує реальна загроза переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Обставини, які зазначені захисником та обвинуваченим, як підстави для зміни запобіжного заходу, судом не приймаються, оскільки суду не надано переконливих та документально підтверджених даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

З огляду на викладене, з урахування встановлених обставин кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченого, наявності ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, тяжкості можливого покарання, суд не вбачає підстав для застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_1 , незаконно впливати на свідків.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості особи (її характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та їх захисником, проте в даному конкретному випадку суд доходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.

Таким чином, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою до 04 листопада 2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 183, 197, 369-372 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Задовольнити клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області Черкаса О.О.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовживши його дію на строк до двох місяців, тобто до 04 листопада 2020 року в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня винесення ухвали, а саме з 04 вересня 2020 року.

В задоволенні клопотання захисника - адвоката Соколової Р.І. про зміну запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Н.А. Смірнова