Ухвала суду № 91356766, 03.09.2020, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №: 478/1065/20 Провадження №2-з/478/8/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2020 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Іщенко Х.В., при секретарі Луговській А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Казанка заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Плай ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Казанківська районна державна адміністрація, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

20.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Плай ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Казанківська районна державна адміністрація, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації та з заявою про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу користуватися (засівати, обробляти та ін.) належну їй (позивачу) земельну ділянку площею 10,83 га, кадастровий номер 4823684500:03:000:0005, яка розташована на території Новолазарівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посилаючись на те, що вона просить у позові визнати договір недійсним у зв`язку з його не підписанням особисто нею (позивачем), що в подальшому має намір довести під час розгляду справи. Також, невжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони користування майном, може призвести до порушення її прав, як власника земельної ділянки.

Сторони в судове засідання не з`явились, що відповідно до ст.153 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали заяви та перевіривши матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.151, 152 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, та інші відомості, потрібні для забезпечення позову, у тому числі й докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Згідно зі ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв по забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Натомість, у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У позовній заяві йдеться про визнання недійсним договору оренди землі №263 від 01.09.2017 року, укладеного сторонами строком на 49 років та скасування його державної реєстрації, при цьому, договір оренди землі б/н від 30.12.2010 року укладений сторонами строком на 10 років позивачем не оскаржується і згідно нього відповідач має право користуватися (засівати, обробляти та ін.) належну позивачу земельну ділянку до 30.12.2020 року. На підставі викладеного, суд критично ставиться до посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони користування майном, може призвести до порушення її прав, як власника земельної ділянки тому, що на час звернення до суду відповідач не порушив зазначених прав позивача.

Жодних доказів на підтвердження викладених у заяві про забезпечення позову обставин, позивач до суду не надав та не обґрунтував мотиви застосування саме таких заходів забезпечення позову.

При цьому судом враховано, що право приватної власності особи захищається не лише нормами національного законодавства, але і ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою вимог ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Оскільки позивачем не доведено наявність реальної загрози невиконання відповідачем можливого судового рішення і належним чином не обґрунтовано необхідність застосування саме такого заходу забезпечення позову, вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку призведе до порушення вимог ч.3 ст.152 ЦПК України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вид забезпечення позову, обраний позивачем, в даному випадку не буде вважатися співмірним із заявленими позивачем вимогами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-153, п.2 ч.1 ст.293 ЦПК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв по забезпечення позову», суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Плай ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Казанківська районна державна адміністрація, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування його державної реєстрації, – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала складена 03.09.2020 року.

Суддя: