Ухвала суду № 91354844, 03.09.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.09.2020

Справа № 320/4243/16-ц

Провадження № 4с/937/28/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді: Іваненко О.В.,

за участю секретаря: Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котула Артема Михайловича, Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання незаконними постанов приватного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котула Артема Михайловича, Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання незаконними постанов приватного виконавця по виконавчим провадження №61541102, №61539973.

Заявник у вказаній скарзі посилається на те, що 17.03.2020 року ним поштою отримано наступні постанови винесені 12.03.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою A.M.: про відкриття виконавчого провадження з виконання заочного рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки (ВП№61541102); про стягнення з боржника основної винагороди (ВП№61541102); про відкриття виконавчого провадження зі стягнення судового збору у ВП№6 1539973); про стягнення з боржника основної винагороди (ВП№61539973); про арешт коштів боржника (ВП№61539973); про об`єднання виконавчих проваджень №61541102 та №61539973 у зведене виконавче провадження (ВП№61541 102).

28.03.2019 року Мелітопольським міськрайонним судом було прийнято заочне рішення (справа №320/4243/16-ц) і 18.02.2020 року було видано два виконавчі листа.

В резолютивній частині заочного рішення зазначено: «Звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме: нежитлова будівля, загальною площею 124,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченого ЗУ «Про виконавче провадження» із початковою ціною предмета іпотеки у розмірі 1179900 (один мільйон сто сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот) гривень згідно висновку про вартість майна від 03 червня 2016 року та за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому ціни на цей вид майна. За рахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна у встановленому законом порядку задовольнити в повному обсязі вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» в сумі 2 371355 (два мільйони триста сімдесят одна тисяча триста пятдесят пять) гривень 61 коп., та стягнути витрати по оплаті судового збору в розмірі 2338 (дві тисячі триста тридцять вісім) гривень 50коп. Після ознайомлення з постановами, він вважає, що вони підлягають скасуванню з наступних підстав.

Постанова про відкриття виконавчого провадження з виконаним заочного рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки (ВП№61541102) винесена без врахувань вимог ч.2 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження» - Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Отже продаж приміщення на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого є обов`язком особи що виконує рішення - приватний чи державним виконавець і можливість виконання заочного рішення Мелітопольською міськрайонного суду від 28.03.2019 року перебуває поза його суб`єктивної волі.

Постанова про стягнення з боржника основної винагороди (ВП№61541102) в розмірі 237135 гривень 56 копійок винесена без врахувань вимог ч.2 ст.45 ЗУ «Про виконавче провадження» -Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення. Постанова є передвчасною оскільки іпотечне майно ще не продане. Крім того сума невірно розрахована. Вартість іпотечного майна визначена рішенням суду в розмірі 1179900гривень, а приватний виконавець розраховує основну винагороду від суми незрозумілих і нічим не встановлених вимог банку в розмірі 2371355гривень.

Постанова про стягнення з боржника основної винагороди (ВП№61539973) в розмірі 233 гривні 85 копійок винесена без врахувань вимог ч.2 ст.45 ЗУ «Про виконавче провадження» - Розподіл грошових сум, черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Постанова є передвчасною оскільки ним ще не виконана постанова про відкриття виконавчого провадження зі стягнення судового збору в розмірі 2338 гривень 50 копійок (ВП№61539973).

Постанова про арешт коштів боржника (ВП№61539973) винесена без врахувань вимог ч.2 ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження» - Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення. Приватним виконавцем не зазначено які конкретні рахунки ним виявлені.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 447 ЦПК України він просить суд визнати незаконними постанови винесені приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котулою Артемом Михайловичем 12.03.2020 року: про відкриття виконавчого провадження (ВП№61541102); про стягнення з боржника основної винагороди (ВП№61541102); про стягнення з боржника основної винагороди (ВП№61539973); про арешт коштів боржника (ВП№61539973). Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котулу А.М. скасувати оскаржувані постанови.

Заявник в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, вказаною у скарзі.

Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Котула А.М. у судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності, проти задоволення скарги заперечує, та надав письмові пояснення, згідно яких 12.03.2020 року на адресу приватного виконавця надійшла заява про відкриття виконавчого провадження та виконавчий лист виданий Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 28.03.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» витрат по оплаті судового збору в розмірі 2338,50 грн. та про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Виконавчі документи повністю відповідають вимогам ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження», тому відповідно до вимог ст. 3,4,24,25 п.5 ст. 26, 27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавцем того ж дня було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження. Так реалізація нерухомого майна боржника буде здійснюватись приватним виконавцем після проведення опису майна боржника та винесення відповідної постанови, шляхом проведення прилюдних торгів ДП «СЕТАМ». Посилання скаржника на порушення приватним виконавцем норм ч.2 ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження» при винесенні постанов про стягнення з боржника основної винагороди в межах виконавчих проваджень № 61541102 та № 61539973 є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, та вказана норма невірно трактована заявником. Посилання заявник на те, що виконавцем не зазначено конкретні рахунку є необґрунтованим. Після надходження повідомлень про відкриття рахунків боржником від банків України або фінансових установ, приватним виконавцем буде накладено арешт на кошти на конкретних рахунках боржника у відповідності до ч.2 ст.13 ЗУ «Про виконане провадження». Додатково звертає увагу суду на те, що як зазначає заявник у своїй скарзі постанова про відкриття виконавчого провадження була отримана заявником 17.03.2020 року, однак до теперішнього часу боржником не виконано вимог приватного виконавця зазначених у постанові, а саме: не подано декларацію про доходи та майно, що є грубим невиконанням обов`язків боржника у виконавчому провадженні та свідчить про намагання боржника ухилитись від виконання судового рішення. Тому вважає скаргу безпідставною, надуманою, необґрунтованою та яка подана з метою затягування процесу виконання судового рішення.

Представник АТ «Універсал Банк» в судове засідання не з`явився по невідомій суду причині, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, вказаною у скарзі.

Згідно ч.2 ст. 450 ЦПК, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та вивчивши матеріали справи, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, 12.03.2020 року на адресу Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котула А.М. надійшла заява про відкриття виконавчого провадження та виконавчі листи №320/4243/16-ц видані Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області від 28.03.2019 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме: нежитлова будівля, загальною площею 124,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченого ЗУ «Про виконавче провадження» із початковою ціною предмета іпотеки у розмірі 1179900 (один мільйон сто сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот) гривень згідно висновку про вартість майна від 03 червня 2016 року та за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому ціни на цей вид майна. За рахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна у встановленому законом порядку задовольнити в повному обсязі вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» в сумі 2 371355 (два мільйони триста сімдесят одна тисяча триста пятдесят пять) гривень 61 коп., та стягнути витрати по оплаті судового збору в розмірі 2338 (дві тисячі триста тридцять вісім) гривень 50коп. та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» витрат по оплаті судового збору в розмірі 2338 (дві тисячі триста тридцять вісім) гривень 50коп. (а.с.46-47, 52-53).

12.03.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котула А.М. по ВП №61539973 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди та про арешт коштів боржника, по виконавчому листу №320/4243/16-ц від 12.03.2020р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» витрат по оплаті судового збору в розмірі 2338 (дві тисячі триста тридцять вісім) гривень 50коп. (а.с.48-51).

12.03.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Котула А.М. по ВП №61541102 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, по виконавчому листу №320/4243/16-ц від 12.03.2020р. про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на користь ПАТ «Універсал Банк» (а.с.54-55).

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст.30 ЗУ «Про виконавче провадження», виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

На виконання вимог зазначеної статті, виконавчі провадження № 61539973 та № 61541102 були об`єднані у зведене виконавче провадження № 61541600 (а.с.56).

Щодо обставин на які посилається заявник у своїй скарзі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно абз.2 ч.2 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження», боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Так у виконавчому документі судом визначено боржника, а саме ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно постанови від 12.03.2020р. по ВП № 61539973 «Про зміну (доповнення) реєстраційних даних боржника» приватним виконавцем було встановлено РНОКПП боржника ОСОБА_1 НОМЕР_1 . Таким чином постанова про відкриття провадження була винесена приватним виконавцем з урахуванням вимог ч.2 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно ст.1 ЗУ «Про органи і осіб що здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених ЗУ «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Посилання заявника на те, що «продаж приміщення на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого є обов`язком особи, що виконує рішення - приватний чи державний виконавець і можливість виконання заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду 28.03.2019 перебуває поза його суб`єктивної волі», є необгрутованим, оскільки на боржника жодним чином не було покладено обов`язку щодо реалізації майна, а тому воно не відповідає чинному законодавству, а є власним міркування заявника.

Відповідно до п. 7 ст. 31 ЗУ «Про органи і осіб що здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Так на виконання вимог зазначеної статті приватним виконавцем 12.03.2020 було винесено постанову «Про стягнення з боржника основної винагороди» в якій чітко зазначено розрахунок розміру основної винагороди, зроблений відповідно до п. 19 «Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 08.09.2016, згідно якого приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Таким чином, сума основної винагороди приватним виконавцем була розрахована у розмірі 10% від суми боргу зазначеної виконавчим документом, у розмірі 2371355,61 грн. і складає 237135,56 грн., а тому посилання заявника про розрахунок суми винагороди від вартості іпотечного майна у розмірі 1179900грн. є необґрунтованим.

Згідно ч.1, 2 ст.45 ЗУ «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Посилання заявника на порушення приватним виконавцем норм ч.2 ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження» при винесенні постанов про стягнення з боржника основної винагороди в межах виконавчих проваджень № 61541102 та № 61539973 є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, та вказана норма невірно трактована заявником.

Відповідно до ч.1, 2,3 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» 1. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. 2. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. 3. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Судом встановлено, в порядку виконання вимог вищевказаної статті, приватним виконавцем в день відкриття виконавчого провадження було винесено постанову «Про арешт коштів боржника» № 61539973 про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення заборонено законом, яку було направлено для виконання до АТ «УніверсалБанк» та АТ КБ «ПриватБанк», а тому твердження заявника, що приватним виконавцем порушено вимоги ч.2 ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження» не обґрунтовані належними доказами.

Згідно з ч.3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд дійшов до висновку про те, що посилання заявника у скарзі на порушення приватним виконавцем вимог ЗУ «Про виконавче провадження» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та дослідження матеріалів справи, прийняті приватним виконавцем рішення винесено згідно вимог чинного законодавства та не порушують прав заявника.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 449-453 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Котула Артема Михайловича, Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання незаконними постанов приватного виконавця – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко