Ухвала суду № 91349391, 07.09.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07 вересня 2020 року справа № 855/18/20

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 855/18/20

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління національної поліції в Черкаській області, відділу примусового виконання рішень Управління Головного територіального управління юстиції у Черкаській області

про визнання протиправними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 60752359, прийнято ухвалу.

06.08.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Шостого апеляційного адміністративного суду із скаргою до національної поліції в Черкаській області, відділу примусового виконання рішень Управління Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, просить:

- визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Київ) Вельган О.В. щодо прийняття постанови від 22.04.2020 про закінчення виконавчого провадження №60752359 незаконними;

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Київ) Вельган О.В. від 22.04.2020 про закінчення виконавчого провадження №60752359.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 скаргу ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління національної поліції в Черкаській області, відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 60752359 передано на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

01.09.2020 справа № 855/18/20 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу передано судді Л.В. Трофімовій.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Відповідно до статті 383 ЦПК (у редакції до 15.12.2017), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, порушено їх права чи свободи.

За правилами цивільного судочинства розглядаються скарги виключно на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання судових рішень, ухвалених у цивільних справах. Порядок оскарженні рішень, дій чи бездіяльності виконавців було врегульовано розділом VII ЦПК України (у редакції до 15.12.2017), зараз регулюється тим же самим розділом статтями – 447-453 ЦПК України, що передбачає інший порядок оскарження порушених виконавцем прав. Так, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

ВП ВС відступила від висновку КЦС ВС та зазначила, що перелік заяв і скарг, за подання яких не справляється судовий збір, наведений у частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір», і у цьому переліку відсутні скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби. Судовий збір має справлятися на загальних підставах – постанова від 29.05.2018 у справі № 915/955/15 (провадження № 12-66гс18) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74506127.

Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону.

Відповідно до частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України – якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановлена з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, що необхідно сплатити.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. До заяви не надано доказів сплати судового збору.

Позовна заява містить вимоги немайнового характеру, тому судовий збір за подання даної позовної заяви становить 840,80 грн. Належними реквізитами для сплати судового збору є: отримувач коштів - 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38031150; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA418999980313121206084023002; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Черкаський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Особа має право звернутися до адміністративного суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України для оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

У поданій заяві не зазначено відомі номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління національної поліції в Черкаській області, відділу примусового виконання рішень Управління Головного територіального управління юстиції у Черкаській області та не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відділу примусового виконання рішень Управління Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Суд зазначає, що статтею 6 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі – Закон № 1403) передбачено, що систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Наказом Міністерства юстиції від 20.04.2016 № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі. До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

Належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, а саме: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 303/3418/17 (ЄДРСР 82315800).

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

У заяві у якості відповідачів визначено Міністерство внутрішніх справ України в Черкаській області, Головне управління національної поліції в Черкаській області, відділ примусового виконання рішень Управління Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, а позовні вимоги сформовано до відділу примусового виконання рішень Управління Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. «Порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес»: - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

Відповідно до офіційного тлумачення частини 1 статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп: частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може належати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності. Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтовано пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Peretyaka and Sheremetyev проти України, 21.12.2010, №45783/05).

Позивачем у заяві не зазначено, яке право позивача порушено з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України кожним із відповідачів.

Згідно з частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Висновок Великої Палати ВС: рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ - постанова від 24.04.2019 у справі № 914/3587/14 (провадження № 12-34гс19) http://www.reyestr. court.gov.ua/Review/81691841.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Штраф за невиконання судового рішення накладається на керівника суб`єкта владних повноважень незалежно від того чи залучався такий керівник як відповідач при його прийнятті (постанова КАС ВС від 18.07.2019 у справі № 813/213/17).

Відповідно до частини 7 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою. З урахуванням ухвали Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 800/592/17 клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення може бути подано і після ухвалення судового рішення.

Згідно з частиною 8 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця).

Якщо має місце протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі, позивач має право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з окремим новим позовом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (http://www.reyestr.court. gov.ua/Review/83105346; http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74927343; http://www. reyestr.court.gov.ua/Review/79973614) наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, що не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Верховний Суд неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен в силу закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов`язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії (постанова КАС ВС від 04.08.2020 у справі № 340/2074/19).

Верховний Суд у таких справах зазначає, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Судом встановлено, що Київський апеляційний адміністративний суд 12.05.2016 зобов`язав Головне управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в органи Національної поліції в Черкаській області (постановою Черкаського окружного адміністративного сулу від 30.03.2016 у задоволенні позову було відмовлено).

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_1 не зазначає який Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України у контексті реалізації повноваження «вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_3 на службу в органи Національної поліції в Черкаській області» з огляду на пункт 11 частини 1 статті 22 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII – приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону, а також не надає роз`яснення відповідного суду щодо механізму виконання рішення у контексті «вирішення питання щодо прийняття» за змістом прийнятого рішення, позаяк резолютивна частина постанови КААС від 12.05.2016 не містить вимоги «поновити та/або прийняти на службу».

ЄСПЛ вказує про те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, що може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, що призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення 26.07.2007 у справі Walchli проти Франції 35787/03, п. 29, 08.03.2017 у справі ТОВ «Фріда» проти України 24003/07, п.33).

Недоліки позову є очевидними і суттєвими, а тому унеможливлюють відкриття провадження в адміністративній справі та використання стадії судового провадження для виправлення помилок позивача/заявника, що можуть і повинні усуватися на стадії подання позову/виправлення його недоліків (справа №9901/311/19).

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, статтею 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління національної поліції в Черкаській області, відділу примусового виконання рішень Управління Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 60752359 залишити без руху.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:

- позовної заяви із зазначенням: відомих номерів засобів зв`язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти відповідачів; належних відповідачів із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; позовних вимог до кожного з відповідачів; обґрунтування порушеного права з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України кожним з відповідачів;

- доказів сплати судового збору у сумі 840,80 грн;

- визначеного способу захисту порушеного права згідно Кодексу адміністративного судочинства України.

Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Л.В. Трофімова