Рішення № 91349176, 25.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

25.08.2020р. справа №520/8669/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., за участі секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - не прибув, представника відповідача - Довгаль В.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ТОВ "Інститут Харківпроект" до ГУ ДПС у Харківській області проскасування податкового повідомлення-рішення, -встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут Харківпроект» (далі за текстом - заявник, платник, ТОВ, Товариство), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 24.03.2020р. №00000070504.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що оскаржене рішення грунтується на помилкових судженнях контролюючого органу, оскільки ТОВ податкової дисципліни не порушувало, податок на додану вартість обчислювало правильно, на розрахунки із Державою відносило виключно показники правильно складених первинних документів у межах реально проведених господарських операцій, котрі призвели до фактичної зміни стану активів, адже господарські зобов`язання сторонами правочинів були виконані у повному обсязі, а самі правочину закону не суперечать, були вчинені платником без наміру на одержання безпідставної податкової вигоди.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, податковий орган, контролюючий орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що проведений захід податкового контролю показав на вчинення особою податкового правопорушення за рахунок віднесення на розрахунки із Державою по податку на додану вартість показників первинних документів, які були складені контрагентами–підрядниками у межах нереальних господарських операцій за нікчемними правочинами, де контрагенти–підрядники не мали об’єктивної змоги виконати господарські зобов’язання.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

На підставі наказу від 07.02.2020 р. №744 відносно заявника контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку по взаємовідносинам з ТОВ "Інвестбуд Регіон-Сервіс" за грудень 2018 року та з ТОВ "Стальмодерн" за квітень 2019 року.

Результати проведеного заходу контролю оформлені актом від 25.02.2020р. №538/20-40-05-04-07/02497996 (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту викладені судження контролюючого органу про вчинення особою низки податкових правопорушень, а саме: порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.10 ст.201, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму ПДВ 265.750,00 грн.., в т.ч. у грудні 2018 року на суму 166.666,66 грн.; у квітні 2019 року на суму 99 083,33 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати на суму ПДВ 265.750,00 грн., ; в т.ч. у грудні 2018 року на суму 166.666,66 грн.; у квітні 2019 року на суму 99.083,33 грн. за рахунок віднесення на розрахунки із державою по податку на додану вартість показників первинних документів, які були складені контрагентами – постачальниками (ТОВ "Інвестбуд Регіон-Сервіс" та ТОВ "Стальмодерн") у межах нереальних господарських операцій за нікчемними правочинами, де контрагенти – постачальники не мали об`єктивної змоги виконати господарські зобов`язання.

Доказами, які були використані контролюючим органом на підтвердження власного судження про вчинення особою податкового правопорушення, послугували: по епізоду взаємовідносин з ТОВ "Інвестбуд Регіон-Сервіс" - складена ГУ ДФС у Харківській області (тобто юридичним та фактичним правопопередником відповідача) Узагальнена податкова інформація від 13.08.2019р. №606/20-40-14-05-08, судові рішення у досудовому розслідуванні по кримінальному провадженню, зокрема, ухвала Заводського районного суду м.Миколаєва від 15.07.2019 р. №487/2133/19, а також отриманий від органів прокуратури протокол допиту керівника контрагента як свідка у кримінальному провадженні; по епізоду взаємовідносин із ТОВ "Стальмодерн" - Узагальнена податкова інформація за період діяльності лютий-травень 2019р..

24.03.2020р. з посиланням на Акт контролюючим органом було видане податкове повідомлення-рішення №0000070504 про визначення грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 332.187,50 грн. (основний платіж – 265.760,00грн.; штраф – 66.437,50грн.)

Не погодившись із відповідністю закону вчиненого адміністративним органом управлінського волевиявлення з приводу самостійного визначення грошових зобов’язань платника податків, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. приводи та підстави здійснення податкового контролю за дотриманням учасниками суспільних відносин податкової дисципліни; зміст та обсяг повноважень податкових органів; процедура реалізації повноважень контролю регламентована, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

Так, за визначенням п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; а за правилами п.п.62.1.3 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України за результатами зустрічних звірок складається довідка, що надається суб`єкту господарювання у десятиденний строк.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Складання будь-яких інших офіційних письмових документів за наслідками заходів податкового контролю (у тому числі і Узагальненої податкової інформації) національним законом України взагалі не передбачено.

Тому суд вважає, що такі документи створюються контролюючими органами поза дією ч.2 ст.19 Конституції України, а відтак, мають нездоланний та непереборний дефект походження і тому не можуть бути сприйняті у якості допустимих доказів вчинення особою податкового правопорушення.

Окрім того, у контексті спірних правовідносин має місце випадок, коли один і той же територіальний орган системи ДПС України (ДФС України) спочатку штучно створює непередбачений законом офіційний письмовий документ із найменуванням Узагальнена податкова інформація, де викладає власні судження з приводу дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни, а потім використовує цей же документ, але уже у якості доказу вчинення податкового правопорушення контрагентом платника податків–покупцем.

Суд вважає, що окреслені умови створення згаданого документу у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року унеможливлюють віднесення Узагальненої податкової інформації до кола допустимих доказів вчинення особою податкового правопорушення.

Насамкінець, в аспекті юридичного значення складеного контролюючим органом офіційного письмового документа з найменуванням Узагальнена податкова інформація суд зважає на ясно, чітко та однозначно сформульоване законодавцем у п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України застереження, у силу якого контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Таким чином, закон забороняє використовувати у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення навіть акт податкової перевірки у разі, коли винесена за таким актом податкове повідомлення-рішення не доведено до відома платника податків або втратило юридичну дію.

Сукупність перелічених судом факторів виключають існування правових підстав для визнання за будь-яких умови Узагальненої податкової інформації доказом вчинення особою податкового правопорушення.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №826/6245/18 рішення кримінального суду у межах досудового розслідування в кримінальному провадженні є формою здійснення судового контролю на предмет підставності, вагомості та достатності причин для втручання органів досудового розслідування у цивільні і господарські права учасників суспільних відносин, а тому ці судові акти не мають жодного преюдиціального значення у розумінні ч.6 ст.78 КАС України у справі про вчинення податкового правопорушення.

Окрім того, у цій же постанові міститься і висновок Верховного Суду про те, що рішення кримінального суду про затвердження угоди у кримінальному провадженні не зумовлює автоматичного настання наслідків у вигляді доведення нереальності господарських операцій.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що за юридичною природою, змістом та створюваними наслідками доказом вчинення особою податкового правопорушення може бути виключно діючий (тобто такий, що набув законної сили) обвинувальний вирок суду у кримінальному провадженні, адже п.п. 83.1.4 ст.83 Податкового кодексу України указано для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є судові рішення.

При цьому, і судові акти кримінального суду під час досудового розслідування кримінального провадження, і діючі обвинувальні вироки у кримінальному провадженні не охоплюються визначенням податкової інформації за ч.1 ст.16 Закону України «Про інформацію» як сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України, адже є матеріалами кримінального провадження.

До матеріалів кримінального провадження за юридичною природою та джерелом походження належить віднести і протоколи допиту осіб як письмовий результат вчинення відповідної слідчої дії.

Відтак, ці документи здатні призвести до виникнення сумніву у дотримання особою податкової дисципліни, але не можуть бути кваліфіковані у якості беззаперечних та достатніх доказів вчинення податкового правопорушення, адже підлягають перевірці за критеріями допустимості, належності, правдивості, достовірності, відсутності примусу чи інших чинників незаконності створення кримінальним судом у межах судового розгляду кримінального провадження.

Суд вважає, що ці документи можуть бути кореспондовані у власно отримані контролюючим органом у ході перевірки пояснення громадян.

Так, п.п.20.1.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право запрошувати платників податків, зборів, платежів або їхніх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, дотримання вимог законодавства з інших питань, у тому числі законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); а відповідно до п.п.20.1.3 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Проте, у спірних правовідносинах контролюючим органом посадових (службових) осіб та засновників контрагентів заявника – постачальників не запрошувалось, пояснень від перелічених громадян не відбиралось.

Цей недолік в організації функції контролю за податковою дисципліною не може бути виправлений судом у силу дії ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України.

Підпунктом 20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Проте, у спірних правовідносинах контролюючим органом процедури проведення зустрічних звірок контрагентів заявника – постачальників не ініціювались, обставини фізичного існування товарно–матеріальних цінностей безпосередньо не досліджувались, не вивчались, не оцінювались.

Цей недолік в організації функції контролю за податковою дисципліною не може бути виправлений судом у силу дії ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України.

Відповідно до п.20.1.9 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Проте, у спірних правовідносинах контролюючим органом процедури проведення інвентаризації не ініціювались.

Цей недолік в організації функції контролю за податковою дисципліною не може бути виправлений судом у силу дії ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України.

Стосовно ухвали Слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 15.07.2019р. у справі №487/2133/19 суд зазначає, що належними і допустимими доказами вчинення особою податкового правопорушення у розумінні ст.9 Закону України "Про доступ до судових рішень" може бути виключно виготовлена судом копія відповідного судового акту.

Стосовно протоколів допиту свідка від 03.05.2019р. та від 29.05.2019р. суд відзначає, що обидва перелічені письмові документи не засвідчені органом досудового розслідування та прокурором, а відтак, не мають юридичної сили та доказовості.

Окрім того, протокол допиту свідка від 03.05.2019р. був складений оперативним уповноваженим податкової міліції, тобто працівником оперативного підрозділу, відносно функціонування якого у ч.2 ст.41 Кримінального процесуального кодексу України міститься чітке та однозначно сформульоване застереження про неприпустимість проведення процесуальних дій, а допит за визначенням ст.ст.95 і 222 КПК України є саме слідчою дією.

Цей дефект не був виправлений контролюючим органом у ході перевірки.

Наостанок з приводу змісту протоколів допиту свідка від 03.05.2019р. та від 29.05.2019р. суд зазначає, що фактично свідок не заперечував власної причетності до організації господарської діяльності ТОВ "Інвестбуд Регіон-Сервіс", зазначивши, що видав довіреність на представництво інтересів іншому громадянинові.

Проте, ані зміст довіреності, ані особи цього громадянина та обсягу переданих йому повноважень контролюючим органом у спірних правовідносинах установлено не було.

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України шляхом подання до суду доказів відповідності закону вчиненого волевиявлення та наведення доводів як про відповідність закону вчиненого волевиявлення, так і про безпідставність доводів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Тому, не виходячи за межі судового контролю при відправленні правосуддя та не перебираючи на себе функцію доведення вини особи у скоєнні протиправного діяння, окружний адміністративний суд вважає за необхідне перевірити юридичну та фактичну обґрунтованість викладених в акті податкової перевірки суджень контролюючого органу про вчинення особою податкового правопорушення, адже саме ці судження покладені владним суб`єктом в основу оскаржених рішень.

Так, згідно з висновками складеного контролюючим органом акту перевірки у зносинах з ТОВ «Інвестбуд Регіон-Сервіс» (у якості субпідрядника) за договорами на виконання проектувальних робіт від №17805-СП/6 від 05.06.2018, №17805-СП/7 від 11.09.2018, №17868-СП/4 від 03.10.2018 позивачем, ТОВ "Інститут Харківпроект", було сформовано показник податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2018 року у розмірі 166.666,66 грн.

Перелічені обставини визнані сторонами.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за вказаними правочинами подані до суду копії наступних первинних документів: акти здачі-приймання виконаних проектних робіт №1 від 27.12.2018 р., податкову накладну №691 від 27.12.2019 р.. акт здачі-приймання виконаних проектних робіт №2 від 27.12.2018, податкову накладну №687 від 27.12.2018 р., акт здачі-приймання виконаних проектних робіт №3 від 27.12.2018 та №4 від 29.12.2018, податкові накладні за №731 від 27.12.2018 р. та №679 від 29.12.2018 р.

Сторонами також визнані обставини належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що об`єктивно та нездоланно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.

Судом виявлено, що у тексті акту перевірки відсутні претензії з боку контролюючого органу стосовно кількості найманих робітників у контрагента станом на 05.06.2018 р. (подія вчинення правочину №17805-СП/6 від 05.06.2018), станом на 11.09.2018 р. (подія вчинення правочину №17805-СП/7 від 11.09.2018) та станом на 03.10.2018 р. (подія вчинення правочину №17868-СП/4 від 03.10.2018)

Обставини звільнення 01.12.2018 р. 9 з 10 працівників контрагента і залишення у штаті контрагента лише 1 особи, на чому наполягає контролюючий орган, не беруться судом до уваги, оскільки мали місце вже на момент документального оформлення події передання результатів виконаних господарських зобов`язань, що не виключає наявності трудових ресурсів для виконання зобов`язань протягом усього періоду, коли зобов`язання виконувалося.

Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами також визнаються.

Видатки з оплати вартості зазначених у первинних документах будівельних робіт понесені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, факт чого також визнається сторонами, і підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №28 від 16.01.2019 р., №30 від 16.01.2019, №29 та №31 від 16.01.2019 р.

Згідно з висновками складеного контролюючим органом акту перевірки у зносинах з ТОВ «Стальмодерн» (у якості підрядника) за договорами на виконання робіт №150 від 01.04.2019 р. та №1609 від 01.04.2019 р. позивачем, ТОВ "Інститут Харківпроект", було сформовано показник податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2019 року у розмірі 99.083,33 грн.

Перелічені обставини визнані сторонами.

Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій за вказаними правочинами подані до суду копії наступних первинних документів: акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 20.05.2019, податкову накладну №52 від 01.04.2019, акт приймання виконаних будівельних робіт від 15.05.2019 №1, податкову накладну №45 від 01.04.2019, а також проектно-кошторисну документацію.

Сторонами також визнані обставини належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що об`єктивно та нездоланно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.

Судом виявлено, що станом на 01.04.2019 р. (подія вчинення правочину №150 від 01.04.2019 р. та №1609 від 01.04.2020 р.) у контрагента заявника працювала 21 наймана особа. Станом на 05.04.2019 р. звільнилася 1 особа, станом 23.04.2019 р. - 5 осіб, 20.05.2019 р. - 14 осіб. Тобто, вже на момент документального оформлення події передання результатів виконаних господарських зобов`язань залишилась працювати 1 особа, що не виключає наявності трудових ресурсів для виконання зобов`язань протягом усього періоду, коли зобов`язання виконувалося.

Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сторонами також визнаються.

Видатки з оплати вартості зазначених у первинних документах будівельних робіт понесені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, факт чого також визнається сторонами, і підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №282 від 01.04.2019 р. та №283 від 01.04.2019 р.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскарженого рішення, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу оскарженого рішення, адже такими мотивами є лише посилання на узагальнену податкову інформацію.

Доводи контролюючого органу з приводу нездатності контрагентів виконати власні господарські зобов`язання за правочинами судом відхиляються, позаяк, по-перше, на момент вчинення правочинів трудові ресурси контрагентів заявника не виключали фізичної змоги виконання робіт, а подія звільнення найманих працівників припала лише на момент підписання акту приймання-передачі (тобто хронологічно настала вже після створення продукту). По-друге, контролюючим органом не були опитані наймані працівники контрагентів заявника, хоча відомості про їх ідентифікуючі ознаки як учасників суспільних відносин були відомі Управлінню. По-третє, до перевірки контролюючим органом не було залучено спеціалістів у галузі проектування та будівництва, а доказів існування у працівників Управління знань, вмінь та навичок, необхідних для проведення відповідних розрахунків виключно власними силами, текст Акту не містить.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання, що використані контролюючим органом у спірних правовідносинах документи не доводять події вчинення особою податкового правопорушення, адже мають нездоланні дефекти у походженні і, як наслідок, у доказовості.

Обсяг використаних контролюючим органом у спірних правовідносинах документів у розумінні ст.ст.4 і 109 Податкового кодексу України не дозволяє суду дійти беззаперечного переконання у вчиненні особою податкового правопорушення, а процесуальні дії із з"ясування об`єктивної істини за власною ініціативою суду на виконання приписів ст.9 КАС України не можуть виходити поза межі суджень (як юридичних, так і фактичних) контролюючого органу, позаяк протилежне призведе до зміни мотивів ухвалення правового акту індивідуальної дії і виконання судом функції обвинувачення.

Оскільки, у спірних правовідносинах допущені владним суб`єктом порушення в реалізації управлінської функції контролю не спричинили підставного (тобто об`єктивно доведеного) настання для приватної особи негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову, то заявлені вимоги належить задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 24.03.2020 р. №00000070504 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 332.187 (триста тридцять дві тисячі сто вісімдесят сім) грн. 50 коп.

Роз`яснити, що рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 3 вересня 2020 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.