Рішення № 91349048, 04.09.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2020 р. Справа № 480/5302/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

розглянувши за правилами письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни, третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2020 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи його тим, що 04.08.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Київ Юхименко О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62722763 з виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., про стягнення з позивача на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 10126,00 грн.

Позивач просить визнати протиправною і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, зазначаючи про порушення приватним виконавцем вимог ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» щодо місця виконання рішення. Так, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. При цьому місцем проживання боржника є м.Конотоп Сумської області, будь-яке майно у м.Київ відсутнє. Зазанчені обставини мали слугувати підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені, позивач подав клопоптання про розгляд справи без його участі.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечив, зазначив, що позивач, є власником рахунку № НОМЕР_1 , з наявними на ньому грошовими коштами 01грн., відкритого в АТ "ПУМБ", що розташований в м. Києві, вул. Андріївська, 4.При цьому, стягувачем приватному виконавцю були подані документи на підтвердження, тієї обставини, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або фінансових установах) знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця Юхименко О.Л. Відтак, приватним виконавцем не було порушено норми ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки майно боржника перебуває у місті Києві.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.08.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.Київ Юхименко О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62722763 з виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з позивача на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 10126,00 грн. ( а.с.4).

Суд вважає, що рішення приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження відповідає вимогам законодавства про виконавче провадження, є правомірним та не підлягає скасуванню, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частиною 1 статті 5 Закону України № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частинами 1,2 ст.25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом України "Про виконавче провадження" випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Як встановлено судом адреса місця реєстрації боржника за виконавчим написом, вчиненим 16.07.2020, є м.Конотоп Сумської області. Звертаючись до приватного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач зазначав цю адресу, а також повідомляв про наявність майна у вигляді грошових коштів, розміщених на банківському рахунку банку, місцем розташування якого є м.Київ.

При цьому, відповідно до ст.190 Цивільного Кодексу України (далі по тексту - ЦК України), майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Статтею 179 цього ж Кодексу зазначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня (ч.1 ст. 192 ЦК України).

За приписами п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 16.01.2003 №435-ІV (далі - Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"), визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Пунктами 7.1, 7.1.2, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки (п.7.1). Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п.7.1.2). Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками (п.7.1.4). Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків (п.7.1.5).

Схожі норми містяться і в Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, відповідно до якої банки мають право відкривати поточні, вкладні (депозитні) рахунки та рахунки умовного зберігання (ескроу).

Отже, підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні ст.190 ЦК України.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку про відсутність повноважень у приватного виконавця проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження та перевіряти достовірність наданих стягувачем до заяви та виконавчого документа, доказів. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувача, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо). Обов`язкове надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається.

З урахуванням того, що до відповідача надійшов виконавчий документ, та відповідні докази, у яких зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

Відтак, з урахуванням того, що станом на дату відкриття виконавчого провадження, на рахунку, власником якого є ОСОБА_1 , перебували грошові кошти, що, у розумінні ст.190 Цивільного Кодексу України, є майном боржника, суд доходить висновку про те, що відповідач при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, в тому числі ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", а тому оскаржувана постанова відповідає критеріям правомірності, визначених у ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, згідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни (вул.Окіпної Раїси, 4-А, оф. 35-Б, м. Київ, 02002), третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, 4, Подільський район, м. Київ, 04070), про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.

Суддя Л.М. Опімах