Рішення № 91348377, 07.09.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2982/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2020 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Хорольського Ігоря Володимировича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 30.12.2019;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області повторно розглянути заяву від 23.12.2019 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії зарахувавши до її трудового стажу період роботи з 29.01.1991 по 10.04.2002.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 23.12.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою та пакетом документів за призначенням пенсії згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 26.05.2020 відповідач надіслав позивачу рішення від 30.12.2019 відповідно до якого позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі того, що перша сторінка трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 21.06.1981 заповнена російською мовою, завірена підписами та не завірена печаткою підприємства, тому періоди роботи згідно записів трудової книжки не можливо у зв`язку з відсутністю печатки.

Проте період роботи позивача з 01.01.1981 по 17.01.1991, який не зараховано, підтверджується довідкою архіву КП Попаснянської міської ради «Трудовий архів територіальних громад» від 29.07.2020 (аналогічну довідку надано відповідачу разом із заявою про призначення пенсії, та про що зазначено в рішенні відповідача про відмову).

Період роботи позивача з 29.01.1991 по 10.04.2002, який не зараховано, підтверджується довідкою Луганської обласної спілки споживчих товариств від 17.12.2019.

Відповідач відмовляється приймати надану позивачем трудову книжку виключено на тій підставі, що на першій сторінці трудової книжки начеб то відсутня печатка, при цьому зауважень до змісту самої трудової книжки не має

З посиланням на норми Конституції України, Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач вважає рішення відповідача протиправним.

01.09.2020 до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) відповідачем надано відзив на позовну заяву (арк. спр. 32-34), в якому відповідач зазначив, що 23.12.2019 позивач звернулася з заявою щодо призначення пенсії згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До заяви надала: трудову книжку НОМЕР_1 від 21.06.1981, архівну довідку про підтвердження страхового стажу № 859 від 20.12.2019 видану КУ «Трудовий архів територіальних громад району», довідку №54 від 17.12.2019 видану Луганською обласною спілкою споживчих товариств (Луганська облспоживспілка), свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_2 від 19.07.1979.

Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» жінки які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 59 років та наявності страхового стажу не менше 26 років з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

Перша сторінка трудової книжки позивача ( НОМЕР_1 від 21.06.1981) заповнена російською мовою, завірена підписами та не завірена печаткою підприємства (або печатка відділу кадрів), тому зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки не можливо у зв`язку з відсутністю печатки.

Згідно свідоцтва про народження, архівної довідки №859 від 20.12.2019, виданої КУ «Трудовий архів територіальних громад району» та згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (Форма ОК-5) до страхового стажу позивача для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» управлінням зараховано періоди: з 08.06.1979 по 31.12.1980 - догляд за дитиною до 3-х років, з 01.01.1981 по 17.01.1991, з 01.12.2004 по 01.12.2004, з 01.06.2009 по 31.08.2012, з 18.09.2012 по 12.09.2013 - безробіття, з 01.03.2019 по 01.03.2019, з 01.04.2019 по 07.04.2019, що становить 15 років 10 місяців 15 днів.

Тобто, за розрахунком управління позивач на момент звернення має страховий стаж 15 років 10 місяців, 15 днів (з урахуванням догляду за дитиною до трьох років).

До страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 29.01.1991 по 10.04.2002 - через відсутність печатки на першій сторінці трудової книжки, що є грубим порушенням інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, з 14.05.2002 по 31.10.2002, з 21.05.2003 по 31.10.2003 - через відсутність трудових договорів.

Враховуючи вищевикладене, через відсутність у позивача необхідних 26 років страхового стажу, управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області 30.12.2019 прийняте рішення «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гр. ОСОБА_1 ».

З огляду на вищенаведене, позивач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 12.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 25-27).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом встановлено.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією паспорта громадянина України (арк. спр. 8-10) та карки фізичної особи - платника податків (арк. спр. 11), 23.12.2019 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (арк. спр. 39), надавши трудову книжку НОМЕР_1 від 21.06.1981, архівну довідку про підтвердження страхового стажу № 859 від 20.12.2019 видану КУ «Трудовий архів територіальних громад району», довідку №54 від 17.12.2019 видану Луганською обласною спілкою споживчих товариств (Луганська облспоживспілка), свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_2 від 19.07.1979, що не заперечується відповідачем.

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.06.1981 (арк. спр. 12-15) на ім`я, встановлено, що до неї внесено (в межах предмету позову), зокрема, такі записи:

Райкооп «Горский»:

запис 3. 29.01.1991 прийнята учнем продавця;

запис 4. 10.05.1991 переведена мл. продавцем Райкооп «Горский»;

запис 5. 10.04.2002 звільнення за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням);

Рішенням від 30.12.2019 «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гр. ОСОБА_1 » позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком (арк. спр. 19 зв.б - 20, 36).

Зі змісту рішення встановлено, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії та не зараховано до стажу період роботи з 29.01.1991 по 10.04.2002 через відсутність печатки на першій сторінці трудової книжки.

Відповідно до протоколу призначення пенсії від 28.12.2019 позивачу зараховано страховий стаж 15 років 10 місяців 15 днів, з яких: з 08.06.1979 по 31.12.1980 (догляд за дитиною до 3 років), з 01.01.1981 по 17.01.1991, з 01.12.2004 по 01.12.2004, з 01.06.2009 по 31.08.2012, з 18.09.2012 по 12.09.2013 - безробіття, з 01.03.2019 по 01.03.2019, з 01.04.2019 по 07.04.2019 (арк. спр. 37 зв.б - 38).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за 1999-2019 роки за формою ОК-5 від 23.12.2019 за персоніфікованими відомостями номер облікової картки: НОМЕР_3 , ПІБ ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб наявні відомості про страхувальників застрахованих осіб (в межах предмету позову), а саме з січня 1999 року по грудень 2001 року (арк. спр. 6-7, 39 зв.б.- 40).

Разом з тим, в довідці за формою ОК-5 від 21.10.2019 наявні записи про страхувальників, зокрема, у спірний період - Нижнянське сільське споживче товариство".

Відповідно до довідки № 54 від 17.12.2019 позивач працювала у Рабкооп «Горский» з 29.01.1991 по 10.04.2002, яке перейменовано в Ніжнянське сільпо (арк. спр. 16).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій гарантується всім непрацездатним громадянам України відповідно до Конституції України та Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з статтею 7 Закону № 1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Відповідно до частини першої та другої статті 8 Закону № 1788-ХІІ, виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов`язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

За приписами статті 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачено у Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі -Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (абзац п`ятий);

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку (абзац двадцять п`ятий).

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом (частина друга статті 21 Закону № 1058-IV).

Частиною третьою статті 21 Закону № 1058-IV закріплено, що персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості:

1) умовно-постійна частина персональної електронної облікової картки: унікальний номер електронної облікової картки; серія, номер і найменування документа, що посвідчує особу; прізвище, ім`я та по батькові на момент створення електронної облікової картки; прізвище, ім`я та по батькові на поточний момент; прізвище при народженні; дата народження; місце народження; стать; адреса місця проживання; адреса, за якою здійснено реєстрацію місця проживання; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті); унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; громадянство; номер телефону (за згодою); відмітка про смерть;

2) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат: код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника); рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;

3) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає виплату за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій особі за місяцями: номер електронної пенсійної справи; номер архівної електронної пенсійної справи в електронному архіві пенсійних справ; дата, з якої призначено пенсію; поточний місяць нарахування (перерахунку, індексації) пенсії; сума періодів страхового стажу; коефіцієнт страхового стажу; коефіцієнт заробітної плати (доходу, грошового забезпечення); заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для обчислення, перерахунку, індексації пенсії на поточний момент; поточний розмір пенсії для виплати; відомості про членів сім`ї, які перебувають на утриманні застрахованої особи, та її дітей; інформація про уповноважену особу, яка одержала звернення про призначення (перерахунок) пенсії;

4) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає участь застрахованої особи в накопичувальній системі пенсійного страхування, стан накопичувального пенсійного рахунку застрахованої особи або здійснення виплат її спадкоємцям за рахунок коштів, що обліковуються на такому рахунку, а також відомості про стан індивідуального пенсійного рахунку застрахованої особи в недержавному пенсійному фонді - суб`єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення їй пенсійних виплат: сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) учасника накопичувальної пенсійної системи, з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; сума страхових внесків, сплачена до накопичувальної системи пенсійного страхування за останній звітний рік; дата перерахування страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування; кількість одиниць пенсійних активів застрахованої особи в накопичувальній системі пенсійного страхування; загальна сума коштів застрахованої особи в накопичувальній системі пенсійного страхування; реквізити обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення, з яким укладено пенсійний контракт, реквізити адміністратора і зберігача такого фонду; сума коштів, що обліковується на індивідуальному пенсійному рахунку застрахованої особи в недержавному пенсійному фонді - суб`єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення; сума одноразової виплати, сплаченої відповідно до статті 56 цього Закону застрахованій особі в накопичувальній системі пенсійного страхування або її спадкоємцю, дата такої виплати; реквізити страхової організації, з якою укладено договір страхування довічної пенсії (у разі укладення); дата укладення договору страхування довічної пенсії та розмір страхової виплати за цим договором (у разі укладення); сума коштів, перерахована з накопичувальної системи пенсійного страхування страховій організації, обраній застрахованою особою, для оплати договору страхування довічної пенсії, дата її перерахування; сума штрафної санкції та пені, сплачена агентом-страхувальником за несвоєчасне перерахування сум страхових внесків на користь учасника накопичувальної системи пенсійного страхування, дата її сплати; відмітка про дату смерті застрахованої особи;

5) частина персональної електронної облікової картки, яка відображає звернення застрахованої особи, надання інформації про застраховану особу та інші відомості щодо реалізації прав застрахованої особи у системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду серед іншого для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» жінки які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 59 років та наявності страхового стажу не менше 26 років з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

На момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 59 повних років, отже вона досягла віку, який надає їй право на звернення до органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії за віком.

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

В свою чергу, порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Так, згідно з п.п. 2.3, 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Тобто, враховуючи положення п.2.3, 2.4 Інструкції №58, записи про звільнення завіряються печаткою та повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п.п. 2.6.-2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідно до абз. 2 п. 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Судом встановлено, що відповідач, відмовляючи в зарахуванні періоду роботи позивача з 29.01.1991 по 10.04.2002, посилається на Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 зазначаючи, що підставою не зарахування стало заповнення трудової книжки позивача російською мовою, завірена підписами та не завірена печатками підприємства.

Суд звертає увагу, що записи трудової книжки позивача містять відомості щодо призначення, звільнення та переведення позивача з 29.01.1991 по 10.04.2002, що є підтвердженням трудової діяльності позивача.

Щодо підстав не зарахування до стажу періоду роботи позивача з 29.01.1991 по 10.04.2002, суд зазначає.

Так, згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Суд наголошує, що саме на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання покладається відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що подані позивачем документи містять усі необхідні відомості про трудовий стаж позивача у визначений спірний період, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави їх не враховувати.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено періоди роботи позивача у період з 29.01.1991 по 10.04.1991, тобто позивачем не зараховано 11 років 2 місяці 12 днів.

Відповідачем зараховано лише 15 років 10 місяців 15 днів та не зараховано 11 років 2 місяці 12 днів,.

Тобто, позивач на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком мала необхідний вік (59 років) та стаж роботи (понад 26 років) для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-VІ, який склав 27 років 27 днів.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що порушення прав позивача здійснено внаслідок прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.12.2019 «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гр. ОСОБА_1 », суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних, а саме визнання протиправним та скасування рішення.

Щодо задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірний період, суд вважає за необхідне відмовити з огляду на таке.

Порушене право позивача полягає у відмові суб`єкта владних повноважень призначити пенсію за віком.

У межах спірних правовідносин належним способом судового захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування рішення відповідача та у межах спірних правовідносин з метою відновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, зобов`язати призначити пенсію за віком за заявою від 23.12.2019, а не зарахувати спірний період роботи до страхового стажу.

Отже, обраний позивачем спосіб судового захисту в цій частині позовних вимог не відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах не є необхідним.

Згідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 12.08.2020 відстрочено позивачу сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі 840,80 грн до ухвалення судового рішення в даній справі (арк. спр. 25-27).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 840,80 грн стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 30.12.2019 «Про відмову в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гр. ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (93300, Луганська область, Попаснянський район, м. Попасна, вул. Шкільна, буд. 2, ідентифікаційний код 21792608) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ), пенсію за віком з 23.12.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (93300, Луганська область, Попаснянський район, м. Попасна, вул. Шкільна, буд. 2, ідентифікаційний код 21792608) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Смішлива