Рішення № 91348262, 07.09.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1870/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання – Ярошук Т.О.,

представника позивача - Марченко Ю.А.,

представника відповідача - Касімової М.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Фермерського господарства "Міф", вул. В. Чорновола,21, кв.10, м. Кропивницький,25006

до відповідача: Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вул. Городецького,13, м. Київ,01001

про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 07.05.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №59557937.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що державним виконавцем неправомірно прийнято оскаржувану постанову, оскільки фактично судове рішення залишилось невиконаним.

Ухвалою суду від 26.06.2020 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження.

Зазначеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з відповідними доказами в їх обґрунтування.

На адресу суду відповідачем надано відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржувана позивачем постанова прийнята у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження", а сам державний виконавець при виконанні рішення суду діяв в межах наданих йому повноважень, не порушуючи прав та інтересів сторін виконавчого провадження. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надавши пояснення, згідно викладеного у позові.

Представник відповідача у суді заперечувала стосовно задоволення позовних вимог.

Перевіривши наявні матеріали справи та визначивши відповідні їм правовідносини сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №П/811/978/18, зокрема:

- визнано протиправною бездіяльність ДФС України по не забезпеченню автоматичного збільшення в системі електронного адміністрування ПДВ значення суми у розмірі 3 003 444,55 грн. податку на додану вартість, на яку ФГ "Міф" має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину суми ПДВ за отриманою податковою накладною №11 від 28.02.2017 року, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних та відображеною в податковій декларації з ПДВ у лютому 2018 р.;

- зобов`язано Державну фіскальну службу України збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення суми у розмірі 3 003 444,55 грн. податку на додану вартість, на яку фермерське господарство "Міф" (код ЄДРПОУ – 23687270) має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину суми податку на додану вартість за отриманою податковою накладною № 11 від 28.02.2017 року, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, та відображеною у податковій декларації з податку на додану вартість в лютому 2018 року;

- зобов`язано Державну фіскальну службу України протягом 10 (десяти) днів з дня набранням рішення суду законної сили подати до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіт про його виконання.

01.06.2020 року на адресу підприємства надійшов лист, в якому містилась постанова від 07.05.2020 року, прийнята старшим державним виконавцем ВДВС Департаменту ДВС Міністерства юстиції Сіренком С.В. про закінчення виконавчого провадження ВП№59557937.

В оскаржуваній постанові зазначено, що в зв`язку з невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк судового рішення, постановами державного виконавця від 27.08.2019 року та від 08.10.2019 року накладено штрафи в сумі 5100 грн. та 10200 відповідно, 07.05 2020 року направлено повідомлення для вирішення питання щодо відкриття кримінального провадження.

07.05.2020 року на адресу ГУ НП у м. Києві направлено повідомлення про вирішення питання щодо відкриття кримінального провадження за ознаками злочину, відповідальність за який передбачено ст.382 КК України.

Так, у оскаржуваній постанові, державним виконавцем, з посиланням на ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження", п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження закінчено.

Не погодившись з даною постановою позивач звернувся до суду, оскільки рішення суду залишилось не виконаним.

Предметом спору у цій справі є законність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з підстав її невідповідності вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, суд надає оцінку спірним правовідносинам лише в межах доводів та вимог позовної заяви.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 1 - 3 ст. 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз Закону №1404-VIII свідчить, що забороняється зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

При цьому, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені законом заходи примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У свою чергу, особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до зазначених норм, накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності визначено наслідком повторного невиконання боржником без поважних причин рішення суду, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії.

Однак, звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Отже, направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності не є єдиною останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, оскільки сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є підставою закінчення виконавчого провадження.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 18.06.2019 у справі №826/14580/16, від 10.09.2019 у справі №320/1801/16-а.

Також, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постановах від 18.06.2019 у справі №826/14580/16, від 29.01.2020 у справі №127/2606/17 від 04.03.2020 у справі №750/11948/17 наголосив на тому, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть уважатись достатнім вчиненням виконавчих дій.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 17.07.1997, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також, ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").

У справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа "Сук проти України" та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.

Передумовою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження при виконанні рішень зобов`язального характеру, на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, є вчинення всіх передбачених законодавством виконавчих дій, які повинні забезпечити його виконання у повному обсязі.

Суд наголошує, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.08.2018 р. у справі №П/811/978/18 залишається невиконаним.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки державним виконавцем не були виконані всі дії, що передбачені законом та передують винесенню постанови про закінчення виконавчих проваджень, а саме: здійснено всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду.

Таким чином, постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята відповідачем передчасно, без врахування всіх обставин у справі, а відтак є протиправною та підлягає скасуванню.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову, прийняту старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренком Сергієм Володимировичем від 07.05.2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП №59557937.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на користь ФГ "Міф" судові витрати на сплату судового збору в сумі 2102 гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко