Рішення № 91341548, 31.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року Справа № 160/5313/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту в України відповідно до вимог чинного законодавства.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що 13.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Державної міграційної служби України із заявою щодо отримання статусу біженця. Однак, листом від 19.02.2020 року за №1201.3.3/2402.20 ГУ ДМС в Дніпропетровській області повідомило позивачу про те, що останньому слід подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до вимог Закону. Не погоджуючись із такою відповіддю, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

10.07.2020 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування означеного орган міграційної служби зазначив, що згідно до вимог законодавства встановлених ч. 1 ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника. Тож, за приписами п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, - це заява-анкета встановленого зразка, в якій іноземець або особа без громадянства просить визнати його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням та обґрунтуванням однієї з підстав для такого визнання, зазначених у пунктах 1 і 13 частини першої цієї статті. Зразок заяви-анкети про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 року № 649 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2011 року за № 1146/19884), прийнятим на виконання Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», та з метою організації прийняття заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, який є чинним на даний час.

Також відповідач зауважив на тому, що зразок заяви-анкети про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 року № 649 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2011 року за № 1146/19884), наявний в публічному доступі, зокрема, на офіційному веб-сайті Верховної Ради України «Законодавство України», за наступним посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1146-11#Техt.

В підсумування означеного Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області заначило, що за інформацією наданою відділом з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в службовій записці від 02.07.2020 року № 1201.3.3/24149-20, станом на 02.07.2020, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства, до відповідача не звертався. Отже, враховуючи відсутність факту звернення позивача до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, згідно до вимог Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», та, відповідно, враховуючи відсутність факту прийняття рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відносно ОСОБА_1 , або ж рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відмову у визнанні ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вбачається відсутність факту порушення відповідачем, прав, свобод або законних інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2020 року зазначена вище справа розподілена та 19.05.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 25.05.2020 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2020р. Прийнято до свого провадження позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у строк до 07.07.2020 року подати до суду засвідчену належним чином відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України копію міграційної справи ОСОБА_1 . Судом попереджено Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про можливість застосування заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що до Державної міграційної служби України від ДУ «Дніпропетровська установа виконання покарань (№4)» листом від 31.01.2020 року за №К-45 надійшла заява від 31.01.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з питання надання останньому статусу біженця та додаткового захисту.

Листом від 10.02.2020 року за №8.5-619/8-20 Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянська Державної міграційної служби на адресу ГУ ДМС в Дніпропетровській області скеровано за належністю заява від 31.01.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з питання надання останньому статусу біженця та додаткового захисту.

19.02.2020 року за №/1201.3.3/2402-20 листом ГУ ДМС в Дніпропетровській області, який було направлено на адресу Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» повідомило позивачу про те, що останньому слід подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог Закону.

У подальшому, 23.04.2020 року позивач звернувся до ГУ ДМС в Дніпропетровській області із заявою-анкетою щодо статусу біженця та додаткового захисту.

05.05.2020 року за №К-832/6/1201-20/1201.3.3/4923-20 листом ГУ ДМС в Дніпропетровській області, який було направлено на адресу Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» повідомило ОСОБА_1. про те, що позивачу необхідно особисто звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту встановленого зразку та зазначеними документами, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування. Також позивачу запропоновано звернутися із зверненням до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області для отримання безоплатної вторинної правової допомоги. Тож, позивачу також повідомлено контакти центру із посиланням на відповідні інтернет-ресурси та повідомлено про засоби телефонного зв`язку ГУ ДМС в Дніпропетровській області для надання позивачу відповідних консультацій та інформації.

Отже, вважаючи відмову відповідача в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

При цьому, особа, яка потребує додаткового захисту - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань (пункт 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»).

Статтею 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року № 3671-VI визначено, що особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п`яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У разі якщо така особа під час незаконного перетинання державного кордону України звернулася із зазначеною заявою до посадової особи Державної прикордонної служби України, вона зобов`язана надати цій посадовій особі пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. У разі відсутності у такої особи документів, що посвідчують її особу, або якщо такі документи є фальшивими, вона повинна повідомити в поясненні про цю обставину, а також викласти причини зазначених обставин. Під час надання пояснень особою, яка не володіє українською або російською мовами, орган Державної прикордонної служби України повинен забезпечити перекладача з мови, якою така особа може спілкуватися. Після надання пояснень особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна бути протягом 24 годин передана посадовими особами Державної прикордонної служби України представнику центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

У разі якщо державний кордон України перетинає чи перетнула дитина, розлучена із сім`єю, і заявляє про намір бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про це повідомили інші особи, які не є її законними представниками, посадові особи Державної прикордонної служби України повинні невідкладно повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та орган опіки і піклування. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, спільно з органом опіки і піклування зобов`язаний вжити заходів для тимчасового влаштування такої дитини у відповідний дитячий заклад або сім`ю.

Особа, зазначена в частині другій цієї статті, не несе відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України, якщо вона без зволікань звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така особа не несе відповідальності за порушення правил перебування в Україні, якщо вона перебуває на території України протягом часу, необхідного для подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Вимога про подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, установлена частиною другою цієї статті, а також вимога щодо строку подання такої заяви, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, не поширюються на випадки, коли такі заяви подаються законними представниками дітей, розлучених із сім`єю.

За правилами ст. 7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року № 3671-VI оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.

Заявник, якому виповнилося вісімнадцять років, подає заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження.

Відомості про дітей, які не досягли вісімнадцятирічного віку, наводяться в заяві одного із законних представників особи, яка не досягла повноліття.

Заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, дитиною, розлученою із сім`єю, подається одним з її законних представників.

Заява про визнання недієздатної особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подається її законним представником, про що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, робить на заяві відповідний запис.

Якщо заявник не може особисто скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з неписьменністю або фізичними вадами, заява на його прохання складається іншою особою, про що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, робить на заяві відповідний запис.

До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.

У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, його прізвище, ім`я, по батькові та інші дані про нього попередньо, до встановлення особи, записуються за його вказівкою, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються також по чотири фотокартки заявника та членів його сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви.

Відомості, що подаються заявником, інформація про факт подання заяви про визнання особою, яка має право на захист в Україні, є конфіденційною інформацією.

Одночасно з оформленням документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, дитини, розлученої із сім`єю, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вживає всіх можливих заходів для розшуку батьків або інших законних представників особи, яка не досягла вісімнадцяти років.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи; ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України; заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім`єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник; заповнює інші необхідні документи; оформлює особову справу; роз`яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги; заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.

Згідно ч. ч. 1, 4, 6, 7 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року № 3671-V центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.

Рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз`ясненням порядку оскарження такого рішення.

З матеріалів справи убачається, що за результатами розгляду заяви позивача від 31.01.2020 року з питання надання останньому статусу біженця та додаткового захисту, відповідачем не було прийнято, ані рішення про відмову в прийнятті такої заяви, ані рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В свою чергу, як встановлено судом під час розгляду даної справи, на заяву ОСОБА_1 від 31.01.2020 року, Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області був направлений лист від 19.02.2020 року №/1201.3.3/2402-20, в якому відповідачем зазначено, що позивачу слід подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог Закону.

Проте, Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» не визначено такої підстави для не розгляду поданої до міграційної служби заяви з проханням надати захист в Україні, як повторність звернення із такою заявою.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Однак, рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за результатами розгляду заяви позивача міграційною службою прийнято не було, що визнається відповідачем.

У відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи підстави для не розгляду поданої позивачем заяви та не прийняття за її результатами будь-якого рішення, відповідач послався на те, що заява позивача з проханням надати захист в Україні не відповідає формі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Суд не погоджується із вказаними доводами відповідача, оскільки у направленому позивачу листі відсутні будь-які посилання на невідповідність поданої позивачем заяви формі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Також, у направленому позивачу листі, відповідач не посилається на неможливість розгляду заяви позивача в порядку Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та відповідно на здійснення її розгляду згідно Закону України «Про звернення громадян».

Суд зазначає, що відповідачем взагалі не надано оцінки заяві позивача згідно вимог Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само заява позивача не розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян», оскільки у листі міграційної служби відсутні будь-які посилання на законні підстави для надання цієї відповіді та не розгляду заяви позивача по суті поставлених у ній питань.

На підставі наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що лист Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 19.02.2020 року №/1201.3.3/2402-20 не підтверджує факт розгляду заяви позивача від 31.01.2020 року, а тому, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник