Рішення № 91334407, 02.09.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3291/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сендецької В.О.,

представника відповідача - Фоменка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-35882-17-У від 15 листопада 2019 року.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем винесено дві вимоги про стягнення податкового боргу, при цьому остання вимога на суму 26 539,26 грн включає в себе всю суму боргу по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне страхування. Таким чином існує два виконавчі документи на одну й ту ж суму боргу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

26 серпня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ДПС у Полтавській області на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на правомірність оскаржуваної вимоги та розміру боргу (а.с. 44-46).

01 вересня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі та участі позивача (а.с. 68-69).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період із 08 жовтня 2007 року по 25 травня 2020 року був зареєстрований фізичною особою підприємцем (а.с. 12-13).

14 грудня 2018 року Головним управління ДФС у Полтавській області сформовано вимогу №Ф-35882-17-У, якою ОСОБА_1 нараховано суму боргу зі сплати ЄСВ в розмірі 15 819,54 грн (а.с. 27).

За вимогою №Ф-35882-17-У від 14 грудня 2018 року головним державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Опанасенко Ю.В. 12 червня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59330884 про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави боргу по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування в сумі 15 819,54 грн (а.с. 14).

15 листопада 2019 року Головним управління ДПС у Полтавській області сформовано вимогу №Ф-35882-17-У, якою ОСОБА_1 нараховано суму боргу зі сплати ЄСВ в розмірі 26 539,26 грн (а.с. 26).

За вимогою №Ф-35882-17-У від 15 листопада 2019 року головним державним виконавцем Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Тіхоміровою Ю.В. 03 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження № 61694765 про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави боргу по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування в сумі 26 539,26 грн (а.с. 15).

Позивач, вважаючи, що його права порушенні, звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, судом встановлено наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" /в редакції на момент виникнення спірних правовідносин/ (далі - Закон № 2464-VI)

Відповідно до вимог пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Частиною першою та другою статті 12 Закону № 2464-VI визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

За пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з вимогами пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 14 Закону № 2464-VI на органи доходів і зборів покладено контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регламентується Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування /в редакції на момент виникнення спірних правовідносин/ (далі по тексту - Інструкція), затвердженою наказом Мінфіну України за № 449 від 20 квітня 2015 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, підпункту 3 пункту 1 розділу ІІ Інструкції платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 2 pозділу VI Інструкції визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до частини шостої статті 25 Закону № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Пунктом 1 розділу VІ Інструкції встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

За приписами пункту 2 розділу VІ Інструкції, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно із пунктом 3 розділу VІ Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до пункту 4 розділу VІ Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

За приписами пункту 5 розділу VІ Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у Полтавській області сформовано дві вимоги про стягнення із ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску:

- № Ф - 35882-17-У від 14 грудня 2018 року на суму 15 819,54 грн;

- № Ф - 35882-17-У від 15 листопада 2019 року на суму 26 539,26 грн.

Як зазначив відповідач у відзиві, ОСОБА_1 нараховано ЄСВ за 2017 рік в сумі 8 448 грн, за 2018 рік в сумі 9 928,72 грн та за 2019 рік в сумі 8 262,54 грн.

Згідно із пунктом 7 розділу VІ Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Таким чином, платнику ЄСВ в разі зростання суми боргу протягом наступного базового періоду направляється вимога про сплату недоїмки виключно лише на суму зростання боргу (недоїмки).

Проаналізувавши вимоги від 14 грудня 2018 року та 15 листопада 2019 року, суд зазначає, що сума боргу, яка зазначена в оскаржуваній вимозі № Ф-35882-17-У від 15 листопада 2019 року нарахована за період з 2017 року, а не на різницю між сумою боргу, яка виникла у період після винесення попередньої вимоги та яка звернута до примусового виконання, тобто не на суму, лише зростання боргу - 8 262,54 грн.

Додатково на обґрунтування наведеної правової позиції свідчить те, що згідно вже викладених приписів пункту 3 розділу VІ Інструкції, які кореспондуються із частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI, вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, тобто визначені в ній суми підлягають примусовому стягненню з боржника.

Отже, прийняття органом доходів і зборів вимог про сплату боргу (недоїмки), які включають в себе суму боргу за попередньою вимогою створює передумови для протиправного повторного стягнення з особи сум за один й той самий період, позбавляє вимогу таких ознак акту індивідуальної дії як гранична чіткість.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної вимоги, а тому вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області від 15 листопада 2019 року № Ф-35882-17-У.

Стосовно доводів ГУ ДПС у Полтавській області, що позивач звернувся до суду із оскарженням вимоги від 15 листопада 2019 року № Ф-35882-17-У поза межами строків звернення, суд зазначає, що про оскажувану вимогу ОСОБА_1 дізнався після направлення адвокатського запиту та отримання відповіді на нього (а.с. 16--23), що не спростовано відповідачем.

Таким чином позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831, юридична адреса: вул. Європейська, м.Полтава, 36014) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-35882-17-У від 15 листопада 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Повне рішення складено 04 вересня 2020 року.

Суддя С.О. Удовіченко