Рішення № 91334068, 04.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1366/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

04 вересня 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сакалоша Володимира Миколайовича, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо витрат і компенсації моральної шкоди у справі №380/1366/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

На розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій і бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 адміністративний позов було задоволено, шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, щодо ненадання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обґрунтованої відповіді на їх заяву від 27 серпня 2019 року та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати обґрунтовану і повну відповідь на кожний пункт/підпункт заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 27 серпня 2019 року. Також суд встановив судовий контроль за виконанням рішення суду у даній справі.

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) 25.08.2020 звернулися до суду із заявою щодо відшкодування витрат і компенсації моральної шкоди (у зв`язку із новими встановленими фактами і зауваженнями Суду під час судового засідання 11 серпня 2020 року).

Заявники просять суд ухвалити рішення про задоволення позовної вимоги позивачів в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області) виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 компенсації за понесені ними витрати і моральну шкоду у визначеному ними розмірі або у розмірі, який суд вважатиме адекватним обставинам справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покликаються на наступні обставини. Щодо нововстановлених фактів, заявники зазначають, що відповідач представив суду документи (Поземельні книги), які надав Відділ у м. Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській обл., що слідує зі змісту листа від 24.07.2020 № 1044/409-20-0.37. При цьому відповідач не перевірив достовірність документів, а тому відповідальність за надання недостовірної інформації покладається на нього, оскільки згаданий Відділ не є юридичною особою, а підпорядкованим відповідачу органом. Вказують також, що своїми діями, протиправність яких встановлена у численних рішеннях судів, зокрема і у даній справі, відповідач підтвердив факти, що викладені у позовній заяві, які свідчать про систематичне порушення ним прав позивачів на отримання інформації та, як наслідок, спричинення такими діями витрат позивачів і завдання їм моральної шкоди. Наголошують, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області порушило і продовжує порушувати права позивачів: право на отримання обґрунтованої відповіді та інформації, що стосується особисто їх, яке захищене положеннями частини 3 статті 32 і частини 1 статті 40 Конституції України, а також частиною 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; право на мирне володіння своїм майном, визначене частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції; право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, захищене частиною 1 статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стосовно відшкодування заявникам матеріальних витрат пов`язаних з розглядом даної справи, зокрема зазначено, що такі складаються із наступних основних витрат: 1) витрат, пов`язаних із друкуванням позовної заяви від 12.02.2020, відповіді на відзив від 20.03.2020 і даної заяви від 21.08.2020, а також виготовленням копій долучених до них документів; 2) поштових витрат на вислання на адресу відповідача відповіді на відзив від 20.03.2020 і даної заяви від 21.08.2020; 3) витрат часу позивачів на підготування позовної заяви та інших згаданих вище документів у справі, в тому числі для отримання через інтернет інформації про законодавство.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то заявники вважають, що відповідач не тільки не визнав факт вчинених ним порушень по суті предмету даної справи, але продовжив ці порушення, вводячи суд в оману і надаючи йому недостовірні документи в судовому засіданні. Основним правовим обґрунтуванням щодо законності і підстав визнання факту нанесення позивачам моральної шкоди є рішення Європейського суду з прав людини з цього питання у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Бурдов проти Росії № 2», «Лінгенс проти Австрії».

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, суд визнав за можливе проводити розгляд заяви без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши обґрунтування заяви про ухвалення додаткового судового рішення, суд при її вирішенні виходив з такого.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Як вже встановлено судом заявники просять відшкодувати їм витрати пов`язані з підготовкою та виготовленням поданих в процесі розгляду документів, їх копій, а також витрат часу на підготовку вищевказаних документів.

На підтвердження вартості витрат на виготовлення документів та їх копій до даної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали суду довідку від 15.08.2020 видану ФОП ОСОБА_3 про те що вартість роздруку та копії документів формату А4 (210х297мм) становить 0,75 грн. (сімдесят п`ять копійок). Як вбачається із розрахунків наведених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обсяг виготовлених, поданих суду та наданих відповідачу документів на час розгляду даної заяви склав 330 арк., що підтверджується матеріалами справи. Тобто, витрати становили 247,50 (330 арк. х 0,75 грн.).

Щодо компенсації за час витрачений позивачами у даній справі, то суд вважає об`єктивним розрахунок заявників, згідно з яким з урахуванням обсягу нормативно-правових та законодавчих актів на виготовлення одного аркуша документа допустима норма витраченого часу 1 год. У даному випадку суд також вважає доцільним для обрахунку витраченого часу застосувати розмір мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі, яка визначена статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» і становить з 01 січня 2020 р. 28,31 грн. Як зазначають у наданих розрахунках заявники і що підтверджується матеріалами справи, загальна кількість сторінок підготовлених позивачами в процесі розгляду справи становить 64 арк. Тобто, витрати за витрачений час можуть становити 1811,84 грн. (64 х 28,31).

З огляду на вищезазначене, загальна сума матеріальних витрат ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пов`язаних з розглядом справи №380/1366/20 склала 2059,34 грн.

Стосовно вимоги в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд бере до уваги наступне. Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема, щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення. Суд зауважує, що наголошував на необхідності надання додаткових обґрунтувань.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1175 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема у приниженні честі та гідності, у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, інших цивільних прав. Відповідно до п. 9 Пленуму ВС України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 (зі змінами від 27.02.2009 р.) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».

Виходячи із встановлених судом в ході розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем спричинено позивачам моральну шкоду, яка полягає в тривалою протиправною поведінкою щодо них з боку відповідача і вони вимушені звертатися до різних органів державної влади і до суду за захистом своїх прав, що беззаперечно призводить до психологічного навантаження, відчуття тривоги, тощо.

Як визначено у Рішенні Європейського суду з прав людини "Справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого королівства" (Case of ABDULAZIZ, CABALES AND BALKANDALI), 1985 р., з огляду на її природу, моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення.

Правовідносини щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди мають похідний характер і пов`язані з встановленням факту порушення прав особи незаконними діями або бездіяльністю органу владних повноважень.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, суд повинен повно і всебічно з`ясувати обставини справи, тобто встановити чи мало місце порушення відповідачем вимог чинного законодавства України, чи є таке порушення в разі наявності (дії чи бездіяльність) незаконними, чи заподіяна позивачу шкода в наслідок зазначених незаконних дій (бездіяльності). Факт протиправних дій з боку відповідача встановлено судом.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України, суд повинен вирішити питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецеденту практику Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини.. Так рішенням від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв, які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Оскільки, позивачами у позовній заяві однією з вимог було заявлено зобов`язання відповідача відшкодувати моральну шкоду в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб кожному з позивачів, суд приходить до висновку, що протиправними діями відповідача позивачам завдано моральної шкоди, але визначений ними її розмір, враховуючи, що відповідно до Закону України «Про Державний Бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.07.2020 становить 2197 грн., на думку суду, є надмірним.

При цьому суд бере до уваги що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у заяві що розглядається просять суд зокрема, компенсувати їм моральну шкоду у розмірі який суд вважатиме адекватним обставинам справи.

Суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди у розмірі 50000 гривень за вчинені ним протиправні дії щодо них є достатньою компенсацією моральних страждань позивачів.

Крім того, суд бере до уваги те, що оскільки кожним з позивачів не було заявлено виокремлених вимог то підтверджені в ході розгляду даної заяви матеріальні витрати позивачів, а також присуджену моральну шкоду належить стягнути на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи встановлені судом обставини в ході розгляду заяви щодо витрат і компенсації моральної шкоди, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що така підлягає до задоволення.

Керуючись ст.132, 139, 143, 252, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. Вячеслава Чорновола, 4; ЄДРПОУ: 39769942) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) матеріальні витрати в сумі 11029 (одна тисяча двадцять дев`ять) грн.67 коп.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. Вячеслава Чорновола, 4; ЄДРПОУ: 39769942) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) матеріальні витрати в сумі 11029 (одна тисяча двадцять дев`ять) грн. 67 коп.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. Вячеслава Чорновола, 4; ЄДРПОУ: 39769942) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн.00 коп.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. Вячеслава Чорновола, 4; ЄДРПОУ: 39769942) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн.00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Сакалош