Ухвала суду № 9133068, 20.04.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-21403/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2008 року

у справі № 2-а-5842/08

за позовом Дочірнього підприємства «Техноскрап»Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап»

до 1. Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

2. Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

за участю Прокуратури Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2008 року, задоволено позовні вимоги Дочірнього підприємства «Техноскрап»Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап»(далі ДП, позивач). Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі ДПІ, відповідач) № 9000151542/0 від 15 червня 2006 року та № 0003482340/0 від 22 вересня 2006 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2006 року в сумі 65285,90 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, з огляду на наступне.

Предметом позову є податкові повідомлення-рішення ДПІ, а саме:

- № 9000151542/0 від 15 червня 2006 року, яким позивачу на підставі висновків акту перевірки № 454/15-3/20364201 від 15 червня 2006 року зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму 22500,00 грн.

- № 0003482340/0 від 22 вересня 2006 року, яким позивачу на підставі висновків акту перевірки № 960/23-6/20364201 від 09 вересня 2006 року зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 67,00 грн.

Також за результатами виїзної позапланової перевірки (акт № 645/23-6/20364201 від 04 квітня 2007 року) податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001272340/0 від 12 вересня 2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень, травень, червень 2006 року на 63834 грн.

Однак постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2007 року, наведене податкове повідомлення-рішення визнано нечинним. Даними судовими рішеннями встановлено, що ДПІ неправомірно зменшила суму податкового кредиту позивача за квітень 2006 року на суму 10253 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з Державного бюджету бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 65285,90 грн.

Судами встановлено, що 22 травня 2006 року позивач подав відповідачу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2006 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 227887 грн., розрахунок суми бюджетного відшкодування.

ДПІ були проведені позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування ПДВ, за результатами яких складені акти № 960/23-6/20364201 від 09 вересня 2006 року, № 454/15-3/20364201 від 15 червня 2006 року, № 645/23-6/20364201 від 04 квітня 2007 року.

Даними перевірками встановлено, що при заповненні податкових накладних ВАТ «МК «Азовсталь»№ 7100034909 від 14 березня 2006 року на суму ПДВ 16666,66 грн. та № 7100035051 від 21 березня 2006 року на суму ПДВ 5833,33 грн. не були внесені дані про кількість (обсяг) товару, а також при заповненні податкової накладної ПП ОСОБА_1 № 277 від 23 березня 2006 року на суму ПДВ 67,33 грн. не вказана дата відвантаження товару.

Проаналізувавши положення статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР), суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що недоліки в заповненні податкових накладних, такі як, відсутність дати відвантаження товару та відсутність даних про кількість (обсяг) товару в графі 5, не робили податкові накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів за умови здійснення зазначених господарських операцій та сплати ПДВ позивачем, що відповідачем не заперечується.

Отже, в даному випадку суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту, що слугувало підставою для визнання спірних податкових повідомлень-рішень недійсними.

Посилання податкової інспекції на те, що право позивача на бюджетне відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок по ланцюгу постачальників судами визнано необґрунтованим, оскільки Закон № 168/97-ВР не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів субєкта оподаткування у якості обовязкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з даною правовою позицією судів та вважає за необхідне зазначити, що Закон № 168/97-ВР не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового стану інших осіб і фактичної сплати ними податку на додану вартість до бюджету. Питання щодо відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і цей факт не ставиться в залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як встановлено судами, позивач свій обовязок сплатити ПДВ у складі вартості придбаного товару виконав у повному обсязі та належним чином, сплативши грошовими коштами повну вартість товару постачальникам. А відтак є вірним висновок судів про необґрунтованість відмови відповідача у поверненні позивачу спірної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи і дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2008 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2008 року у даній справі не встановлено.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіБрайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко