Рішення № 9132956, 09.10.2008, Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

Справа № 2 - 2209 / 2008 рік

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

9 жовтня 2008 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Чигриної Л.Г.

при секретарі Рашиній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Антрацит цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Антрацит та Антрацитівському районі "Про внесення змін та доповнень у акт про нещасний випадок на виробництві по формі Н-1»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Антрацит та Антрацитівському районі про внесення змін та доповнень у акт про нещасний випадок на виробництві по формі Н-1.

В обгрунтування вимог позивач послався нате, що з 3 листопада 1969 року він перебував у трудових відносинах з шахтою № 32 виробничого об»єднання « Антрацит» і працював на різних підземних роботах.

З часом шахта була перейменована на шахту імені газети « Ворошиловградська правда», а згодом на шахту імені газети « Луганська правда».

10.10.1996 року у зв»язку з ліквідацією шахти імені газети « Луганська правда», підприємство стало іменуватись як Дирекція ліквідованої шахти імені газети « Луганська правда» компанії УГКР.

1.11.1997 року вказана Дирекція була реорганізована у Єдину дирекцію ліквідованих шахт « Центральна», імені газети « Луганська правда». 27.02.1998 року він був переведений на роботу тесляра.

6.10.1998 року о 12 годині 10 хвилин під час роботи по виконанню наряду на трасі трубопроводу питної води та території колишньої шахти імені газети « Луганська правда», при спробі спуститись у котлован глибиною 2 м. для визначення міцності застиглого бетону, він не вдержався, оскільки була відсутня драбина і не було страховки, і впав у котлован, внаслідок чого пошкодив собі хребет.

7.10.1998 року був складений акт по формі Н-1.

14.11.2007 року за направленням відповідача він був оглянутий у МСЕК м. Луганська, де йому було встановлено 40 % втрати працездатності безстроково з 16.08.2007 року, з яких 20 % по травмі від 9.07.1963 року, повторно, 15 % - по пневмоконіозу, повторно, 5 % - по травмі від 6.10.1998 року, первинно.

Виписка із акту огляду МСЕК ним була надана відповідачу для призначення страхових виплат.

Однак відповідач не призначив йому страхових виплат з тієї причини, що наданий ним акт по формі Н-1 по нещасному випадку 6.10.1998 року не відповідав вимогам діючого законодавства, а саме, у акті відсутнє кодування, не зазначені особи, які допустили порушення, відсутній діагноз.

Вказані вимоги не були виконані керівництвом підприємства при заповненні акта по формі Н-1, а на даний час підприємство ліквідовано без правонаступника.

Згідно з Положенням про розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, у закладах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 року № 623, кодування актів по формі Н-1, складених по нещасних випадках зі смертельним випадком - є обов»язковим, а в інших випадках - за вказівкою органу, до сфери управління якого відноситься підприємство.

Акт, складний у його відношенні, не пов»язаний зі смертельним випадком і не містить назви органа, до сфери управління якого відноситься підприємство, а тому кодування акту по формі Н-1 від 7.10.1998 року не є обов»язковим.

Внаслідок травми 6.10.1998 року, він в період з 6.10.1998 року по 21.10.1998 року перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Антрацитівської міської лікарні № 4, а з 29.12.1998 року по 12.01.1999 року у реабілітаційному відділенні. Під час лікування йому був встановлений діагноз: компресійний неускладнений перелом тіла Л 2

2 ступеня, травма на виробництві, однак вказаний діагноз не був внесений до акту Н-1 від 7.10.1998 року.

Просить доповнити пункт 9 акту Н-1 від 7.10.1998 року записом про його діагноз.

Крім того, до акту Н-1 від 7.10.1998 року не були внесені відомості про осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці.

Згідно ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах утворюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У пункті 7 акту Н-1 від 7.10.1998 року відображені причини нещасного випадку, а саме, відсутність страховки при спуску у котлован, відсутність драбини.

Також у п.п. 1 п. 12 зазначеного акту в частині записів про заходи по усуненню причин нещасного випадку зазначено, що при виконанні робіт не відповідаючи професії робітника проводити інструктажі. Строк виконання постійно, виконавці - начальник зміни і начальник дільниці.

Вважає, що відповідальність за нещасний випадок, який з ним стався, повністю покладається на керівництво підприємства, оскільки відсутність страховки, драбини, не проведення інструктажа щодо виконання робіт, не відповідаючих професії працівника -є виною останніх, а не його особистою необережністю.

Тому просить доповнити пункт 10 акту Н-1 від 7.10.1998 року записом щодо осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці - посадові особи підприємства, а з

п.7 акту виключити запис про причини нещасного випадку в частині особової необережності постраждалого.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує, просить задовольнити їх у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Антрацит та Антрацитівському районі ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 визнала повністю, не заперечувала проти їх задоволення.

Представник відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Антрацит та Антрацитівському районі ОСОБА_3 також позовні вимоги ОСОБА_1 визнав повністю і також не заперечував проти їх задоволення.

Суд, вислухавши позивача ОСОБА_1, представників відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Антрацит та Антрацитівському районі ОСОБА_2 та

ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст.ст. 212,213 ЦПК України докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 3 листопада 1969 року перебував у трудових відносинах з шахтою № 32 виробничого об»єднання « Антрацит», працюючи на різних підземних роботах.

Підприємство неодноразово змінювало назву та іменувалось як шахта імені газети « Ворошиловградська правда», потім як шахта імені газети « Луганська правда».

З 10.10.1996 року у зв»язку з ліквідацією шахти імені газети « Луганська правда», підприємство стало іменуватись як Дирекція ліквідованої шахти імені газети « Луганська правда» компанії УГКР, а 1.11.1997 року вказана Дирекція була реорганізована у Єдину дирекцію ліквідованих шахт « Центральна», імені газети « Луганська правда». (а.с.5-8)

З 27.02.1998 року позивач ОСОБА_1 був переведений на роботу тесляра.( ас.8)

6.10.1998 року о 12 годині 10 хвилин, під час роботи по виконанню наряду на трасі трубопроводу питної води та території колишньої шахти імені газети « Луганська правда», з позивачем стався нещасний випадок.

За нарядом, позивачу ОСОБА_1 необхідно було визначити міцність застиглого у котловані бетону. Спускаючись у котлован глибиною 2 м. без драбини і страховки, він впав, внаслідок чого отримав травму хребта.

7.10.1998 року, за результатами розслідування зазначеного нещасного випадку, був складений акт за формою Н-1, в якому були неповно записані пункти 9, 10 та частково невірно заповнений п. 7. ( а. с. 9-10 )

Згідно з « Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві », затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1112 від 25.08.2004 року у разі реорганізації підприємства, на якому стався нещасний випадок, розслідування проводиться його правонаступником, а у разі ліквідації підприємства встановлення факту нещасного випадку розглядається у судовому порядку.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1, внаслідок травми, отримав тілесні ушкодження та в період з 6.10.1998 року по 21.10.1998 року перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Антрацитівської міської лікарні № 4, а з 29.12.1998 року по 12.01.1999 року у реабілітаційному відділенні, про що свідчать епікризи № 8449 та № 1326. ( а.с. 13,14)

Під час лікування з 6.10.1998 року по 21.10.1998 року, згідно з епікризом № 8449, позивачу був встановлений діагноз: компресійний неускладнений перелом тіла Л 2 2 ступеня, травма на виробництві».

Згідно з « Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві », затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1112 від 25.08.2004 року при оформленні акту форми Н-1 пункт 9 повинен містити діагноз згідно з листком непрацездатності або довідкою лікувально -профілактичного закладу.

Оскільки в п. 9 акту Н-1 від 7.10.1998 року відсутній запис про діагноз, суд вважає на необхідне доповнити вказаний пункт відомостями про діагноз позивача, записавши його у відповідності з епікризом № 8449 : «Компресійний неускладнений перелом тіла Л 2 2 ступеня, травма на виробництві».

Пункт 7 форми акту Н-1 вимагає необхідність фіксування причин нещасного випадку.

Пункт 7 акту Н-1 від 7.10.1998 року на ім »я позивача про причини нещасного випадку містить запис: « Відсутність страховки при спуску у котлован, відсутність драбини, особиста необережність потерпілого».

Суд погоджується з позицією позивача ОСОБА_1 в частині того, що з вказаного пункту необхідно виключити запис про особисту необережність потерпілого з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 на день травми працював теслярем і в його функціональні обов»язки не входив спуск в котлован для визначення міцності застиглого бетону.

Перед виконанням зазначених робіт, які не відповідали умовам трудового договору з позивачем, останній отримав від керівництва підприємства наряд у телефонному режимі.

Згідно зі ст. 18 Закону України « Про охорону праці» не допускаються до роботи працівники, які не пройшли інструктажі з питань охорони праці.

З позивачем не був проведений відповідний інструктаж, що підтверджується записом у пункті 12 акту Н-1 від 7.10.1998 року про необхідність проведення інструктажу при виконані робіт, які не відповідають професії працівника. ( а. с. 9-10)

Згідно ст. 153 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не праві вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Крім того, відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На час виконання позивачем робіт, внаслідок яких останній отримав виробничу травму, саме керівництво підприємства повинно було створити безпечні і нешкідливі умови праці.

Суд вважає, що вказані обставини є підставою не тільки для виключення з акту Н-1 від 7.10.1998 року запису про особисту необережність потерпілого, але також є підставою для задоволення вимог позивача і в частині його вимог, що стосуються внесення доповнень до пункту 10 акту Н-1 від 7.10.1998 року.

Згідно з « Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві », затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1112 від 25.08.2004 року при оформленні акту форми Н-1 пункт 10 повинен містити відомості щодо осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці.

З огляду на викладені обставини, суд вважає на необхідне доповнити пункт 10 акту Н-1 від 7.10.1998 року записом щодо осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, зазначивши: «Посадові особи підприємства».

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, стороні, на користь якої ухвалено рішення, присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, і витрати на інформаційно - технічне забезпечення.

За ч.2 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Суд не стягує з відповідача на користь держави судові витрати у вигляді судового збору, оскільки згідно ч.34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України " Про державне мито" від 21.01.1993 року (із змінами та доповненнями) органи Фонду соціального страхування від нещасливих випадків на виробництві та професійних захворювань України звільняються від сплати державного мита.

Що стосується витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, то суд вважає на необхідне стягнути з відповідача 1 гр. 50 коп. на рахунок ТУ ДСА в Луганській області, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.05 року "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" справи про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я оплачуються в розмірі 1 гр.50 коп.

Зазначеною постановою не передбачено ніяких пільг будь-які категорії фізичних або юридичних осіб.

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст. 10,11,57,60, 209,212, 214-215,218 ЦПК України,

ст. 153 КЗпП України, ст. 18 Закону України "Про охорону праці»,

« Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків,

професійних захворювань і аварій на виробництві », затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України № 1112 від 25.08.2004 року,

суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

1. 1. З пункту 7 акту про нещасний випадок по формі Н-1 від 7.10.1998 року на ім »я ОСОБА_1 виключити запис: «Особиста необережність потерпілого».

2. 2. Акт про нещасний випадок по формі Н-1 від 7.10.1998 року на ім »я ОСОБА_1 доповнити:

а), пункт 9 - відомостями про діагноз: «Компресійний неускладнений перелом тіла Л 2 2 ступеня, травма на виробництві»;

б), пункт 10 - відомостями про осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці : «Посадові особи підприємства».

3. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Антрацит та Антрацитівському районі витрати на іформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 1 гр. 50 коп. ( одну гр.50 коп), перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок № 31218259700010 одержувача УДК м. Луганськ, код рахунку 22050000, Банк ГУ ДКУ в Луганській області, код ОЛКПО 25992095, МФО804013 за розгляд справи у Антрацитівському міськрайонному суді.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Луганської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.