Рішення № 91328875, 28.08.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 2/712/1144/20

Справа № 712/1524/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ПИРОЖЕНКА С.А.

при секретарі - ТІТОВА О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Капітал» (адреса: м. Київ, бул. Лесі Українки 24, а/с 216) про захист прав споживачів та визнання припиненим кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про захист прав споживачів та визнання припиненим кредитного договору, посилаючись на те, що 20 квітня 2007 року між ним та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Капітал», укладено договір про надання споживчого кредиту № 16, за умовами якого він отримав від відповідача споживчий кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у сумі 52 000 доларів США, у тимчасове користування строком по 19 квітня 2012 року на умовах забезпеченості, повернення, платності, цільового характеру використання.

В забезпечення виконання зобов`язань між ним та Банком було укладено договір іпотеки нерухомого майна № 16-І від 20 квітня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бережною Н.В. за № 828 від 20 квітня 2007 року. Предметом іпотеки виступає квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

17 травня 2017 року рішенням Апеляційного суду Донецької області у справі № 242/1069/16-ц задоволено його апеляційну скаргу на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 31 березня 2016 року, яке вирішено скасувати, у задоволенні позову ПАТ «АКБ «Капітал» відмовити. Підставою для скасування заочного рішення та відмови у задоволенні позовних вимог є пропущення Банком строку позовної давності до позовних вимог. Вказане рішення набрало законної сили та не оскаржувалося сторонами по справі.

Вважає, що 20 квітня 2012 року сплив строк користування кредитними коштами за Договором про надання споживчого кредиту від 20 квітня 2007 року, внаслідок чого кредитний договір припинив свою дію, оскільки взаємні права та обов`язки сторін припинилися, фактично припинилася дія кредитного договору, а разом з ним, зобов`язання сторін, що існували протягом його дії.

У зв`язку з цим просить визнати порушеними його права як споживача, згідно п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» та визнати Договір про надання споживчого кредиту № 16, укладений 20 квітня 2007 року між сторонами, та зобов`язанням за ним, припиненими 20 квітня 2012 року.

Ухвалою від 13 березня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду.

04 червня 2020 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву.

07 липня 2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги не визнала та просила в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки позивачем зобов`язання за кредитним договором, зокрема, щодо повернення кредитних коштів не виконані. Заборгованість по договору орієнтовно складає 1 070 525 грн. 72 коп. А тому основне зобов`язання за кредитним договором є чинним та обов`язковим для виконання. Крім того, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняються. Вважає, що згідно вимог чинного законодавства зобов`язання можуть бути припинені лише за умови їх повного виконання, проведених належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, 20 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Капітал», укладено договір про надання споживчого кредиту № 16, за умовами якого позивач отримав від відповідача споживчий кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у сумі 52 000 доларів США, у тимчасове користування строком по 19 квітня 2012 року на умовах забезпеченості, повернення, платності, цільового характеру використання.

В забезпечення виконання зобов`язань між позивачем та Банком було укладено договір іпотеки нерухомого майна № 16-І від 20 квітня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бережною Н.В. за № 828 від 20 квітня 2007 року. Предметом іпотеки виступає квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочним рішення Селидівського міського суду Донецької області від 31 березня 2016 року було задоволено позов ПАТ «АКБ «Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «АКБ «Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 42 859,23 долари США та судовий збір в розмірі 15 875 грн. 07 коп.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 17 травня 2017 року вказане рішення суду скасовано. У задоволенні позову ПАТ «АКБ «Капітал» відмовлено. Зокрема, вказаним рішенням було встановлено, що Банком було пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду, оскільки строк повернення кредиту відповідно до договору - 19 квітня 20112 року, відповідно строк позовної давності у три роки сплив у квітні 2015 року, а з позовом до суду Банк звернувся у лютому 2016 року, тобто після спливу позовної давності.

Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили та сторонами не оскаржувалося.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду позивач просить визнати кредитний договір та зобов`язання за ним припиненими з 20 квітня 2012 року у зв`язку з закінченням строку повернення кредиту, а також у зв`язку із закінченням строків позовної давності за вимогами щодо виконання зобов`язань за даним Кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, в п. 1.1 договору про надання споживчого кредиту визначено, що Банк надав позичальнику споживчий кредит строком з 20 квітня 2007 року до 19 квітня 2012 року.

Пунктом 4.4.2. Договору визначено, що позичальник зобов`язаний забезпечити повернення отриманих коштів кредитних коштів не пізніше строку закінчення даного договору.

Відповідними пунктами кредитного договору сторони врегулювали питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення.

Судом встановлено, та не оспорюється сторонами в судовому засіданні, що позивач не здійснив повне погашення заборгованості по кредитному договору, а Банк продовжує у зв`язку з цим здійснювати відповідні нарахування відсотків та штрафних санкцій по договору.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Суд в даному випадку, погоджується з позицією позивача щодо припинення кредитного договору, оскільки строк повернення кредиту сплив ще 19 квітня 2012 року, а тому позовна вимога про визнання договору кредиту припиненим з 20 квітня 2012 року, є цілком обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Разом з тим, суд не погоджується з вимогою позивача про припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку зі спливом строків позовної давності, з огляду на наступне.

Пунктом 6.7 Договору, передбачено повне виконання сторонами зобов`язань до даному договору.

Оскільки після спливу строку кредитування у Банку було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, то до вимоги банку про стягнення таких процентів позовна давність не може бути застосована (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18).

Банк не мав права нараховувати проценти за договором кредиту після спливу строку виконання основного зобов`язання (19 квітня 2012 року), тому його вимоги про стягнення таких процентів є необґрунтованими, позовна давність не може бути застосована.

При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі за № 6-786цс17, постанові Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі № 757/32347/15-ц.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині припинення зобов`язань по кредитному договору, оскільки позивач не виконав належним чином в повному обсязі своїх зобов`язань за укладеним кредитним договором, а сплив позовної давності не є підставою для припинення зобов`язань, яка визначена законом.

При цьому, суд також вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовної вимоги щодо визнання порушеними прав позивача як споживача, згідно п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі не забезпечать ефективного захисту його порушених прав. Останні вже в повній мірі відновлені за рахунок визнання кредитного договору припиненим з 20 квітня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 599, 611, 1054 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Визнати Договір про надання споживчого кредиту № 16 укладений 20 квітня 2007 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Капітал» та ОСОБА_3 припиненим з 20 квітня 2012 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст судового рішення складено 04 вересня 2020 року.