Рішення № 91319220, 27.08.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2020 р. Справа № 911/1621/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп»

про стягнення 1 721 251, 48 грн.

Представники:

від позивача: Ярошенко Н.Ю.

від відповідача: не з`явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1І033030 від 18.02.2016 та договором № 1І038554 від 13.07.2018 у розмірі 1 721 251, 48 грн., з яких: 1 679 787, 73 грн. – основного боргу, 3 081, 30 грн. – неустойки, 12 247, 49 грн. – 3 % річних та 26 134, 96 грн. – інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2020 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 25.06.2020 та витребувано у сторін певні документи.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 23.06.2020 та документи на виконання вимог ухвали суду (вх. № 12728/20 від 24.06.2020).

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.06.2020, враховуючи п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, неявку у судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог суду, з метою дотримання завдань підготовчого провадження і основних засад господарського судочинства, розгляд даної справи у підготовчому засіданні відкладено на 20.07.2020.

20.07.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 20.07.2020 (вх. № 15023/20 від 20.07.2020) про відкладення судового засідання для підготовки тексту мирової угоди.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 20.07.2020 (вх. № 15029/20 від 20.07.2020) по справі.

У судовому засідання 20.07.2020 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача б/н від 20.07.2020 (вх. № 15023/20 від 20.07.2020), закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті на 27.08.2020, про що постановлено відповідну ухвалу.

27.08.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 26.08.2020 (вх. № 18021/20 від 27.08.2020) на позовну заяву, у якому він просить поновити пропущений строк для подачі відзиву, приєднати відзив до матеріалів справи та відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, керуючись основними принципи господарського судочинства щодо рівності сторін, диспозитивності та пропорційності, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, задля сприяння учасникам процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, вважає за необхідне приєднати поданий відповідачем відзив до матеріалів справи та вирішити даний спір з урахуванням викладених у ньому пояснень.

Присутній у судовому засіданні 27.08.2020 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання 27.08.2020 не з`явився та причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 27.08.2020, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18.02.2016 між сторонами укладено договір № 1І033030, відповідно до якого позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням відповідача, поставити товар, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Відповідно до п. 3.1 договору товар поставляється позивачем у відповідності з замовленням відповідача по асортименту, кількості та цінами в строк, зазначений в замовленні.

Згідно з п. 3.4 договору пунктом поставки товару за цим договором є склад відповідача, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом позивача. Датою поставки є дата отримання відповідачем товару на складі відповідача.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що позивач при поставці відповідної партії товару передає відповідачу наступну супровідну документацію:

- накладні, в яких повинно бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, а також номер податкової накладної, сформованої під дану поставку;

- товарно-транспортні накладні;

- належним чином засвідчені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі;

- погоджений з відповідачем примірник замовлення.

Відповідно до п. 3.7.1 договору у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продажу в у роздрібній мережі відповідача для вказаної категорії товару, або, якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився неякісним при тестуванні, відповідач направляє на адресу уповноваженого представника позивача повідомлення про обсяг та причини повернення товару, а також перелік торгівельних точок, з яких позивач зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від відповідача вивезти такий товар.

Згідно з п. 3.7.2 договору відповідач оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що позивач зобов`язується за власний рахунок організовувати та проводити заходи по стимулюванню збуту товарів в мережі магазинів «Фуршет» в порядку, встановленому сторонами окремими договорами.

Відповідно до п. 5.1 договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі відповідача.

Згідно з п. 7.1 договору відповідач оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.

Відповідно до п. 7.9 договору оплата за товар здійснюється щосереди в українській національній валюті – гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача через 70 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. У випадку, якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовились про те, що відповідач здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500, 00 грн. з кожного магазину.

Згідно з п. 7.10 договору відповідач має право затримати розрахунки з позивачем: при несвоєчасній оплаті позивачем товарів, робіт, послуг по іншим договорам, укладеним між позивачем та відповідачем; у випадку ненадання/надання неналежно оформленої супровідної документації, передбаченої п. 3.6 договору – до моменту надання в повному обсязі належно оформленої супровідної документації; у випадку невиконання/неналежного виконання пунктів 7.12, 7.13 (із підпунктами) або 7.14 (із підпунктами) цього договору.

Пунктом 7.11 договору передбачено, що зобов`язання відповідача по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до п. 7.12 договору не пізніше кожного 08 числа місяця уповноважений представник позивача зобов`язаний отримати документи в офісі відповідача (за адресою м. Київ, вул. Сосюри 6).

Згідно з п. 7.13 договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки взаєморозрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

У відповідності до п. 7.14 договору кожний місяць з моменту укладення цього договору сторони зобов`язані підписувати всі первинні та інші документи. Первинні та інші документи по цьому договорі підписуються не пізніше кожного 10 числа наступного місяця.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019.

13.07.2018 між сторонами укладено договір № 1І038554, відповідно до якого позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням відповідача, поставити товар відповідачу, а відповідач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в специфікації/акційній специфікації чинній на момент замовлення товару.

Відповідно до п. 3.1 договору позивач поставляє товар згідно замовлень (ORDERS) відповідача на поставку товару, поданих за посередництва сертифікованих EDI-провайдерів, за вибором позивача.

Згідно з п. 3.3 договору пунктом поставки товару за цим договором є склад відповідача, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом позивача. Датою і часом поставки є дата і час отримання відповідачем товару на складі відповідача, що зазначається у товарно-транспортній накладній (ТТН) і засвідчується підписами уповноважених представників сторін.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що після прийняття товару відповідач направляє позивачу через EDI-провайдера електронний документ «накладна» (COMDOC). Документ COMDOC відображає факт прийняття товару відповідачем, завіряється ЕЦП відповідача і відправляється позивачу через EDI-провайдера. Дата електронного документа «накладна» (COMDOC) повинна відповідати даті фактичної поставки товару. Позивач, після отримання від відповідача через EDI-провайдера електронний документ «накладна» (COMDOC), зі свого боку звіряє накладну ЕЦП і не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів відправляє відповідачу через EDI-провайдера. Заборгованість відповідача за поставлений товар виникає з моменту отримання від позивача електронного документа «накладна» (COMDOC) звіреного ЕЦП позивача.

Відповідно до п. 3.8 договору сторони погодили, що повідомлення позивача і відповідача (в тому числі, але не виключно, заявки на поставку товару, повідомлення про відвантаження товару, повідомлення про повернення, підтвердження повернення, акти звірок, тощо), які відправляються сторонами за допомогою EDI-провайдера мають юридичну силу, можуть бути представлені в судові інстанції в якості належних доказів щодо подачі і прийняття даних повідомлень позивачем і відповідачем.

Пунктом 3.10 договору сторони визначили умови повернення товарів, згідно яких відповідач оформлює повернення товарів за допомогою накладної на повернення товарів.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що позивач зобов`язується за власний рахунок організовувати та проводити заходи зі стимулювання збуту товарів в мережі магазинів «Фуршет – магазин сімейної покупки» в порядку, встановленому сторонами окремими договорами.

Відповідно до п. 5.1 договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент фактичного приймання-передачі товару на складі відповідача з обов`язком складання відповідачем електронного документа «накладна» (COMDOC) з ЕЦП відповідача та відправленням позивачу через EDI-провайдера протягом одного календарного дня з моменту фактичного приймання-передачі товару.

Згідно з п. 7.1 договору відповідач оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами в специфікації/акційній специфікації, що збережені у системі електронного документообігу та підтвердженими у накладних (COMDOC).

Пунктом 7.8 договору передбачено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних(COMDOC), за яким була здійснена поставка товару.

Відповідно до п. 7.9 договору підставою для здійснення відповідачем оплати за поставлений товар є виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, зокрема, обов`язок надати відповідачу через EDI-провайдера електронний документ «накладна» (COMDOC) завірений ЕЦП позивача, та обов`язок зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, з дотриманням умов цього договору, на дату настання строку оплати за товар. Відповідач здійснює оплату позивачу за поставлений товар через 90 днів з моменту отримання відповідачем через EDI-провайдера від позивача електронного документу «накладна» (COMDOC), завіреного ЕЦП позивача, та за умови наявності зареєстрованої позивачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше ніж за 2 календарних днів до настання строку оплати за товар.

Згідно з п. 7.9.1 договору сторони погодили, що відповідач має право затримати частину оплати за товар, за тими поставками товару, за якими позивач не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних або порушив вимоги п.п. 9.1.1 та/або п. 9.1 цього договору. Відповідач здійснює оплату за такі поставки товару лише після того як позивач зареєструє відповідну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, з врахуванням вимог цього пункту договору.

Пунктом 7.12 договору передбачено, що не пізніше кожного 10 числа місяця уповноважений представник позивача зобов`язаний отримати документи, зазначені в п. 7.12.1 цього договору, в офісі відповідача (за адресою м. Київ, вул. Сосюри 6).

Згідно з п. 7.12.1 договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення цього договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків, а всі первинні та інші документи кожного календарного місяця не пізніше 10 числа наступного за звітним календарним місяцем. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Відповідно до п. 8.11 договору у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених даним договором, відповідач сплачує на користь позивача виключну неустойку в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Цей пункт договору не розповсюджується на правовідносини сторін, у випадку, якщо прострочення оплати за товар відбулось на підставі умов визначених в п. 7.9.1 даного договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що на підставі накладної (COMDOC) відповідача, позивач зобов`язаний сформувати електронний документ «податкова накладна», а пунктом 9.1.1 договору визначено вимоги, яким має відповідати «податкова накладна».

Згідно з п. 11.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами, окрім вищевказаних договорів № 1І033030 від 18.02.2016 та № 1І038554 від 13.07.2018, було також укладено договір № ВЗ 1І038554 про надання послуг від 13.07.2018, відповідно до якого позивач доручає, а відповідач зобов`язується надати позивачу за плату маркетингові послуги стосовно товарів, поставлених позивачем згідно з договором № 1І038554 від 13.07.2018, оплата за надані послуги здійснюється, зокрема, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору № 1І033030 від 18.02.2016 та договору № 1І038554 від 13.07.2018 ним була здійснена поставка товару відповідачу на загальну суму 1 759 437, 14 грн., що підтверджується видатковими, товарно-транспортними і податковими накладними.

Проте, як зазначає позивач, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідачем була здійснена лише часткова оплата вартості поставленого товару, частину товару було повернуто, а частину зараховано за надані відповідачем послуги, у зв`язку з чим за останнім утворилася заборгованість за отриманий товар у розмірі 1 679 787, 73 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що: наданні позивачем видаткові накладні належним чином не оформленні, оскільки з їх тексту неможливо ідентифікувати особу та встановити повноваження особи, яка отримала товар; позивачем не надано відповідачу належним чином оформленні документи, що передбачені п. 3.6 договору № 1І033030 від 18.02.2016, у зв`язку з чим відповідач має право затримати оплату за товар; позивачем не надано доказів отримання відповідачем через EDI-провайдера електронного документу «накладна» (COMDOC), завіреного ЕЦП позивача, та доказів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим строк оплат за договором № 1І038554 від 13.07.2018 не настав; акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом, а тому не може бути доказом здійснення поставки та наявності боргу; оскільки позивачем не доведено існування основного боргу, то і нарахування інших сум (пені, 3 % річних та інфляційних втрат) є безпідставним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 13 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду договір № 1І033030 від 18.02.2016, договір № 1І038554 від 13.07.2018, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, накладні на повернення, договір № ВЗ 1І038554 про надання послуг від 13.07.2018, акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до договору № ВЗ 1І038554 від 13.07.2018, акт звірки взаємних розрахунків, банківські виписки, листи-претензії, бухгалтерську довідку та банківську довідку.

Так, судом встановлено, що на виконання умов договору № 1І033030 від 18.02.2016 позивач по видаткових накладних № 6393 від 19.07.2019 на суму 276 532, 66 грн., № 1978 від 01.03.2019 на суму 261 418, 39 грн., № 1322 від 14.02.2019 на суму 110 666, 06 грн., № 1093 від 07.02.2019 на суму 116 193, 46 грн., № 839 від 31.01.2019 на суму 134 541, 86 грн., № 599 від 25.01.2019 на суму 61 317, 74 грн., № 104 від 11.01.2019 на суму 32 048, 50 грн., № 20479 від 28.12.2018 на суму 46 298, 88 грн., № 20245 від 20.12.2018 на суму 90 515, 04 грн., № 20047 від 14.12.2018 на суму 493 218, 31 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 1 622 750, 90 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявністю підписів та печаток/штампів сторін на вказаних видаткових накладних, копії яких залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуто.

Також, на виконання умов договору № 1І038554 від 13.07.2018 позивач по видатковій накладній № 11264 від 20.12.2019 поставив відповідачу товар на загальну суму 136 686, 24 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявністю підписів та печаток/штампів сторін на вказаній видатковій накладній, копія якої залучена до матеріалів справи, оригінал у судовому засіданні оглянуто.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано товарно-транспортні накладні та податкові накладні до вищезазначених видаткових накладних, а саме: товарно-транспортні накладні № Р20047 від 14.12.2018, № Р20245 від 20.12.2018, № Р20479 від 28.12.2018, № Р104 від 11.01.2019, № Р599 від 25.01.2019, № Р839 від 31.01.2019, № Р1093 від 07.02.2019, № Р1322 від 14.02.2019, № Р1978 від 01.03.2019, № Р6393 від 19.07.2019, № Р11264 від 20.12.2019, а також податкові накладні № 624 від 20.12.2019, № 1101 від 19.07.2019, № 41 від 01.03.2019, № 453 від 14.02.2019, № 337 від 07.02.2019, № 1180 від 31.01.2019, № 1150 від 25.01.2019, № 145 від 11.01.2019, № 1227 від 28.12.2018, № 1191 від 20.12.2018, № 497 від 14.12.2018, що підтверджують поставку позивачем та отримання відповідачем товару згідно договору № 1І033030 від 18.02.2016 та договору № 1І038554 від 13.07.2018.

Відповідно до наявних у матеріалах справи банківської виписки від 18.12.2019 та довідки банку від 18.06.2020 відповідачем було сплачено позивачу 31 686, 81 грн. за поставлений товар згідно договору № 1І033030 від 18.02.2016.

Разом з тим, відповідно до наданих позивачем актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.11.2019 та від 31.12.2019, накладних на повернення товару від 25.01.2019 та від 23.08.2019, бухгалтерської довідки від 29.02.2020 сторонами було здійснено часткове зарахування зустрічних однорідних вимог, часткове повернення товару та коригування боргу на загальну суму 47 962, 60 грн.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 1 759 437, 14 грн. та здійснення відповідачем оплати, зарахування зустрічних однорідних вимог, повернення товару і корегування боргу на загальну суму 79 649, 41 грн., різниця між цими сумами становить 1 679 787, 73 грн., яка і заявлена позивачем до стягнення у даній справі.

При цьому, судом встановлено, що сума неоплаченого товару за договором № 1І033030 від 18.02.2016 становить 1 587 082, 34 грн., а за договором № 1І038554 від 13.07.2018 – 92 705, 39 грн.

Відповідач, стверджує, що: наданні позивачем видаткові накладні належним чином не оформленні, оскільки з їх тексту неможливо ідентифікувати особу та встановити повноваження особи, яка отримала товар; позивачем не надано відповідачу належним чином оформленні документи, що передбачені п. 3.6 договору № 1І033030 від 18.02.2016, у зв`язку з чим відповідач має право затримати оплату за товар; позивачем не надано доказів отримання відповідачем через EDI-провайдера електронного документу «накладна» (COMDOC), завіреного ЕЦП позивача, та доказів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим строк оплат за договором № 1І038554 від 13.07.2018 не настав; акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом, а тому не може бути доказом здійснення поставки та наявності боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.4 договору № 1І033030 від 18.02.2016 та п. 3.3 договору № 1І038554 від 13.07.2018 датою поставки є дата отримання відповідачем товару на складі відповідача.

Пунктом 3.6 договору № 1І033030 від 18.02.2016 передбачено, що позивач при поставці відповідної партії товару передає відповідачу певну супровідну документацію.

Пунктом 3.7 договору № 1І038554 від 13.07.2018 передбачено, що після прийняття товару відповідач направляє позивачу через EDI-провайдера електронний документ «накладна» (COMDOC). Документ COMDOC відображає факт прийняття товару відповідачем, завіряється ЕЦП відповідача і відправляється позивачу через EDI-провайдера. Дата електронного документа «накладна» (COMDOC) повинна відповідати даті фактичної поставки товару. Позивач, після отримання від відповідача через EDI-провайдера електронний документ «накладна» (COMDOC), зі свого боку звіряє накладну ЕЦП і не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів відправляє відповідачу через EDI-провайдера. Заборгованість відповідача за поставлений товар виникає з моменту отримання від позивача електронного документа «накладна» (COMDOC) звіреного ЕЦП позивача.

Згідно з п. 5.1 договорів перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі відповідача.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем від позивача підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, актом звірки взаєморозрахунків та фактично відповідачем не заперечується.

Разом з тим, відсутність у видатковій накладній назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки/штампу самої юридичної особи, відсутність реквізитів довіреності на цю особу не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки/штампу на видатковій накладній є свідченням участі юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Крім того, наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні підписані, окрім представника позивача і відповідача, перевізником, що також підтверджує факт поставки товару відповідачу.

Судом встановлено, що всі надані до матеріалів справи податкові накладні на кожну поставку товару зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить наявна на них відповідна відмітка.

Також, у матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з січня 2018 року по лютий 2020 року з посиланням на договори та видаткові накладні, що є предметом розгляду у даній справі, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 679 787, 73 грн. Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками кожного із підприємств.

За таких обставин, посилання відповідача на ненадання позивачем супровідної документації, визначеної п. 3.6 договору № 1І033030 від 18.02.2016, доказів отримання відповідачем через EDI-провайдера електронного документу «накладна» (COMDOC), завіреного ЕЦП позивача та доказів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, спростовується матеріалами справи та за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.

Суд звертає увагу, що будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з вимогою надати визначені договорами належним чином оформленні документи, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання, доказів відмови відповідача від договорів та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договорами поставки у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладених між сторонами договорів, відповідачем не надано.

Таким чином, відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити позивачу строк для передачі необхідних документів, що стосуються товару, а в разі невиконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар.

Разом з тим, ненадання позивачем відповідачу певними чином оформлених документів не може бути відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити переданий йому товар.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що відповідач належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами заявлених до нього вимог не спростував, доказів, які підтверджують належне виконання ним договірних зобов`язань, а також контррозрахунку заявлених позовних вимог суду не надав.

Отже, факт поставки товару підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, строк оплати товару настав, доказів його оплати відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 679 787, 73 грн. основного боргу за договором № 1І033030 від 18.02.2016 та договором № 1І038554 від 13.07.2018 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 8.11 договору № 1І038554 від 13.07.2018, просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за вказаним договором за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка за розрахунком позивача за період з 20.03.2020 по 29.05.2020 становить 3 081, 30 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок неустойки (пені), здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Також, зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 01.03.2020 по 29.05.2020 складають 12 247, 49 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за період з 01.03.2020 по 30.04.2020 складають 26 134, 96 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, з урахуванням визначеного ним періоду, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1І033030 від 18.02.2016 та договором № 1І038554 від 13.07.2018 у розмірі 1 721 251, 48 грн., з яких: 1 679 787, 73 грн. – основного боргу, 3 081, 30 грн. – неустойки, 12 247, 49 грн. – 3 % річних та 26 134, 96 грн. – інфляційних втрат, є доведеними, підтверджені доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (08205, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Лісова, будинок 6-Г, ідентифікаційний код - 35995595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» (03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, будинок 5-Б, ідентифікаційний код - 31513464) 1 679 787 (один мільйон шістсот сімдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 73 коп. – основного боргу, 3 081 (три тисячі вісімдесят одна) грн. 30 коп. – неустойки, 12 247 (дванадцять тисяч двісті сорок сім) грн. 49 коп. – 3 % річних, 26 134 (двадцять шість тисяч сто тридцять чотири) грн. 96 коп. – інфляційних втрат та 25 818 (двадцять п`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 77 коп. – судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано: 03.09.2020.

Суддя Т.В. Лутак