Рішення № 91319186, 04.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.09.2020Справа № 910/8468/20За позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 272575,70 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у розмірі 272575,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договорами перевезення зобов`язання щодо збереження товару, в зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача збитки, завдані внаслідок втрати частини товару, що перевозився відповідачем.

Ухвалою суду від 22.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/8468/20, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

06.07.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач спростовує твердження відповідача наведені у відзиві на позовну заяву.

07.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує. . У своєму відзиві відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, вказуючи на необхідність доведення розміру фактично завданих збитків та їх понесення позивачем. Також відповідач заперечує проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, з поданих доказів не вбачається, що правнича допомога надавалась саме адвокатом. Крім того, подано клопотання про витребування у позивача Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат ім.. Ілліча" доказу: штатний розпис Юридичного управління ПрАТ «ММК ім.. Ілліча» станом на 29.04.2020.

Суд розглянув клопотання відповідача та вважає його необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 110 - 112 цього Кодексу. Суд може уповноважити на одержання витребуваних ним доказів заінтересовану сторону. Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідачем до клопотання про витребування доказів не долучено жодних доказів щодо заходів, яких ним було вжито для отримання цього доказу самостійно, доказів вжиття такого заходу та (або) причин неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, відповідачем не додано доказів які б підтверджували обставини, що ним вживались заходи для самостійного отримання доказів.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2019 між METINVEST INTERNATIONAL SA., Женева, Швейцарія (продавець) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) було укладено контракт № MISA - ILYICH 08-19-GME, відповідно до якого покупець і продавець прийшли до згоди, що продавець продасть, а покупець купить, отримає і оплатить продукцію. Відповідно до п. 17.1. контракту, контракт вступає в дію з 20.02.2019 і діє до 20.02.2020.

Відповідно до додатку № 3 від 10.12.2019 до контракту № MISA - ILYICH 08-19-GME від 20.02.2019, продукцією визначено «антрацит». Вартість за тонну відповідно до додатку визначено у розмірі 132,60 доларів США. Строк поставки з 13.12.2019 по 17.12.2019. Загальна вартість продукції 3315000,00 доларів США. Загальна вартість з урахуванням «толеранса» 10% 3646500,00 доларів США.

Відповідно до змін № 1 від 16.12.2019 до додатку № 3 від 10.12.2019 до контракту № MISA - ILYICH 08-19-GME від 20.02.2019, вартість продукції (за тонну) змінено на 149,00 доларів США, загальну вартість змінено на 3725000,00 доларів США, загальну вартість з урахуванням «толеранса» 10% змінено на 4097500,00 доларів США. Зміни вступають в дію з 16.12.2019.

20.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест - шиппінг» (експедитор) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовник) було укладено договір на транспортно - експедиторське обслуговування імпортних вантажів № МШ 20-11/14МФ/89. Відповідно до п. 1.1. - 1.5. договору, в межах даного договору експедитор від свого імені, але за рахунок замовника зобов`язується виконувати доручення ( заявки) останнього по транспортно - експедиторському обслуговуванню і організації перевалки імпортних вантажів номенклатури замовника в морських портах України ( далі за текстом відповідно «вантаж» і «порт»), а замовник зобов`язується прийняти надані експедитором послуги, виплатити йому винагороду, а також відшкодувати всі витрати, понесені експедитором під час виконання обов`язків, прийнятих на себе по даному договору. Конкретний вид, кількість, «сортамент» та найменування вантажу, винагорода (плата) експедитора, особливі умова збереження і перевалки вантажу в порту, перелік послуг і розмір ставок за надавані послуги і інша інформація вказується в додатках та/або додаткових угодах до даного договору, які з моменту їх підписання сторонами є невід`ємними частинами даного договору. Заявки замовника по даному договору вважаються виконаними експедитором з моменту підписання сторонами акта прийому - передачі виконаних робіт ( наданих послуг) і направлення експедитором на адресу замовника пакету підтверджуючих документів. В рамках надання послуг по даному договору, експедитор має право від свого імені, але за рахунок замовника укладати угоди з третіми особами. Загальна сума по даному договору на період дії орієнтовно складає 50000000,00 грн. без ПДВ. Відповідно до п. 8.4. - 8.5. договору, даний договір вступає в дію з 01.01.2015 року, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають власні повноваження. Даний договору діє до 31.01.2016 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за даним договором.

До матеріалів справи додано додаток № 38 від 20.11.2019 до договору № МШ 20-11/14МФ/89 від 20.11.2014, яким визначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест - шиппінг» (експедитор) виконує транспортно - експедиторське обслуговування і організовує перевалку імпортного навалочного вантажу (вугілля) номенклатури Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (замовник) за допомогою потужностей ДП «СК «Ольвія». Ставки і умови надання даних послуг визначені в додатку.

14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний завод комбінат імені Ілліча» ( замовник) укладено договір про надання послуг № 00039/ЦТЛ - 2018. Предметом договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях ( експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендною майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.

Відповідно до п. 1.3. договору, надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеного відомістю на іншими документами.

Відповідно до п. 2.1.6. - 2.1.6.1. договору, замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.

Відповідно до п. 2.2.1. договору, замовник має право укладати договори на власний розсуд із підприємствами, які зацікавлені в перевезеннях вантажів, та виступати платником послуг з перевезення вантажу, користування вагонами та інших послуг, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.3.2. договору, перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах замовника або у вагонах перевізника, надавати вагони перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «МЕСПЛАН», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.

Згідно з п. 2.3.7 договору, перевізник зобов`язаний надавати вагони в технічно справному стані для виконання вантажних операцій замовником.

Відповідно до п. 12.1 договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан», або АС «Клієнт УЗ», або вчинення замовником будь - якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна з сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконанні перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

До матеріалів справи додано залізничну накладну № 41301227 від 14.01.2020. Відповідно до накладної відправником є ДП «СК «Ольвія» ( третя особа передбачена п. 1.4. договору № МШ 20-11/14МФ/89 від 20.11.2014 і визначена у додатку № 38 від 20.11.2019), отримувачем Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». У п. 15 накладної визначено призначення перевезення: «поставка за контрактом MISA - ILYCH 08 - 19 GME від 20.02.2019». Найменування вантажу: « Антрацит. Вугілля антрацит, розмір 6 - 20. Код вантажу ГНГ 27011100, ЕТСНГ 161016. Вантаж має маркування вапном». Станція залізниці відправлення: Жовтнева, Одеська залізниця. Станція залізниці призначення: Асланово. Донецька залізниця. Вантаж за накладною прибув 18.01.2020 та був отриманий одержувачем тією ж датою, про що свідчить печатка станції «Ассланове». Також міститься відмітка на накладній про складення, через недостачу вантажу, комерційних актів : №485002/35, № 485002/36, №485002/37, №485002/38, №485002/39 від 18.01.2020. Загальна маса вантажу : 613860 кг. За накладною здійснювалось перевезення у вагонах: № 62314216 (маса вантажу 68500 кг), № 61296901 ( маса вантажу 68260 кг), № 53528147 ( маса вантажу 67360 кг), № 56275738 ( маса вантажу 67360 кг), № 53568820 (маса вантажу 67460 кг), № 56937246 ( маса вантажу 68800 кг), № 62111273 ( маса вантажу 69260 кг), № 52797669 ( маса вантажу 67880 кг), № 62112602 ( маса вантажу 68980 кг). Недостачу вантажу, відповідно до згаданих вище комерційних актів, виявлено у вагонах № 62112602, № 52797669, № 62111273, № 56937246, № 53568820.

У комерційному акті № 485002/35 від 18.01.2020 визначено, що у вагоні № 62112602: «На підставі попутного акту о/ф № 30305 від 17.01.20 р. ст. Волноваха Дон. зал. виконувалось комісійне переважування вагону № 62112602 по відправці вказаній на лицьовій стороні акту. По документу значиться вантаж антрацит навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150т): брутто - не вказано, тара - 23700 кг., нетто - 68980 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 71 500 кг., тара - 23700 кг, нетто 47800 кг, що менше документу на 21180 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження нижче рівня бортів на 200 - 300 мм, рівномірне. Вантаж марковано вапном. За рухом поїзда, над 1 - 7 люками є виїмка розміром 12000мм х 1500 - 2800 мм х 800 мм в глиб вагона, маркування порушено, що відповідає попутному акту з/ф № 30305 від 17.01.20 р. ст. Волноваха Дон зал. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось у присутності Заст. ДС ОСОБА_5, аг. Ком. ОСОБА_3, пр.. сд. К - та ОСОБА_4, ваг - кА к - та ОСОБА_1 на 150 т. електронних тензометричних вагах № 17 ст. Рудна з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагону нестача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає за штатом». Акт містить підписи: Заст. ДС ОСОБА_5, ДСІ ОСОБА_2 , аг. Ком. ОСОБА_3 , пр. - сд з - да ОСОБА_4 .

У комерційному акті № 485002/36 від 18.01.2020 виявлено недостачу у вагоні № 52797669. «На підставі попутного акту о/ф № 30304 від 17.01.20 р. ст. Волноваха Дон. зал. виконувалось комісійне переважування вагону № 52797669 по відправці вказаної на лицьовій стороні акту. По документу значиться вантаж антрацит навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150т): брутто - не вказано, тара - 23800 кг., нетто - 67880 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 77 900 кг., тара - 23800 кг, нетто 45100 кг, що менше документу на 13780 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження нижче рівня бортів на 200 - 300 мм, рівномірне. Вантаж марковано вапном. Зправа, за рухом поїзду, над 1- 2 люками є виїмка розміром 3000 мм х 1700 мм х 700 мм у глиб вагона, над 4 - 6 люками виїмка розміром 5000 мм х 1000 - 2800 мм х 7000 мм в глиб вагона, маркування порушено, що відповідає попутному акту з/ф № 30304 від 17.01.20р ст. Волноваха Дон зал. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось у присутності Заст. ДС ОСОБА_5, аг. Ком. ОСОБА_3, пр.. сд. К - та ОСОБА_4, ваг - кА к - та ОСОБА_1 на 150 т. електронних тензометричних вагах № 17 ст. Рудна з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагону нестача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає за штатом». Акт містить підписи: Заст. ДС ОСОБА_5 , ДСІ ОСОБА_2 , аг. Ком. ОСОБА_3 , пр. - сд з - да ОСОБА_4 .

У комерційному акті № 485002/37 від 18.01.2020 виявлено недостачу у вагоні № 62111273. «На підставі попутного акту о/ф № 30303 від 17.01.20 р. ст. Волноваха Дон. зал. виконувалось комісійне переважування вагону № 62111273 по відправці вказаної на лицьовій стороні акту. По документу значиться вантаж антрацит навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150т): брутто - не вказано, тара - 23700 кг., нетто - 69260 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 82000 кг., тара - 23700 кг, нетто 58300 кг, що менше документу на 10960 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження нижче рівня бортів на 200 - 300 мм, рівномірне. Вантаж марковано вапном. За рухом поїзда, над 1 - 5 люками є виїмка розміром 6000 мм х 1000 - 2800 мм х 800 мм в глиб вагона, маркування порушено, що відповідає попутному акту з/ф № 30303 від 17.01.20р. ст. Волноваха Дон зал. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось у присутності Заст. ДС ОСОБА_5, аг. Ком. ОСОБА_3, пр.. сд. К - та ОСОБА_4, ваг - кА к - та ОСОБА_1 на 150 т. електронних тензометричних вагах № 17 ст. Рудна з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагону нестача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає за штатом». Акт містить підписи: Заст. ДС ОСОБА_5 , ДСІ ОСОБА_2 , аг. Ком. ОСОБА_3 , пр. - сд з - да ОСОБА_4 .

У комерційному акті № 485002/38 від 18.01.2020 виявлено недостачу у вагоні № 56937246. «На підставі попутного акту о/ф № 30302 від 17.01.20 р. ст. Волноваха Дон. зал. виконувалось комісійне переважування вагону № 56937246 по відправці вказаної на лицьовій стороні акту. По документу значиться вантаж антрацит навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150т): брутто - не вказано, тара - 23400 кг., нетто - 68800 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 77700 кг., тара - 23400 кг, нетто 54300 кг, що менше документу на 14500 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження нижче рівня бортів на 200 - 300 мм, рівномірне. Вантаж марковано вапном. За рухом поїзда, над 1 -6 люками є виїмка розміром 10000 мм х 1500 - 2000 мм х 800 мм у глиб вагона, маркування порушено, що відповідає попутному акту з/ф № 30302 від 17.01.20р. ст. Волноваха Дон зал. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось у присутності Заст. ДС ОСОБА_5, аг. Ком. ОСОБА_3, пр.. сд. К - та ОСОБА_4, ваг - кА к - та ОСОБА_1 на 150 т. електронних тензометричних вагах № 17 ст. Рудна з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагону нестача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає за штатом». Акт містить підписи: Заст. ДС ОСОБА_5 , ДСІ ОСОБА_2 , аг. Ком. ОСОБА_3 , пр. - сд з - да ОСОБА_4 .

У комерційному акті № 485002/39 від 18.01.2020 виявлено недостачу у вагоні № 53568820: «На підставі попутного акту о/ф № 30301 від 17.01.20 р. ст. Волноваха Дон. зал. виконувалось комісійне переважування вагону № 53568820 по відправці вказаної на лицьовій стороні акту. По документу значиться вантаж антрацит навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (150т): брутто - не вказано, тара - 21800 кг., нетто - 67460 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 75100 кг., тара - 21800 кг, нетто 53300 кг, що менше документу на 14160 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження нижче рівня бортів на 200 - 300 мм, рівномірне. Вантаж марковано вапном. За рухом поїзда, над 2 - 6 люками є виїмка розміром 8000 мм х 1000 - 2800 мм х 700 мм в глиб вагона, маркування порушено, що відповідає попутному акту з/ф № 30301 від 17.01.20р. ст. Волноваха Дон зал. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось у присутності Заст. ДС ОСОБА_5, аг. Ком. ОСОБА_3, пр.. сд. К - та ОСОБА_4, ваг - кА к - та ОСОБА_1 на 150 т. електронних тензометричних вагах № 17 ст. Рудна з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагону нестача вантажу підтвердилась. Завідуючого вантажним двором немає за штатом». Акт містить підписи: Заст. ДС ОСОБА_5 , ДСІ ОСОБА_2 , аг. Ком. ОСОБА_3 , пр. - сд з - да ОСОБА_4 .

До матеріалів справи додано комерційний інвойс № 123003 від 16.12.2019 виставлений METINVEST INTERNATIONAL SA., Женева, Швейцарія Приватному акціонерному товариству «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (продавець та покупець за контрактом № MISA - ILYICH 08-19-GME від 20.02.2019), відповідно до якого визначено назву поставленого товару: антрацит, в обсязі: 25000,00 тонн, вартість за тонну: 149,00 доларів США, вартість за весь обсяг поставленого товару : 3725000,00 доларів США. Отже , за поставлений METINVEST INTERNATIONAL SA. товар ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» мав сплатити 3725000,00 доларів США.

Ціна за 1 тонну товару, та загальна вартість товару у інвойсі № 123003 від 16.12.2019 визначена відповідно до змін № 1 від 16.12.2019 до додатку № 3 від 10.12.2019 до контракту № MISA - ILYICH 08-19-GME від 20.02.2019 укладеного між METINVEST INTERNATIONAL SA. та ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (позивач).

Відповідно до кредит ноуту № 33142 від 06.01.2020 поверненню на користь ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» підлягає 10430,00 доларів США.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 4500014254 від 24.02.2020 ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» перерахував на рахунок METINVEST INTERNATIONAL SA. грошові кошти у розмірі 3714570,00 доларів США ( сума визначена у змінах № 1 від 16.12.2019 до додатку № 3 від 10.12.2019 до контракту № MISA - ILYICH 08-19-GME від 20.02.2019; та у рахунку фактурі № 123003 від 16.12.2019 з вирахуваннями передбаченими кредит ноутом № 33142 від 06.01.2020).

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 4500016980 від 27.02.2020 ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» перерахував на рахунок METINVEST INTERNATIONAL SA. грошові кошти у розмірі 3841946,58,00 доларів США.

Відповідно до реєстру оплачуваних рахунків № 4500014254 від 24.02.2020, ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в оплату інвойсу № 123003 від 16.12.2019 перерахував на рахунок METINVEST INTERNATIONAL SA. грошові кошти у розмірі 87284951,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договорами перевезення зобов`язання щодо збереження товару, в зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача збитки, завдані внаслідок втрати частини товару, що перевозився відповідачем.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею ст. 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до накладної № 41301227 вантаж (антрацит) завантажено відправником насипом та маркований вапном.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Додані до матеріалів справи комерційні акти: № 485002/35 від 18.01.2020 про недостачу вантажу в вагоні № 62112602 в кількості 21180 кг; № 485002/36 від 18.01.2020 про недостачу вантажу в вагоні № 52797669 в кількості 13780 кг; № 485002/37 від 18.01.2020 про недостачу вантажу в вагоні № 62111273 в кількості 10960 кг; № 485002/38 від 18.01.2020 про недостачу вантажу в вагоні № 56937246 в кількості 14500 кг; № 485002/39 від 18.01.2020 про недостачу вантажу в вагоні № 53568820 в кількості 14160 кг підтверджують недостачу вантажу за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Позивач є покупцем за договором контракту № MISA - ILYICH 08-19-GME від 20.02.2019 укладеного між METINVEST INTERNATIONAL SA. та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Відповідно до якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити коксову продукцію (ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 4500014254 від 24.02.2020, та доданого до нього реєстру оплачуваних рахунків позивач сплатив на користь METINVEST INTERNATIONAL SA. за рахунком фактурою № 123003 від 16.12.2019, за контрактом № MISA - ILYICH 08-19-GME від 20.02.2019, грошові кошти у розмірі 3714570,00 доларів США (87284951,00 грн. відповідно до реєстру), без вирахування нестачі вантажу визначеної в комерційних актах.

До матеріалів справи долучено первинні документи, які підтверджують перевезення відповідачем вантажу отриманого за контрактом № MISA - ILYICH 08-19-GME від 20.02.2019, продавцем за яким є METINVEST INTERNATIONAL SA, яке і виставило рахунок на оплату. Тобто саме METINVEST INTERNATIONAL SA, як продавець товару виставило інвойс та кредит-ноут на оплату товару, який є належною підставою для визначення вартості втраченого товару. А платіжне доручення підтверджують реальність понесених позивачем збитків. Вказані обставини спростовують заперечення відповідача щодо недоведеності понесення позивачем збитків та вартості товару.

Отже вищезазначені документи спростовоють заперечення відповідача викладені у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.

Вартість недостачі у вагоні № 62112602 становить 2950,26 доларів США

Вага згідно документа в вагоні - 68980 кг

Фактично виявилося - 47800 недостача - 21180 кг

68980 кг х 2% (природні втрати) = 1379,6 кг

Недостача з урахуванням природних втрат становить: 21180 кг - 1379,6 кг = 19800,4 кг

Вартість 1 т вугілля згідно рахунку становить 149 доларів США

149 доларів США х 19,8004 т = 2950,26 доларів США

Вартість недостачі у вагоні № 52797669 становить 1850,94 доларів США

Вага згідно документа в вагоні - 67880 кг

Фактично виявилося - 54100 недостача - 13780 кг

67880 кг х 2% (природні втрати) = 1357,6 кг

Недостача з урахуванням природних втрат становить: 13780 кг - 1357,6 кг = 12422,4 кг

Вартість 1 т вугілля згідно рахунку становить 149 доларів США

149 доларів США х 12,4224 т = 1850,94 доларів США

Вартість недостачі у вагоні № 62111273 становить 1426,65 доларів США

Вага згідно документа в вагоні - 69260 кг

Фактично виявилося - 58300 недостача - 10960 кг

69260 кг х 2% (природні втрати) = 1385,2 кг

Недостача з урахуванням природних втрат становить: 10960 кг - 1385,2 кг = 9574,8 кг

Вартість 1 т вугілля згідно рахунку становить 149 доларів США

149 доларів США х 9,5748 т = 1426,65 доларів США

Вартість недостачі у вагоні № 56937246 становить 1955,48 доларів США

Вага згідно документа в вагоні - 68800 кг

Фактично виявилося - 54300 недостача - 14500 кг

68800 кг х 2% (природні втрати) = 1376 кг

Недостача з урахуванням природних втрат становить: 14500 кг - 1376 кг = 13124 кг

Вартість 1 т вугілля згідно рахунку становить 149 доларів США

149 доларів США х 13,124 т = 1955,48 доларів США

Вартість недостачі у вагоні № 53568820 становить 1908,81 доларів США

Вага згідно документа в вагоні - 67460 кг

Фактично виявилося - 53300 недостача - 14160 кг

67460 кг х 2% (природні втрати) = 1349,2 кг

Недостача з урахуванням природних втрат становить: 14160 кг - 1349,2 кг = 12810,8 кг

Вартість 1 т вугілля згідно рахунку становить 149 доларів США

149 доларів США х 12,8108 т = 1908,81 доларів США

Загальна сума збитків становить: 10092,14 доларів США.

Таким чином сума збитків, яка виникла у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні становить - 10092,14 доларів США.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача щодо безпідставності визначення позивачем розміру збитків, із застосуванням курсу долару США, встановленого НБУ станом на 24.04.2020, зважаючи на те, що зобов`язання за Контрактом № MISA - ILYICH 08-19-GME від 20.02.2019 та Інвойсом (рахунком) № 123003 від 16.12.2019 встановлені в іноземній валюті доларах США, виконувались позивачем також в іноземній валюті, оскільки чинне законодавство України, а саме Цивільний та Господарський кодекси України, так само як і практика Верховного Суду не містить заборони щодо самостійного визначення позивачем при розрахунку ціни позову дати визначення грошового еквівалента іноземної валюти, встановленого Національним Банком України.

Згідно перерахунку суду (з урахуванням курсу USD до гривні 27,0137 грн. за один USD станом 24.04.2020 року, визначеного позивачем у позовній заяві) : 10092,14 USD * 27,0137 грн. = 272626,04 грн.

Згідно розрахунку суду загальна сума збитків є більшою, проте суд не наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, згідно ст. 237 ГПК України, а тому стягненню з відповідача підлягають збитки у визначеному позивачем розмірі - 272575,70 грн.

Відповідачем не надано доказів того, що недостача вантажу з урахуванням природних втрат, виникла не з вини перевізника, натомість комерційними актами підтверджено, наявність недостачі, виявлена саме після прибуття вагонів на станцію призначення.

Заперечення викладені відповідачем у відзиві спростовані долученими до матеріалів справи доказами.

Отже, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню у поновному обсязі.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі на суму 272575,70 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Стосовно покладення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 4302,26 грн на відповідача суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

30.03.2018 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845, відповідно до якого Адвокатське об`єднання прийняло зобов`язання надати позивачу правову допомогу (юридичні послуги) з питань що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Додатковою угодою № 26 від 09.12.2019 до вказаного договору сторонами продовжено строк його дії до 31.12.2020.

Позивачем видано довіреність № 6 від 02.01.2020, якою уповноважено адвоката Щербакову Наталю Владиславівну (яка входить до складу учасників Адвокатського об`єднання "Всеукраїнська адвокатська допомога") здійснювати представництво інтересів позивача.

Підтвердженням того, що Щербакова Наталя Владиславівна є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4916 від 29.11.2017.

Згідно предмету договору № 845 від 30.03.2018 клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта, в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Тобто вказаний договір передбачає загальне обслуговування клієнта щодо надання йому юридичних послуг.

Згідно п. 5.3 договору оплата послуг адвокатського об`єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих адвокатським об`єднанням послуг здійснюється на підставі актів надання послуг, оформлених у двосторонньому порядку, та рахунків наданих адвокатським об`єднанням. Акт надання послуг оформляється адвокатським об`єднанням станом на останній день місяця , в якому надавались послуги за даним договором.

До матеріалів справи позивачем додано додаткову угоду № 138 від 29.04.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018 року. Дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об`єднання за надання юридичних послуг ( правової допомогу) у спорі про стягнення з АТ «Українська залізниця» суми збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезені на користь ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», на виконання умов договору MISA - ILYICH 08 - 19 - GME від 20.02.2019 р., збитки згідно договору перевезення, оформленого залізничною накладною № 41301227 від 14.01.2020 р. у сумі 272575,70 грн., за договором № 845 від 30.03.2018 року. Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді будь - якої ланки на території України. Відповідно до п. 3.1. оплата послуг здійснюється протягом п`яти календарних днів після підписання сторонами Акту надання послуг і отримання клієнтом рахунків від адвокатського об`єднання. Відповідно до п.4, оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування клієнтом грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об`єднання, реквізити якого зазначаються у відповідному рахунку на оплату гонорару. Відповідно до п. 6.1., правова допомога вважається наданою після підписання акту надання послуг, який підписується сторонами та скріплюється печатками. Відповідно до п. 8, дана додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання і скріплення печатками і є невід`ємною частиною договору про надання юридичних послуг № 845 від 30.03.2018 року.

В підтвердження факту надання правової допомоги, до матеріалів справи додано АКТ № 1 від 10.06.2020 приймання - передачі наданих послуг до додаткової угоди № 138 від 29.04.2020 року договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018 року Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська Адвокатська Допомога» надано а Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат ім.. Ілліча» прийнято юридичні послуги (правову допомогу) вартістю 4302,26 грн.

В акті та відповіді на відзив позивач зазначив, що розмір витрат на правову допомогу визначається в розрахунку розміру винагороди за надання правової допомоги (який додається до акту). Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи відповідного розрахунку.

Відповідно до ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З наданих до матеріалів справи документів не вбачається, які саме послуги були надані адвокатом та їх вартість (в акті зазначена лише загальна сума), в зв`язку з чим суд не може дійти висновку щодо обгрунтованості розміру витрат на правову допомогу, в зв`язку з відсутністю детального опису наданих послуг (виконаних робіт). Крім того, позивач не надав суду доказів понесення витрат на правову допомогу, які мали бути оплачені протягом 5 днів з дати підписання акту (до 15.06.2020).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, з умов статті 221 та ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення судового рішення з поданням відповідних доказів в підтвердження їх понесення, можливе лише у випадку розгляду справи в порядку загального позовного провадження з про веденням судових дебатів, під час яких стороною і заявляється про понесення нею таких витрат, у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2, 3, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як було зазначено вище дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, про що позивачу було відомо, оскільки, він отримав ухвалу про відкриття провадження у справі. Отже в рамках даної справи судові дебати не проводились, а тому норма ст. 221 ГПК України в даному випадку не застосовується.

При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, які мають бути подані до початку розгляду справи по суті, тобто протягом 30 днів, з дня відкриття провадження у справі.

Отже, позивач зобов`язаний був подати наявні в нього докази в підтвердження витрат на правову допомогу та детальний опис робіт разом з заявами по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив).

Однак, в порушення вимог процесуального законодавства позивач не подав доказів понесення витрат на правову допомогу на підставі яких суд мав би можливість визначити реальний розмір наданих послуг з правової допомоги та їх вартість.

Суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 4302,26 грн.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232- 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки (вартості нестачі антрациту (вугілля)) у сумі 272575 (двісті сімдесят дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) грн 70 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4088 (чотири тисячі вісімдесят вісім) грн. 64 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко