Ухвала суду № 91313913, 02.09.2020, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/908/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2020 м.Красилів

Суддя Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюк Р.В., розглянувши заяву про забезпечення позову акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Красилівського районного суду Хмельницької області надійшов позов акціонерного товариства «Універсал Банк» (надалі – АТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 36607,20 швейцарських франків.

Після подачі позову АТ «Універсал Банк» подало до суду заяву про забезпечення позову.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення із цими заявами до суду, суддя дійшов таких висновків.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво».

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності).

Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (частина 2 статті 60 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до п.п. 11 п. 16-1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції у судах апеляційної інстанції з 01 січня 2018 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (тобто до 30 вересня 2016 року), здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню(п.п.11 п.16 Розділу XV Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Конституції України»).

Як вбачається з матеріалів справи, дана справа надійшла до провадження суду в серпні 2020 року, вона не віднесена до категорії малозначних та не виникає з трудових правовідносин.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову вона підписана ОСОБА_3 , як представником позивача АТ «Універсал Банк».

На підтвердження повноважень подавати та підписувати від імені АТ «Універсал Банк» заяви, представником Кисілем Ю.В. до заяви була долучена копія довіреності, згідно якої АТ «Універсал Банк» в особі Голови Правління Старомінської І.О., яка діє на підставі статуту, довіряє ОСОБА_3 представляти банк, зокрема в судових органах всіх інстанцій.

Документів, які б підтверджували, що АТ «Універсал Банк» бере участь у справі через ОСОБА_3 , як особу уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), посадової інструкції (самопредставництво юридичної особи), матеріали справи не містять. Таких документів не було додано і до заяви про забезпечення позову.

Крім того, будь - яких документів на підтвердження того, що ОСОБА_3 є адвокатом (свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, ордеру) до заяви про забезпечення позову також надано не було.

Таким чином, надана до суду довіреність не є підтвердженням наявності повноважень Кисіля Ю.В. на підпис та звернення до суду із заявою про забезпечення позову від імені та в інтересах заявника.

Отже, ОСОБА_3 не надав відповідних документів згідно з вимогами ч. 4 ст. 62 ЦПК України, які б підтверджували його повноваження подавати на підписувати заяви до суду від імені позивача АТ «Універсал Банк» та документів, які б підтверджували, що Кисіль Ю.В. є особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого вона здійснює представництво юридичної особи АТ «Універсал Банк» у порядку її самопредставництва.

Відповідно до ЦПК України, порядок забезпечення позову врегульовано ст. 153, згідно якої про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Таким чином, приписи ст. 153 ЦПК України встановлюють дискреційні повноваження суду лише щодо задоволення або відмови в задоволенні заяви. В той же час, ст. 153 ЦПК України не містить приписів та норм, що регулюють повноваження судді в разі виявлення недоліків поданої заяви або інших підстав, що унеможливлюють розгляд заяви по суті, зокрема, в разі підписання заяви неповноважною особою, та залишення такої заяви без руху.

Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права), відтак, суд вважає можливим застосувати за аналогією закону положення ч. 9 ст. 153 ЦПК України.

Згідно ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, відтак суд вважає можливим повернути заявнику заяву про забезпечення позову, оскільки подана заява підписана неуповноваженою особою. Згідно вимог ст. 151 ЦПК України заява повинна бути підписана позивачем, або його представником.

На підставі викладеного, суддя вважає необхідним повернути заявнику заяву про забезпечення позову.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

Повернення заяви не перешкоджає АТ «Універсал Банк» повторно звернутися із заявою про забезпечення позову, оформленою за підписом керівника АТ «Універсал Банк», члена виконавчого органу, іншої особи, уповноваженої діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи) або подану через представника - (адвоката).

У зв`язку з наведеним, повернення заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист, та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, заявник має право повторного звернення до суду із заявою про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151, 153,293 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про забезпечення позову акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

СуддяР. В. Вознюк