Рішення № 9131206, 29.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2010 р. Справа № 50/38-10

вх. № 1924/2-50

Суддя господарського суду Усатий В.О.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Омелаенко О.А., дов. від.01.03.2010 р.

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Сезам", м. Харків

до ТОВ "Престиж Строй", м. Харків

про стягнення 220071,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 112199,18 грн. основного боргу, 83164,17 грн. пені, 22439,48 грн. штрафу, 897,59 грн. інфляційних та 1371,49 грн. 3% річних.

В обгрутування наданого позову позивачем зазначено, що між ним та відповідачем укладені договору купівлі-продажу № 01-09, № 02-09, № 03-09 та № 04-09 відповідно умов яких позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу товар, а останній зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах цим договорів. Відповідач товар прийняв, проте оплату за нього не здійснив.

В судове засідання відповідач не з"явився, відзиву не надав, причин неявки не повідомив, проте 23.03.2010 р. представник відповідача був ознайомлений з матеріалами справи за його заявою від 17.03.2010 р. та належним чином повідомлений про дату та час слухання справи. Будь-яких клопотань від відповідача не поступило.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо їх витребування.

Відповідно до ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

01.09.2009 р. між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу № 01-09 (далі - Договір №1), відповідно умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідачу товар, а останній зобов'язався прийняти товар, а саме двері металеві з металевим наличником розміром 1500х2400 мм у кількості 3 шт. вартістю 14256,00 грн. з ПДВ, двері металеві з металевим наличником розміром 1370Х2450 мм у кількості 1 шт. вартістю 4430,00 гр. з ПДВ, двері металеві з металевим наличником розміром 940х2100 мм у кількості 1 шт. вартістю 2605,20 грн. з ПДВ. та оплатити його на умовах даного Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору №1, товар повинен бути повністю поставлений відповідачу протягом чотирьох місяців.

Відповідно до в.6.2 Договору №1, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару.

Відповідно до п.10.2 Договору №1, загальна вартість товару, що постачається по даному договору складає 24531,60 грн. з ПДВ.

Позивач свої зобов'язання за Договором №1 виконав в повному обсязі без порушення строків, поставив та передав відповідачу товар, перелічений в п.1.2 Договору №1, що підтверджується накладною № 19 від 29.12.2009 р. на загальну суму 24531,60 грн.

Відповідно до п.11.1 Договору №1, розрахунки за товар передбачає попередню оплату у розмірі 80% від вартості товару, яку покупець сплачує на підставі відповідного рахунку продавця і має бути перерахована продавцю протягом 5 банківських днів з моменту передачі отримання покупцем рахунку продавця.

Згідно п.11.2 -11.6 Договору №1, остаточний термін оплати товару складає 3 банківських днів з моменту передачі товару в безготівковій формі платіжними дорученнями та за згодою сторін можливі інші способи розрахунків.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару згідно наданого йому рахунку № 01-09 від 01.09.2009 р. не виконав у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилася заборгованість по оплаті товару за Договором №1 в сумі 24531,60 грн.

02.09.2009 р. між сторонами укладений договір купівлі-продажу № 02-09 (далі - Договір №2), відповідно умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідачу товар, а останній зобов'язався прийняти товар, а саме елемент декоративний в кількості 45 шт. вартістю 6750,00 грн. з ПДВ та оплатити його на умовах даного Договору №2.

Відповідно до п.4.1 Договору №2, товар повинен бути повністю поставлений відповідачу протягом чотирьох місяців.

Відповідно до в.6.2 Договору №2, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару.

Відповідно до п.10.2 Договору, загальна вартість товару, що постачається по Даному договору складає 6750,00 грн.

Позивач свої зобов'язання за Договором №2 виконав в повному обсязі без порушення строків, поставив та передав відповідачу товар, перелічений в п..1.2 Договору №2, що підтверджується накладною № 20 від 29.12.2009 р. на загальну суму 6750,00 грн.

Відповідно до п.11.1 Договору №2, розрахунки за товар передбачає попередню оплату у розмірі 80% від вартості товару, яку покупець сплачує на підставі відповідного рахунку продавця і має бути перерахована продавцю протягом 5 банківських днів з моменту передачі отримання покупцем рахунку продавця.

Згідно п.11.2 -11.6 Договору №2, остаточний термін оплати товару складає 3 банківських днів з моменту передачі товару в безготівковій формі платіжними дорученнями та за згодою сторін можливі інші способи розрахунків.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару згідно наданого йому рахунку № 02-09 від 02.09.2009 р. не виконав у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилася заборгованість по оплаті товару за Договором №2 в сумі 6750,00 грн.

Також, 03.09.2009 р. між сторонами укладений договір купівлі-продажу № 03-09, відповідно умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідачу товар, а останній зобов'язався прийняти товар, а саме: ворота металеві бокові 1шт вартістю 33679,99 грн., фіртки металеві арочні 2 шт. вартістю 19999,99 грн., двері металеві з декоративною накладною 1 шт. вартістю 11379,60 грн. та грати металеві 6 шт. вартістю 8640 грн. та оплатити його на умовах даного Договору №3

Відповідно до п.4.1 Договору №3, товар повинен бути повністю поставлений відповідачу протягом чотирьох місяців.

Відповідно до п.6.2 Договору №3, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару.

Відповідно до п.10.2 Договору №3, загальна вартість товару, що постачається по Даному договору складає 73717,58 грн. з ПДВ.

Позивач свої зобов'язання за Договором №3 виконав в повному обсязі без порушення строків, поставив та передав відповідачу товар, перелічений в п..1.2 Договору №3, що підтверджується накладною № 21 від 29.12.2009 р. на загальну суму 73717,58 грн.

Відповідно до п.11.1 Договору №3, розрахунки за товар передбачає попередню оплату у розмірі 80% від вартості товару, яку покупець сплачує на підставі відповідного рахунку продавця і має бути перерахована продавцю протягом 5 банківських днів з моменту передачі отримання покупцем рахунку продавця.

Згідно п.11.2 -11.6 Договору №3, остаточний термін оплати товару складає 3 банківських днів з моменту передачі товару в безготівковій формі платіжними дорученнями та за згодою сторін можливі інші способи розрахунків.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару згідно наданому йому рахунку № 03-09 від 03.09.2009 р. не виконав у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилася заборгованість по оплаті товару за Договором №3 в сумі 73717,88 грн.

04.09.2009 р. між сторонами укладений договір купівлі-продажу № 04-09 (далі - Договір №4), відповідно умов якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідачу товар, а останній зобов'язався прийняти товар, а саме грати металеві в кількості 1 шт. вартістю 7200,00 грн. з ПДВ та оплатити його на умовах даного Договору №4.

Відповідно до п.4.1 Договору №4, товар повинен бути повністю поставлений відповідачу протягом чотирьох місяців.

Відповідно до в.6.2 Договору №4, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару.

Відповідно до п.10.2 Договору №4, загальна вартість товару, що постачається по Даному договору складає 7200,00 грн. з ПДВ.

Позивач свої зобов'язання за Договором №4 виконав в повному обсязі без порушення строків, поставив та передав відповідачу товар, перелічений в п..1.2 Договору №4, що підтверджується накладною № 22 від 29.12.2009 р. на загальну суму 7200,00 грн.

Відповідно до п.11.1 Договору №4, розрахунки за товар передбачає попередню оплату у розмірі 80% від вартості товару, яку покупець сплачує на підставі відповідного рахунку продавця і має бути перерахована продавцю протягом 5 банківських днів з моменту передачі отримання покупцем рахунку продавця.

Згідно п.11.2 -11.6 Договору №4, остаточний термін оплати товару складає 3 банківських днів з моменту передачі товару в безготівковій формі платіжними дорученнями та за згодою сторін можливі інші способи розрахунків.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару згідно наданого йому рахунку № 04-09 від 04.09.2009 р. не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилася заборгованість по оплаті товару за Договором в сумі 7200,00 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача за вказаними Договорами складає 112199,18 грн.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, .

Статтями 610 та ст. 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 264 ГК України передбачено, що основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Встановлену п.11.1 Договорів попередню оплату в розмірі 80 % від вартості товару відповідач також не здійснив.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за вказаними Договорами складає 112199,18 грн..

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини.

          Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст.43 ГПК; України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не виконав покладені на нього умовами Договорів зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, а також не надав доказів, які б спростовували позовні вимоги, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в загальній сумі 112199,18 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення та штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до п. 13.3 Договорів сторонами була встановлена відповідальність за затримку оплату товару у вигляді пені в розмірі 0,5 % за кожний день від суми заборгованості, яка нарахована позивачем в сумі 18349,57 грн. за Договором №1, в сумі 5022,00 грн. за Договором №2, в сумі 54551,00 грн. за Договором №3 та в сумі 5241,60 грн. за Договором №4, а всього на суму 83164,17 грн.

В пункті 13.4 Договорів сторонами встановлена відповідальність за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом дії договору у вигляді штрафу в розмірі 20% від загальної суми Договору, який нарахований позивачем в сумі 4906,32 грн. за Договором №1, в сумі 1350,00 грн. за Договором №2, в сумі 14743,13 грн. за Договором №3 та в сумі 1440,00 грн. за Договором №4, а всього на суму 22439,48 грн.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 ГК України зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінено у договорі.

Відповідно до п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов’язок по здійсненню оплати за Договорами у встановлений Договорами термін та необгрунтовано відмовився від виконання свого обов"язку за Договорами, визначені позивачем пеня в загальній сумі 83164,17 грн. та штраф в загальній сумі 22439,48 відповідають вимогам Договорів та діючому законодавству України та підлягають стягненню.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначену норму закону, позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання на суму заборгованості нараховано інфляційних за Договором №1 в сумі 196,25 грн., за Договором №2 в сумі 54,00 грн., за Договором №3 в сумі 589,74 грн. та за Договором №4 в сумі 57,60 грн., а взагалі інфляційних на суму 897,59 грн., а також нараховано 3% річних за Договором №1 в сумі 301,64 грн., за Договором №2 в сумі 82,10 грн., за Договором №3 в сумі 901,58 грн. та за Договором №4 в сумі 86,17 грн., всього 3% річних на суму 1371,49 грн., вимоги позивача щодо стягнення яких суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне державне мито у розмірі 2201,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 15, 16, 525, 526, 530, 546, 548, 610, 611, 612, 625, 664, 693 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Строй" (код 35586557, м.Харків, вул..Бульвара Грицевца, 6, кв.99) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сезам" (код 23470524, м.Харків, вул..Пушкінська, б.56, літ."А-4") - 112199,18 грн. основного боргу, 83164,17 грн. пені, 22439,48 грн. штрафу, 897,59 грн. інфляційних, 1371,49 грн. 3% річних, 2201,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Усатий В.О.