Постанова № 91308855, 03.09.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.09.2020

Справа №937/5792/20

Провадження №3/937/1620/20

Справа №937/6356/20

Провадження №3/937/1787/20

Справа №937/6366/20

Провадження №3/937/1797/20

Справа №937/6368/20

Провадження №3/937/1799/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«03» вересня 2020 року м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Сметаніна А.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли із Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Софіївка, Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засоби зв`язку невідомі,

за ст. 187 ч.2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

30 липня 2020 року, ОСОБА_1 не з`явився на встановлену судом обов`язкову реєстрацію до приміщення Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, за адресою м. Мелітополь, вул. П. Дорошенка, буд. 1, чим порушив встановлені судом правила адміністративного нагляду.

Крім того, 13 серпня 2020 року, ОСОБА_1 не з`явився на встановлену судом обов`язкову реєстрацію до приміщення Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, за адресою м. Мелітополь, вул. П. Дорошенка, буд. 1, чим порушив встановлені судом правила адміністративного нагляду.

Крім того, 20 серпня 2020 року, ОСОБА_1 не з`явився на встановлену судом обов`язкову реєстрацію до приміщення Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, за адресою м. Мелітополь, вул. П. Дорошенка, буд. 1, чим порушив встановлені судом правила адміністративного нагляду.

Крім того, 27 серпня 2020 року, ОСОБА_1 не з`явився на встановлену судом обов`язкову реєстрацію до приміщення Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, за адресою м. Мелітополь, вул. П. Дорошенка, буд. 1, чим порушив встановлені судом правила адміністративного нагляду.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справ, про що свідчить його особистий підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Про причини неявки ОСОБА_1 не повідомляв, жодних клопотань від нього не надходило.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов`язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи повідомленим про час та місце розгляду справи відносно нього в суді під особистий підпис, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяви чи клопотань не направляв, а отже ОСОБА_1 знав про судове провадження відносно нього, однак ним не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, а отже не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов`язки, в зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 623840 від 05.08.2020 року, протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 623987 від 18.08.2020 року, протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 623994 від 28.08.2020 року, протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 623995 від 28.08.2020 року, рапортами, ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 04.02.2020 року, відповідно до якої відносно ОСОБА_1 було встановлено адміністративний нагляд строком дванадцять місяців, листом ознайомлення про оголошення особі, яка звільнилась з місць позбавлення волі, копією паспорту ОСОБА_1 , постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.07.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10.08.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24.03.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких він в деякі дні не з`явився на реєстрацію до Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області, в зв`язку з відсутністю коштів на проїзд, однак про неможливість з`явитись на реєстрацію нікого не попереджав.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 містяться ознаки правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187 КУпАП, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме: порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу; не реєстрація в органі Національної поліції, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Матеріалами справи підтверджується факт накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 187 КУпАП за постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 24.03.2020 року та факт накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КУпАП за постановами Мелітопольського міськрайонного суду від 31.07.2020 та 10.08.2020 року.

Згідно з вимогами ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність об`єднання в одне провадження адміністративних матеріалів № 937/5792/20 (провадження № 3/937/1620/20), № 937/6356/20 (провадження № 3/937/1787/20), № 937/6366/20 (провадження № 3/937/1797/20), № 937/6368/20 (провадження № 3/937/1799/20) у відношенні ОСОБА_1 в одне провадження з присвоєнням єдиного номеру № 937/5792/20 (провадження № 3/937/1620/20) та розглядати вказані справи одночасно.

При визначенні виду й міри адміністративного стягнення, згідно ст. 33 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З огляду на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника, інші обставини в справі, вважаю за необхідне призначити ОСОБА_1 адміністративне покарання у рамках санкції статті, у вигляді максимального штрафу.

Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2020 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2102 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 36, 40-1, ч.2 ст. 187, ст. ст. 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И В :

Об`єднати адміністративні матеріали № 937/5792/20 (провадження № 3/937/1620/20), № 937/6356/20 (провадження № 3/937/1787/20), № 937/6366/20 (провадження № 3/937/1797/20), № 937/6368/20 (провадження № 3/937/1799/20) у відношенні ОСОБА_1 за ч.2 ст. 187 КУпАП в одне провадження з присвоєнням єдиного унікального номеру - № 937/5792/20 (провадження № 3/937/1620/20).

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187 КУпАП.

Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок. (р/р/ UA278999980313060106000008013; отримувач коштів Мелітопольське УК/ Мелітополь/21081100; КБК 21081100; код за ЄДРПОУ 37968956; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); призначення платежу - «Адміністративні штрафи та інші санкції».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок (р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києва /м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106, призначення платежу: «Судовий збір»).

Строк пред`явлення постанови до виконання до 03 грудня 2020 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області: А.В. Сметаніна