Рішення № 91297173, 03.09.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2020 р. справа № 400/1825/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марич Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Міністерства юстиції України, вул. Архітектора Городецького, 13,м.Київ,01001 про:визнання протиправним та скасування наказу від 03.03.2020р. №551/7, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась з позовом до Міністерства юстиції України (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №551/7 від 03.03.2020 про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації у зв`язку із закінченням встановленого законом строку подачі скарги: зобов`язати відповідача розглянуто заяву позивача від 31.01.2020 р., що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.02.20202 р. за №Н-3369.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач протиправно відмовив їй у розгляді її скарги, у зв`язку із пропуском строку звернення, оскільки про протиправність дій державного реєстратора вона дізналась лише у вересні 2019 року під час розгляду справи у суді, скаргу подано 24.10.2019 р., відтак 60-ти денний строк звернення не порушено. Скарги від 13.07.2019 р. та від 24.10.2019 р. є різними за змістом, що не було враховано відповідачем під час винесення спірного наказу.

Ухвалою від 13.05.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та запропоновано відповідачу надати до суду відзив.

Від відповідача надійшов до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві зазначив, що позивач пропустила строк звернення із скаргою, що і стало підставою для винесення спірного наказу. Так, відповідач вважає, що позивач могла дізнатись про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю державного реєстратора з інформації Державного реєстру прав, доступ до якого є відкритим, що також підтверджується зверненням її до суду з позовом 08.05.2019 р. Крім того, позивач не одноразово зверталась із зверненням та скаргами (13.07.2019 р., 24.10.2019 р., 31.01.2020 р.).

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій надано додаткові пояснення та обґрунтування, та підтримано позовні вимоги.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження (ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.)

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

13.07.2019 р. позивач звернулась до відповідача із заявою (відповідно до Закону України «Про звернення громадян»), в якій просила провести перевірку посадових осіб, які видали довідку про відсутність зареєстрованих неповнолітніх осіб за адресою кв. АДРЕСА_2 , що потягло за собою протиправний продаж квартири та порушення прав її неповнолітнього сина.

Листом від 29.08.2019 р. відповідачем надано позивачу роз`яснення щодо порушеного нею питання у звернені, зокрема позивачу роз`яснено, що питання щодо дій посадових осіб Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради стосовно видачі довідки про склад сім`ї не відноситься до компетенції Міністерства юстиції України.

24.10.2019 р. позивач звернулась до відповідача із скаргою на рішення державного реєстратора Чеканського С.І. від 24.10.2019 р., в якій зокрема зазначила, що про порушення своїх прав дізналась у вересні під час слухання у суді справи.

Відповідачем 17.01.2020 р. прийнято наказ про відмову у задоволенні скарги, у зв`язку із закінченням встановленого законом строку подачі скарги. Підставою для винесення наказу став висновок від 02.12.2019 р., відповідно до якого комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації встановлено, що з порушених питань у скарзі позивач вже зверталась до відповідача з аналогічною скаргою від 13.07.2019 р., відповідь на яку було надано 29.08.2019 р., а тому комісія дійшла висновку про порушення встановленого строку для подачі скарг.

31.01.2020 р. позивач звернулась із заявою про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 17.01.2020 р., в якій просила викласти його в редакції про задоволення скарги, оскільки обставини встановлені під час його винесення не відповідають дійсності. Так, заява від 13.01.2019 р. та скарга від 24.10.2019 р. є різними за змістом та зазначила, що про факти у скарзі дізналась лише у вересня 2019 р. і не знала про них під час звернення до відповідача із заявою 13.07.2019 р. відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

03.03.2020 р. відповідачем видано спірний наказ №551/7 про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації у зв`язку із закінченням встановленого законом строку подачі скарги. В якому зазначено, що оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Чекановським С.І. 25.04.2018 р., скарга позивача датована 31.01.2020 р. Також, встановлено, що позивач вже зверталась із аналогічним питанням 13.07.2019 р. та 24.10.2019 р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі-Закон), рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 37 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

З огляду на вищезазначені норми, відповідач є саме тим суб`єктом, до повноважень якого відносить розгляд скарг щодо рішень, дій чи бездіяльності державних реєстраторів, за умови їх подання у строк 60 календарних днів, зокрема, з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відмовляючи позивачу у розгляді її скарги, зазначає початок перебігу строку на звернення з рішення державного реєстратора Чекановського С.І. від 25.04.2018 р., яким порушено права позивача, а також з дня звернення позивача із заявою відповідно до Закону України «Про звернення громадян» 13.07.2020 р. та ототожнює цю заяву із скаргою від 24.10.2019 р., на яку також прийнято наказ про відмову в розгляді скарги, у зв`язку із порушенням строку звернення, як і при розгляді скарги від 31.01.2020 р.

Суд вважає такі висновки відповідача помилковими, з огляду на таке.

Так, зі змісту заяви позивача від 13.07.2019 р. вбачається, що позивач просить відповідача провести перевірку щодо дій посадових осіб Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, що до того ж не входить до повноважень відповідача, а у скарзі від 24.10.2019 р., як і у скарзі від 31.01.2020 р. позивач скаржиться на дії державного реєстратора Чекановського С.І. щодо порушення ним порядку внесення записів до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, заява позивача від 13.07.2019 р. та скарги від 24.10.2019 р., від 31.01.2020 р. не є тотожними, більш того заява від 13.07.2019 р. подана позивачем відповідно до Закону України «Про звернення громадян», тоді як скарги від 24.10.2019 р. та від 31.01.2020 р. подані відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яку відповідач уповноважений розглядати. Таким чином, ототожнення цих звернень позивача призвело до помилкового висновку відповідача щодо пропуску нею строку звернення із скаргою ще 24.10.2019 р., адже згідно висновку, що став підставою для відмови зазначено, що позивач вже зверталась із аналогічною скаргою 13.07.2019 р., тобто відповідач визначив днем коли позивач дізналась про порушення своїх прав 13.07.2019 р. При тому, що позивач у свої скарзі зазначила, що дізналась про порушення своїх прав у вересні 2019 р. під час розгляду справи у суді, але відповідач без жодного доказу та помилкового висновку не врахував, як початок перебігу строку вересень 2019 р. На час розгляду даної справи відповідачем, також не надано до суду доказів на спростування, того що позивач дізналась про порушення своїх прав лише у вересні 2019 р., судом також враховано, що зі змісту заяви 13.07.2019 р. не вбачається, що позивач при зверненні із заявою у липні 2019 дізналась про порушення свої прав державним реєстратором і як зазначалось судом вище ця заява не стосується питання викладеного позивачем у скарзі від 24.10.2019 р. А скарга від 31.01.2020 р., а також спірний наказ, що прийнятий за результатами її розгляду, взагалі є наслідком помилкового висновку відповідача щодо порушення нею строків звернення, якого відповідач дійшов у грудні 2019 р. (а. с. 32).

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність спірного наказу, адже помилковий висновок відповідача в особі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації щодо порушення позивачем строку звернення порушив право позивача на подання скарг на дії державного реєстратора Чеканського С.І. та позбавив її належного розгляду по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

В ході розгляду справи відповідач, суб`єкт владних повноважень не надав до суду належних доказів порушення позивачем строку звернення зі скаргою, не довів правомірності спірного наказу.

Позов задовольнити.

За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивач сплатила судовий збір в розмірі грн., що підтверджується квитанцією № 88Т4-55ХА-Т431-МС23 від 04.05.2020 р. (а. с. 1) і з урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) №551/7 від 03.03.2020 про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації у зв`язку із закінченням встановленого законом строку подачі скарги.

3. Зобов`язати Міністерство юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, Київ, 01001, ідентифікаційний код 00015622) розглянути по суті заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 31.01.2020 р., що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.02.20202 р. за №Н-3369.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13,м.Київ,01001 ідентифікаційний код 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич