Рішення № 9129602, 12.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.10 р.                     Справа № 43/40пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Т.А. Братченко

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Закритого акціонерного товариства “БАРЕНС ШОКОЛАД”, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова Компанія “АРГУС”, с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область

про визнання договору підряду №02/10/06 від 02.10.2006р. неукладеним

Згідно із ст.69 ГПК України за ухвалою від 23.03.2010р. справу розглянуто в більш тривалий термін.

За участю представників:

від позивача: представник не з’явився

від відповідача: Шипіцин О.В. за дов. б/н від 05.03.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство “БАРЕНС ШОКОЛАД”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова Компанія “АРГУС”, с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область про визнання договору підряду №02/10/06 від 02.10.2006р. неукладеним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сторонами не узгоджене предмету та ціни договору №02/10/06 від 02.10.2006р., внаслідок чого цей договір підлягає визнанню судом неукладеним.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву без номеру від 09.03.2010р, зокрема, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, відповідач посилався на те, що протягом дії договору позивачем узгоджувались вартість робіт за договором, приймалися роботи та частково оплачувались виконані роботи. Разом з тим, у відзиві відповідач просив суд застосувати позовну давність до даного спору, враховуючи те, що договір було укладено 02.10.2006р., а також просив стягнути з позивач на свою користь судові витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 4000грн.

В обґрунтування своїх доводів відповідач надав копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт (т.ф.КБ-3) за листопад 2006р., за березень 2007р., за жовтень 2007р., за січень 2008р., за квітень 2008р., актів прийомки виконаних підрядних робіт (т.ф.КБ-3) №1726 за листопад 2006р., №7-1 за березень 2007р., №17 за жовтень 2007р., №23 за січень 2008р., №22 за квітень 2008р., локального кошторису з розрахунком договірної ціни №7-1 „Кошторис Демонтажні роботи (додатково)”, банківських виписок.

Згідно заяви без номеру від 19.03.2010р. відповідач просив суд застосувати позовну давність до даного спору, враховуючи те, що договір було укладено 02.10.2006р.

Згідно клопотання без номеру від 12.04.2010р. відповідач просив суд залучити до матеріалів справи копію договору підряду №02/10/06 від 02.10.2006р., додаткової угоди від 01.12.2006р. до договору №02/10/06 від 02.10.2006р., додаткової угоди від 17.07.2008р. до договору №02/10/06 від 02.10.2006р.

Розгляд справи відкладався.

В останньому судовому засіданні відповідач проти позову заперечив, представив суду довідки про вартість виконаних підрядних робіт (т.ф. КБ-3) за травень 2008р., від 13.06.2008р., локальні кошториси з розрахунком договірної ціни №17 „Кошторис. Об’єкт: Виготовлення та монтаж воріт”, №1 „Кошторис. Будівництво 1-1”, №22 „Кошторис. Об’єкт: Улаштування м’якої покрівлі”, №23 „Кошторис. Об’єкт: Благо улаштування території”.

Позивач у судові засідання не з’являвся, вимоги ухвал суду не виконував, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 17.02.2010р., 09.03.2010р., 23.03.2010р., та повідомлення про вручення поштового відправлення №13437455 від 15.03.2010р., №13584938 від 06.04.2010р.

Суд скористався наданим йому правом та розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України та роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини 2 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством „Шоколадна компанія „Три ведмеді” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аргус” (підрядник), 02.10.2006р. було підписано договір підряду №02/10/06.

Згідно пункту 1.1. статуту Закритого акціонерного товариства “БАРЕНС ШОКОЛАД”, ЗАТ “БАРЕНС ШОКОЛАД” створене згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 16.07.2008р. шляхом зміни найменування ЗАТ „Шоколадна компанія „Три ведмеді”.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 17.07.2008р. до договору №02/10/06 від 02.10.2006р. преамбулу вказаного договору доповнено реченням наступного змісту: „З 17.07.2008р. правонаступником ЗАТ „Шоколадна компанія „Три ведмеді” є ЗАТ “БАРЕНС ШОКОЛАД”, яке приймає на себе всі права та обов’язки ЗАТ „Шоколадна компанія „Три ведмеді”, які випливають із дійсного договору”.

Відповідно до вимог пункту 1.1 договору підрядник зобов’язався виконати на свій ризик та власними силами, із своїх матеріалів та/або матеріалів замовника, а замовник зорбов`язався прийняти та оплатити роботи з ремонту наступних об’єктів: VIP-зони, офісної частини адміністративного корпусу, території та прохідної, розташованих за адресою: м. Донецьк, вул. Горлівська, 2д (далі - об’єкт) у відповідності з умовами дійсного договору.

Згідно пункту 1.2 договору перелік робіт за даним договором та їх вартість визначаються сторонами в кошторисі, який надається підрядником для затвердження замовником в строки, визначені даним договором, та є невід`ємною частиною. Сторони встановили, що кошторис на роботи за дійсним договором є приблизним.

Роботи виконуються із матеріалів підрядника та/або матеріалів замовника, що визначаються сторонами в кошторисі (пункт 2.1. договору).

Підрядник приступає до виконання робіт відразу після підписання дійсного договору та виконання замовником умов пункту 5.4. дійсного договору (пункт 3.1. договору).

Замовник протягом 5 робочих днів після закінчення звітного періоду зобов’язаний прийняти роботи та підписати наданий підрядником акт виконаних робіт (форма КБ-2), або надати мотивовану письмову відмову від прийомки робіт (пункт 4.1. договору).

Згідно пункту 5.1. договору вартість підрядних робіт за договором обумовлюється в кошторисі, який є невід’ємною частиною договору. Вартість підрядних робіт включає в себе вартість необхідних для виконання робіт матеріалів підрядника, обладнання та всіх витрат, пов’язаних з виконанням робіт та винагородженням підрядника.

Остаточна вартість робіт визначається по фактично виконаним роботам на підставі підписаних обома сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2) (пункт 5.2. договору).

Пунктами 5.3. та 5.4. договору визначено порядок розрахунків між сторонами за підрядні роботи.

Як стверджує позивач у позовній заяві, замовник та підрядник не досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема: сторонами не узгоджено предмет та ціну договору.

За цих підстав позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про визнання договору підряду №02/10/06 від 02.10.2006р. неукладеним.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, вислухавши пояснення відповідача, суд дійшов висновку, що:

Відповідно до вимог статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно пункту 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 180 Господарського кодексу України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. За такими ж правилами укладається і додаткова угода до господарського договору.

Главою 61 ЦК України регулюються взаємовідносини сторін за договором підряду.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (п.1 ст. 843 ЦК України). Ціна в договорі підряду може бути визначена у кошторисі (п.1 ст.844 ЦК України).

Пунктом 1 статті 877 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

З вищенаведених статтей вбачається, що для того, щоб договір вважався укладеним, сторони повинні були досягти згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, на виконання умов спірного договору відповідач виконував роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про вартість виконаних робіт та актами виконаних робіт ((форма КБ-3, КБ-2), а.с.39-47, 54-69, 110-111), наведене свідчить, що відповідач, підписавши вказані первинні документи фактично погодився з переліком та вартістю робіт, як передбачено п.4.1. договору підряду №02/10/06 від 02.10.2006р. До того ж сторони узгодили, що загальна вартість робіт, які виконуються підрядником за договором визначаються кошторисом, який є невід`ємною частиною договору та може коригуватися про що сторони підписують додаткову угоду (п.п. 1.2., 1.3. договору), остаточна вартість робіт визначається по факту виконаних робіт на підставі підписаних обома сторонами актів виконаних робіт (пункт 5.2. договору), а оплата виконаних робіт здійснюється поетапно – 80% від вартості згідно акту виконаних робіт (форма КБ-2), але не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання даного акту (п.5.4. договору). Таким чином, суд вважає, що сторони фактично досягли згоди за всіма, необхідними для договорів підряду, істотними умовами, тому відсутні правові підстави для визнання спірного договору неукладеним.

Водночас, у матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств локальні кошториси (а.с.48-53, 112-138). Bідтак доводи позивача спростовані матеріалами справи.

Судом також встановлено, що позивачем на виконання умов договору були перераховані на рахунок грошові кошти у якості сплати виконаних робіт, що підтверджується банківськими виписками за 05.11.2007р., 17.11.2008р., 18.01.2008р., 21.01.2008р., 11.03.2008р. (а.с.31-38).

Таким чином наведене також свідчить про фактичне існування договірних відносин та укладення договору.

Разом з тим, суд вважає, що вимога про визнання неукладеним договору підряду №02/10/06 від 02.10.2006р. не відповідає способам захисту права, які передбачені ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України. Зазначений позивачем спосіб захисту також не передбачений умовами самого договору та іншими законами України (ч.2 ст.16 ЦК України).

Згідно із ст.257 ЦК України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

Виходячи з того, що позовна заява направлена до суду 12.02.2010р., судом встановлено, що позивачем порушений встановлений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності за вимогою про визнання неукладеним договору підряду №02/10/06 від 02.10.2006р.

За приписом п.5 ст.267 ЦК України суд може поновити пропущений строк позовної давності, якщо визнає поважними причини пропуску такого строку. В такому випадку порушене право підлягає захисту.

При цьому, поважними причинами є такі обставини, які роблять своєчасне пред’явлення позову до суду неможливим або ускладненим.

Відповідного клопотання про поновлення строків позовної давності позивачем до матеріалів справи не надано.

Наявності поважних причин пропуску позивачем встановленого трирічного строку позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення суми боргу судом не встановлено.

Згідно із п.4 ст.267 ЦК України закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позовних вимогах.

Приймаючи до уваги, що відповідач до винесення рішення по даній справі заявив клопотання про застосування строку позовної давності згідно з ч.3 статті 267 ЦК України та виходячи з того, що позивачем пропущено встановлений строк позовної давності, вимоги позивача визнання договору підряду №02/10/06 від 02.10.2006р. неукладеним, підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

Що стосується вимог відповідача про стягнення послуг адвоката, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.44 ГПК України витрати на оплату послуг адвоката віднесені до складу судових витрат. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (роз’яснення ВГСУ від 04.03.1998р. № 02-5/78 із змінами та доповненнями від 10.02.2004р.).

Відповідачем було надано: договір про надання послуг адвоката №01-03/2010 від 01.03.2010р., квитанцію до прибуткового касового ордеру без номеру від 05.03.2010р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2698 від 07.11.2007р., довіреність без номеру від 05.03.2010р. на ім`я адвоката Шипіцина О.В.

Таким чином, суд вважає доведеним наявність судових витрат відповідача з оплати адвоката. Однак, виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов’язаних зі сплатою послуг адвокатів, має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справ.

Задовольняючи вимоги про стягнення судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, суди повинні звернути увагу, наскільки обгрунтовані ці витрати з розглядом справи (див. постанову ВСУ від 03.02.2004 по справі N36/207).

За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Приймаючи до уваги, характер та незначну складність розглядуваних в межах справи №43/40пд правовідносин, відсутність серед наданих відповідачем документів доказів на підтвердження видатків, пов’язаних із розглядом справи (транспортних на відрядження тощо), невелику кількість судових засідань, суд встановив, що належна до компенсації позивачем частка судових витрат, пов’язаних зі сплатою послуг адвоката у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 2000грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.257, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства “БАРЕНС ШОКОЛАД”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова Компанія “АРГУС”, с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область про визнання договору підряду №02/10/06 від 02.10.2006р. неукладеним відмовити за недоведеністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “БАРЕНС ШОКОЛАД” (83112, м. Донецьк, вул.. Горлівська, 2Д; код ЄДРПОУ 31128452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова Компанія “АРГУС” (86080, Донецька обл., Ясинуватський район, с. Спартак, вул. Радянська, 7; код ЄДРПОУ 34081297) витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 2000грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя